Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

«МАСЛЯНА, МАСЛЯНА...»

За традицією, останній тиждень перед Великим постом українці називають Сирним або Сирною Седмицею, а ще Масниці, Масляниці (Масляна), Колодій. Цього року Сирний тиждень припадає на 20-26 лютого. У цей час годиться проводити святкові застілля, гуляння і вечорниці на яких подають різноманітні не м’ясні страви, частіше  з риби, сиру, масла, молока. Майже ритуальними в Україні були вареники з сиром і сметаною, млинці та гречаники (оладки), а також каші, борщ, риба, яєчня на маслі, сир із сметаною, капуста.

Під час молодіжних гулянь і вечорниць в Україні існував звичай «карати» тих хлопців і дівчат, у яких не дійшло до одруження і які не справили весілля у попередній не пісний період м’ясниць. Адже в час Великого посту вже не можна було вінчатися. Таким «винуватцям» до руки чи ноги прив’язували колодки-поліна і, щоб їх зняти треба було відкупитися від молодіжної громади та добре всіх пригостити могоричем. Схожий звичай був і в Чехії де вимазані золою парубки у М’ясопуст прив’язували розмальовані полінця-клатіки дівчатам на шию й дозволяли зняти лише за плату.

Заміжні жінки вже в понеділок Сирного тижня відмічали Колодія, ритуально вшановуючи полінце дров. Гуляння й застілля тривали цілий тиждень «бо ж у понеділок колодка народилась, у вівторок хрестилась, у середу  похрестини, в четвер колодка помирає, в п’ятницю її хоронять, а в суботу плачуть». Прикінцеве спалювання й поховання полінця символізували проводи Зими. Окрім того, у четвер Сирного тижня застілля провадилися для того «щоб телята водились», а в п’ятницю влаштовували частування тещі — «щоб горло не пересихало». Загалом ритуальні обрядодії, які спрямовувалися на проводи Масляної і зустріч Посту, проходили весело гамірно із карнавальними вбраннями та ряженням усіх учасників свят. А наприкінці святкувань люди із жалем приповідували: «Масляна, Масляна, яка ти мала, — якби ж тебе сім неділь, а посту одна».

Цікаво, що цього року на Сирну Седмицю припадає свято Власа (Уласа), яке, за традицією, в Україні святкують щороку 24 лютого. Власа в народі називали покровителем тварин. А в Київській Русі ще з дохристиянських часів згадували його попередника Велеса, Волоса, як «скотья Бога». На Власа люди варили борщ «з кісткою», навіть ті хто не мав м’яса, то позичали, щоб не переводилася худоба. Вважалося, що така зварена кістка мала лікувальні властивості, нею посипали рани, а також використовували при замовляннях. З Власом пов’язували  закінчення зими та казали, що це пора останніх сильних морозів. З іменем слов’янського бога Велеса, пов’язана також назва нашого легендарного збірника молитов, легенд, оповідань — Велесової Книги, що охоплює період від 7 ст. до н.е. до кінця IX ст. н.е.

За християнською традицією, 24 лютого в Україні вшановують наступника Власа-Велеса — Священномученика Власія, єпископа Севастійського (IV cт.) За переказами він ніс свої подвиги в дикій пустелі серед звірів, яких зцілював, а в час гоніння на християн призивав їх до терпіння. Коли його хотіли потопити, то він перейшов озеро, як по твердій поверхні. Св. Власія стратили 24 лютого 316 р. у м. Севастії. З давніх давен на іконах він зображався на коні поміж інших коней та зелених полів. І це означало, що мученик перш за все покровительствує домашнім тваринам. Тому здавна селяни в цей день замовляли в своїх дворах церковні молебні, кропили худобу свяченою водою та вносили ікони в загорожі до домашньої живності. Люди відправляли в церквах панахиди, подавали милостиню знедоленим і виголошували святкового тропаря до священномученика Власія, який «у стражданнях своїх вінка нетлінного сподобився» від Господа.

Весь тижневий цикл Масниць завершується в Україні особливим недільним днем — сиропусною/прощеною неділею, коли вже припиняли вживати навіть молочні страви, та заговінням на Великий піст, який цього року триватиме з 27 лютого до 14 квітня. Напередодні Великого посту, щоб пришвидшити прихід весни, також проводили обряди вшанування померлих родичів, залишаючи на ніч на столі ритуальні страви. Щоб швидко й «безболісно» увійти в піст у перший же його день, господині готували пісні страви й особливі коржі-жиляники, а також добре мили весь посуд у якому до цього готувалися м’ясні страви. А деякі, особливо ретельні жінки, навіть замінювали такий посуд на інший чи новий і в ньому готували вже лише пісні страви.

Схожі із українськими святковими обрядами були й карнавальні дійства на Заході. Приміром, у католицьких країнах відбуваються народні гуляння, відомі як карнавали, що в перекладі з латини означало «прощавай м’ясо» (carne — м’ясо і лат. levare — прощавай). Кожна країна має власні і особливі традиції святкування карнавалів. Приміром , на Венеціанському карнавалі всі одягаються в шовкові костюми і вишукані, різнобарвні маски. Бразильський карнавал, в Ріо-де-Жанейро славиться запальними танцями та змаганнями між конкуруючими бразильськими школами самби. В Німеччині ж люди вдягаються в  найбоже­вільніші і найоригінальніші чудернацькі костюми.

Несподіванкою поль­ської Масляниці є те, що там жінки попервах пригощають хлопців і чоловіків оладками й пончиками, а потім несподівано можуть потягати їх за волосся. А вже перед самим постом у останній день Масляниць ви можете побачити як у польських трактирах скрипалі просто «продають» незаміжніх жінок. А в Англії о цій порі влаштовують перегони жінок (віком від 18 років) із сковорідками. Хто перший добіжить до фінішу й при цьому правильно тричі підкине на сковорідці млинця стає чемпіонкою на цілий рік та отримує поцілунок дзвонаря.

Олеся ГУРБИК

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com