ПЕРВІСНИЙ КОМУНІСТИЧНИЙ «РАЙ»

Тотальний централізований розподіл сукупного результату суспільного виробництва, породжуючи ілюзію повної вседозволеності, настільки задовольняв корисливі інтереси панівної партійної номенклатури, що не могло бути й мови про використання якоїсь іншої, більш прийнятної форми економічної організації радянського суспільства. Величезний натовп титулованих ідеологів від суспільних та економічних наук вперто вишукував всі можливі неіснуючі переваги суспільно-економічних відносин «нового типу», обґрунтовуючи їх потім за допомогою вербальної еквілібристики. Неозброєним оком видні численні неподобства способу господарювання, що склався, обумовлені переходом до надзвичайно відсталої економічної організації, подавалися в якості прикрих незначних непорозумінь, для усунення яких досить було, мовляв, використовувати методи матеріального стимулювання. Влада неодноразово намагалася використовувати пропоновані методи, не дозволяючи при цьому заробити ані на копійчину більше. Настільки мудру політику партії і уряду у сфері оплати праці радянський народ не менш мудро порівняв свого часу з прив’язаним до подовжуваного ланцюга собакою і досить спокусливою для неї кісткою, підв’язаної до укорочуваного мотузка.

Очевидна недієздат­ність радянської системи господарювання викликає глибокі сумніви у практичній доцільності цього винаходу. Що стосується його новизни, то вже самі творці псевдонаукової теорії наукового комунізму, озирнувшись на дозвіллі назад, викрили в неосяжному історичному минулому світле майбутнє всього людства у вигляді комунізму первісного. Щоби з’ясувати ступінь світлості нашого далекого минулого, звернемося до так званого неписаного періоду в історії людства, характеризованому повною відсутністю відносин товарообміну.

Примітивність первинних знарядь праці, недо­скона­лість способів добування їжі найчастіше не могли забезпечити первісній спільноті навіть необхідний мінімум продуктів праці. Періоди досить благополучного існування, що, безумовно, мали місце, сьогодні ніякого інтересу не складають. Якби постійний комуністичний достаток бананів був супутнім існуванню давніх мавп, що виявилися прототипом людини, то і сьогодні ми були б тими самими мавпами.

В умовах довгого критичного недостатку продуктів праці стійке становище первісної спільноти могло бути забезпечено тільки лиш за посередністю одноосібного розподілу на основі одноосібної влади, що домінували в якості єдино можливих форм економічної та суспільної організації, якщо справедливим є відповідне твердження Маркса, котрий відносив саме до цього часу виникнення у Вавілонії найбільш ранніх відносин товарообміну. Інакше слідував незворотній розпад останньої її (спільноти) частини після завершення повномасштабного некерованого самовільного процесу в суспільних і економічних відносинах. Тобто, тільки одноосібний розподіл дозволяв виживати всій первісній спільноті або, принаймні, найбільш значущої її частини в дуже несприятливих умовах. Понад те, тільки одноосібний розподіл та одноосібна влада дозволили зберігати досить довгий час таку форму людської організації, як первісна спільнота, до об’єднання їх у складі давньої держави і переходу до більш високої форми економічної організації на основі товарно-грошових відносин.

В якості наочного прикладу повсюдного існування первісного комунізму Маркс указував на збережені ізольовані острівні цивілізації, ґрунтуючись на відсутності в останніх і в неосяжному історичному минулому, неможливої в принципі приватної власності на спільно використовувані засоби виробництва. Дуже доречним стало довге їх благополучне і безконфліктне існування, з котрих довге благополуччя пояснюється достатньою постійністю сприятливих природних умов і недосяжністю для завойовників усіх часів і народів, а безконфліктність являється надто спірною через необхідність постійного регулювання чисельності острівного населення, котре не могло здійснюватися планомірно, а відбувалося, поза сумнівами, стихійним чином.

Опинившись на узбіччі світового суспільно-історичного процесу, острівні спільноти застигли у своєму розвитку на найбільш примітивному рівні суспільної, економічної та виробничої організації, що свідчить не про існування первісного комунізму, а про те, що не тільки постійний достаток, але і довге благополуччя не сприяє прискоренню суспільного прогресу. Північноамериканські індіанці, що жили в досить сприятливих природних умовах пліч-о-пліч з величезними стадами бізонів, значно затрималися в своєму розвитку, не просунувшись далі польоту томагавка. Однак їхнє майбутнє не виглядало зовсім безперспективним, оскільки зараз не можна стверджувати, що вони зняли більше шкір із бізонів, ніж скальпів одне в одного. Хоча і не дуже скоро, але їм треба було б винайти механізм для одночасного зняття скальпів з декількох голів, однак французи, що знаходилися в самій круговерті світового розбою, розвинулися набагато швидше до здатності винайти механізм для одночасного зняття декількох голів цілком.

Діючи в повній відповідності з нібито науковим передбаченням того ж Маркса, усунувши після жовтня 1917 року товарно-грошові відносини, зруйнувавши сферу обміну, ми миттєво опинилися за тією прихованою в імлі тисячоліть межею, через котру до нас не дійшло ніяких історичних відомостей про тодішні форми суспільної та економічної організації. Отриманий у масштабах переможеної країни плачевний результат повністю узгоджується з нікчемним гегелівським винаходом у вигляді певної діалектичної спіралі, у сходячі витки якої вкладається вся історія людського розвитку, послідовно повторюючись на кожному новому, більш високому своєму рівні. Дійсно, одноосібний розподіл повторився у вигляді розподілу тотального централізованого, а одноосібна влада – у вигляді влади тоталітарної. Історія повторилася на новому, але на більш низькому своєму рівні. Тобто переміщення по діалектичній спіралі повністю узгоджується з непередбачуваними поворотами горезвісного дишла. Ось така дивовижна схожість, що полягає в повній подобі найпередовішого нібито суспільно-економічного строю майже найбільш примітивній люд­ській організації, яка існувала ще тоді, коли ніякої іншої і бути не могло, знаходиться між комунізмом науковим і комунізмом первісним.

Відчувши всі радості наукового комуністичного номенклатурного раю, ми в певному відношенні опинилися в умовах сучасника стихійного первісного комунізму. Це дозволяє з певністю стверджувати, що наші давні предки заплатили розвиткові світової цивілізації не менше нашого. Не довелося їм розслаблено блаженствувати у первісних комуністичних райських кущах. На своїй власній шкурі, котра була анітрохи не товщою за нашу, вони винесли більш ніж достатньо незгод і втрат в процесі безперервної боротьби за власне виживання у несприятливих природних умовах. Не менше несправедливості та жорстокості, про які нині можна тільки здогадуватися, дісталося їм і від свавілля одноосібної влади. Згадавши свавілля нашої колишньої тоталітарної влади, приходимо до розуміння того, що радянські працівники є прибульцями з того самого неосяжного історичного минулого, в котрому вони перебували у якості простих трударів. Дійсно, віднайти у неіснуючому первісному комунізмі ще й неіснуючі первісні Ради депутатів не зміг ніхто, навіть примружений Ленін. В результаті отримуємо початкову ланку послідовності, що проглядається в історії розвитку відносин між учасниками спільної виробничої діяльності, котра буде виглядати тепер таким чином: трудар – раб – кріпак – робочий?

Таким чином, одноосібний розподіл і тотальна, централізована, яка є завідомою несправедливістю в економічних і суспільних відносинах, влада повинна використовуватися тільки для виживання у найбільш несприятливих умовах і не можуть бути основними складовими суспільної організації, яка перевищує за своєю ефективністю натуральне господарювання, засім винайдений Марксом комунізм науковий і вигаданий ним же комунізм первісний існували тільки в його власній та його адептів уяві.

В.Мач
Портал Українця