Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

У ВИСОКОСНИЙ КАСЬЯНІВ РІК І КІНСЬКИЙ БІБ РОСТЕ НА БІК

В українському літочисленні високосні роки, які трапляються кожного четвертого року (2012, 2008, 2004, 2000, 1996, 1992…), завжди викликали певну пересторогу, адже в народі вважається, що такий рік завжди несе щось непередбачуване та є несприятливим для всіляких нових справ та починань (укладання шлюбу, зведення будинку, початку будь-якої важливої справи тощо).

Загалом відомо, що на відміну від звичайного високосний рік має не 365, а 366 днів, то що здавалося б поганого у одному лишньому дні в році? Але справа, мабуть, дійсно саме в цьому дні, а ним є 29 лютого — 60-й день кожного високосного року. Це також єдиний день, відсутній у не високосному  році, і буває він в основному раз на чотири роки (окрім періодів 1697 — 1703, 1797 — 1803, 1897 — 1903 рр., так як 1700 , 1800 і 1900 рр. вважалися не високосними).

Тож проведемо історичний екскурс до тих часів, коли унормувалося чинне на сьогодні у нас літочислення та яка обрядовість припадає саме на цей день.

Відомо, що лютий став найкоротшим місяцем у І ст. до н. е., коли давньоримський імператор Гай Юлій Цезар (49-44 р. до н.е.) запровадив т.зв. «юліанський календар». Саме в ньому імператор «своєму місяцеві» — «Юліусу» (липню) відвів найбільше — 31 день, а тому останньому місяцю в тодішньому році — лютому дісталося не 30, а лише 29 днів. Згодом його наступник  імператор Октавіан Август (27 р. до н.е. — 14 р. н.е.), щоб не відставати від свого великого попередника, вже на свою честь найменував наступний у календарі місяць «Август» (серпень) і теж для поважності збільшив його з 30 до 31 дня, знову віднявши добу від лютого. Таким чином  лютий вже нараховував лише 28 днів. Проте, якщо бути точним, то «юліанський рік» налічував 365 днів і 6 годин, а тому кожні чотири роки «набігав» ще один додатковий день, який долучали до останнього (на той час) місяця року — лютого. Оскільки Новий рік тоді святкували 1 березня. Вадою й неточністю  такого літочислення було те, що в ньому не враховувалися ще й хвилини, які через деякий час переростали в дні. А тому, щоб ліквідувати наявну на XVI ст. розбіжність,  папа римський Григорій ХІІ у 1528 р. переніс літочислення на 10 днів вперед (саме такою тоді була неточність) і цим «григоріанським» календарем ми користуємося донині.

У західноєвропейських країнах 29 лютого традиційно вшановували святого Освальда, архієпископа Йоркського, який упокоївся саме в цей день у 992 р. На день святого Освальда здавна існувала традиція, згідно якої єдиний раз на кілька років (тобто у високосний рік) жінки першими могли запропонувати чоловікам одружитися. При цьому чоловік, який 29 лютого відмовляв жінці в одруженні мав сплатити штраф або довести, що вже одружений.

Згідно з українською обрядовістю один раз на чотири літа — у високосні роки  29 лютого випадає Касьяна (Касіяна, Кас’яна, Касяна). За народними переказами, у той час, коли святі Миколай та Касьян  ходили по землі, то перший, на відміну від другого, не цурався ніякої, навіть брудної роботи, допомагаючи людям. Тому, в нагороду за таке подвижництво Господь Бог встановив святкування святого Миколая двічі на рік (19 грудня та 22 травня), а день Касьяна — один раз на чотири роки 29 лютого.

За іншими переказами ззовні Касьян змальовувався людьми як сердитий лихий чоловік з дуже довгими віями, бровами та бородою із-за яких нічого не бачить. І лише у високосний рік він важко піднімає брови, й Боже упаси, потрапити під його немилосерний погляд від якого може загинути все живе — і люди, і тварини, й рослини. За твердженнями деяких етнографів саме такий суворий Касьян став прообразом відповідного персонажу повісті «Вій» Миколи Гоголя. Тому, всі в цей день вели себе зважено й спокійно, намагалися без потреби не виходити на подвір’я, а тим паче на вулицю. Людям же, які неприязно дивилися на оточуючих із-під лоба казали: «Чого Касьяном дивишся!». Загалом в народі 29 лютого вважалося нещасливим днем, як власне, і весь високосний рік у який він випадав. А з цього приводу були примічені прикмети та створені приповідки: «Худий приплід на Касьянів рік», «Касьян на траву гляне — трава в’яне, на худобу — худоба дохне, на дерево — дерево сохне», «У високосний  Касьянів рік і кінський біб росте на бік». Тож в Україні із значною пересторогою ставилися до високосного року та Касьянового дня, який його й визначав.

Відомо, що досить тривалий час практично до 1918 р., коли було запроваджено в Україні григоріанське літочислення (так званий новий стиль) українці часто називали високосні роки Касьяновими. Але найбільш поширеною й традиційною назвою високосного року практично аж до середини ХХ ст. на українських землях була назва «Переступний» рік — тобто рубіжний, незвичний, відмінний від трьох попередніх. Ця назва також була характерною (з певними фонетичними видозмінами) й для інших слов’янських народів (поляків, чехів, словаків, сербів, хорватів, македонців тощо). А, власне, поширена нині назва «Високосний» рік увійшла у вжиток в Україні лише у післявоєнний період і згодом закріпилася як в науковому обігу, так і в повсякденні.

Згідно церковних оповідей християнський преподобний Касьян, якого вшановують 29 лютого, походив із знатного римського роду. Змолоду оволодів астрономією і філософією, а також добре вивчив Святе Письмо. Згодом здобув досконалі знання в Іоана Золотоуста в Царгороді, прийняв чернечий постриг і вів високодуховне подвижницьке життя в пустелі. Вивчав чернече життя в багатьох монастирях Азії та Африки і сам заснував два монастирі з детальним описом служіння монахів. Був активним захисником церковних догматів від єресі. Упокоївся Касьян 435 р., а днем його пам’яті встановили 29 лютого — тобто, лише у високосний рік. У звичайні ж роки преподобного вшановують на повечір’ї 28 лютого. У церквах відповідно лунає святковий тропар цьому святому: «взявши Хрест, ти пішов за Христом і ділом навчав нехтувати тілом, бо воно минається, а дбати про душу безсмертну».

Окрім канонічних правил вшанування преподобного Касьяна, в Україні існували й апокрифічні перекази та легенди щодо цього християнського святого. За однією із них вважалося, що Касьян три роки невтомно воює з темними силами і б’є нечистих молотом по голові, а на четвертий рік у день своїх іменин 29 лютого святий полишає свою вічну справу і йде до церкви на тривалу молитву. Саме в цей час нечисті вибираються із безодні і можуть завдавати шкоди всьому живому, а тому у цей день люди проявляли особливу обережність, щоб не потрапити під вплив темних сил. Тай свої справи переносили на наступні дні, коли Касьян вже повернеться з церкви та знову візьме верх над нечистю.

Загалом же в історії у цей день, попри його особли­вість, були різнопланові події. На нього припадає чимало науково-технічних досягнень, адже 29 лютого 1880 року було завершено будівництво Сен-Готтардського тунелю в Альпах, який з’єднав Швейцарію з Італією, 29 лютого 1908 голландські вчені змогли отримати рідкий гелій, а  Нільс Бор спромігся 29 лютого 1936 р. запропонувати планетарну модель будови атома; і підписання історичних документів — саме 29 лютого 1762 р. цар Петро III підписує маніфест про вольності російського дворянства, а Установчі збори Пакистану 29 лютого 1956 року прийняли конституцію країни; і містичні акції завойовників, адже у 1504 році Колумб використав місячне затемнення 29 лютого для залякування ямайських індіанців; й окремі природні катастрофи, коли 29 лютого 1960 р. землетрус повністю зруйнував марокканський Агадир (за 15 секунд загинуло 15 000 чоловік: третя частина населення міста) і в той же день (1960) народився Річард Рамірес, каліфорнійський серійний вбивця, гвалтівник і маніяк (записаний батьками 28 лютого); та всесвітні мистецькі акції, як-то чергова оскарівська церемонія, що походила 29 лютого 1940 року, коли «Віднесені вітром» отримали вісім оскарів.

29 лютого народилося чимало історичних постатей та відомих людей: 1468 — Павло III, папа римський; 1528 — Альбрехт V Баварський (Великодушний) (1528-1579), герцог з династії Віттельсбахів, меценат, колекціонер, покровитель художників і музикантів, засновник палацової бібліотеки; 1784 — Лео фон Кленце (1784-1864), німецький архітектор, художник та письменник. Неокласик, один з найвизначніших представників архітектурного стилю неогрек; 1792 — Джоакінно Россіні, італійський композитор, якому в 2012 році виповнюється 220 років від дня народження; 1796 — Адольф Кетле , бельгійський учений, соціолог-позитивіст, один з творців наукової статистики; 1840 — Джон Філіп Голланд, творець першої підводного човна для американських ВМС; 1860 — Герман Холлеріт, американський інженер і винахідник.  Один із засновників IBM — найбільшої транснаціональної корпорації з виробництва комп’ютерів і периферії, творець першої електричної лічильної машини; 1868 — Веніамін Михайлович Хвостов, російський філософ і соціолог; 1892 — Касіян (Безобразов), єпископ Катанський (в юрисдикції Константинопольського патріархату), богослов, екзегет; 1896 — Морарджі Десаї, президент Індії; 1904 — Гленн Міллер (за документами записаний 1 березня), композитор, диригент, трубач, американська легенда джазу і свінгу; 1920 — Мішель Морган, французька кіноактриса та чимало інших особистостей.

З-поміж відомих українців 29 лютого народилися Юрій Богатиков (1932), український і російський естрадний співак (баритон), народний артист СРСР і України; Йожеф Сабо (1940), український футболіст і тренер.  Гравець збірної СРСР з футболу; Олександр Мороз (1944), український політик та громадський діяч, Голова Верховної Ради України у 1994-1998 та 2006-2007;  Віктор Васильчук (1960), український письменник і журналіст; Володимир Комаров (1964), український комік, музикант, учасник групи «Маски» та інші.

На сьогоднішній день у світі проживає близько 4 млн. осіб, які народилися 29 лютого, що становить близько 0,07% від усіх жителів Землі.  Щоправда вказані дані вважаються заниженими, оскільки чимало батьків, не бажаючи відбирати у своїх дітей можливість щорічно святкувати день народження, записують не справжню дату народження — 29 лютого, а вказують 28 лютого (рідше), або ж 1 березня — перший день весни.

Цікаво, що лише народжені 29 лютого, можуть на своє 72-ліття жартома заявити, що вони відзначають лише свій 18-й день народження! І це буде чистісінькою правдою.  

Щоб полегшити життя усіх народжених і записаних 29 лютого людей німецький професор Х. Хемме розробив для них власний графік щорічного святкування дня народження. Вчений рекомендує усім народженим у перші години після опівночі 29 лютого, щороку справляти свято 28 лютого, а тим хто ближче до півночі 1 березня, то відзначати день народження у перший день весни. Згодом вчений ще більше деталізував графік святкування: тим, хто народився в першій половині дня 29 лютого (від 6 години ранку до 12-ї дня), перші два роки справляти день народження 28 лютого, а на третій рік — 1 березня.  Для тих, хто народився в другій половині дня (від 12-ї дня до 6-ї вечора), навпаки: у перший рік відзначати день народження 28 лютого, а наступні два роки — 1 березня.

Попри існуючі перестороги щодо проблемності дня 29 лютого, все ж у сучасному світі в середовищі митців та спортсменів таких забобонів ми спостерігаємо все менше. Адже саме на 29 лютого 2012 року призначено товариську зустріч футбольних збірних України та Ізраїлю  (у Петах-Тикві), а також перший футбольний поєдинок на Національному стадіоні у Варшаві (збудованому до Євро 2012) між національними збірними Польщі та Португалії.

Театральна Україна та Київ теж не відмінили у цьому році жодної своєї вистави...

 Ярослава Гурбик

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com