ЧИ ПОВЕРНЕТЬСЯ В УКРАЇНУ СМЕРТНА КАРА?

Це питання широко обговорюється в ЗМІ, особливо у зв’язку із звірячим вбивством Оксани Макар. Зараз на розгляді Парламенту знаходиться законопроект про відновлення смертної кари в Україні. Чи можливе це, виходячи із Конституції нашої держави та міжнародних конвенцій? Аналіз правової ситуації дають наші постійні дописувачі професор МАУП Василь Перець, Головний редактор наукових праць Всесвітньої Інтернет-Академії держави і права Вікторія Степанова, яку ми поздоровляємо з днем народження та присвоєнням знання доктора права. В дослідженні прийняли участь студенти наукових гуртків.

Інформаційна довідка. Зараз смертна кара скасована повністю в 96 країнах світу, частково — в 9-ти. Зберігається ця міра покарання в 58 країнах, серед європейських держав в Білорусі. В Україні мараторій на застосування смертної кари діє з 1995 року. З 01.09.2001 року набув чинності новий Кримінальний кодекс України. Відповідно до нього (ст. 63), максимальний строк позбавлення волі становить від 1 до 15 років. Можливе також довічне позбавлення волі за вчинення особливо тяжких злочинів. Смертна кара Кримінальним кодексом не передбачена.

Стан злочинності в Україні. Реальна, а не статистична, злочинність в Україні зростає. Змінюється її структура в бік тяжкості, жорстокості, організованості, омолодження, заказного характеру. Для нас стають звичними сумні повідомлення про збройні напади на банки, дикі вбивства та зґвалтування тощо.  У зв’язку з цим, дуже непрофесійними виглядають ті посадові особи правоохоронних органів, які вихваляються зниженням злочинності в той чи інший рік, в тому чи іншому регіоні. Це зниження не числа злочинів, а активності або фальсифікації працівниками, які ведуть боротьбу із правопорушеннями — вони послаблюють роботу по виявленню злочинів чи їх приховують. За нашими даними зараз в статзвітність  попадає один із восьми злочинів, які реєструються по лінії карного розшуку. Рівень реєстрації посадових та господарських злочинів становить 1:60. Відбувається інтенсивна криміналізація суспільного життя, в основі якого корупція, бідність і аморальність. Сьогодні злочинність в Україні досягла рівня, коли вона здатна до самовідтворення і постійного зростання.

Прогноз і моделювання ситуації. Злочинність, в тому числі тяжка, жорстока, організована, в наступні роки зростатиме. Приблизно через 8-10 років кількість засуджених довічно все більше буде перевищувати матеріально-технічні можливості держави по їх утриманню. Стануть надходити неофіційні вказівки про обмеження довічного ув’язнення, які згодом набудуть форму ускладнень в призначенні цього виду покарання в роз’ясненнях вищих судових інстанцій. Період послаблень може продовжуватися років десять і завершиться внесенням змін в законодавство, яке передбачить можливість замінити довічне позбавлення волі строковим, скасує або значно ускладнить застосування невиправдавшого себе виду покарання. Реально закон про довічне ув’язнення застосовуватися не буде.

Вища міра покарання за законодавством УССР. В УССР, як і в Радянському союзі загалом, за найбільш тяжкі злочини застосовувалася виключна міра покарання — розстріл. Запобіжниками від необґрунтованого засудження слугували: обов’язковий , незалежно від касаційної скарги, перегляд «розстрільного» вироку Верховним судом України, обов’язок сідді-доповідача колегії цього суду, який залишив вирок в силі, бути присутнім при його виконанні тощо. Зазвичай, суддя Верховного суду України, який був присутній при розстрілі, ніколи більше не залишав у силі вирок з виключною мірою покарання.

Коли закон і життя не співпадають. Ленінград. Неповнолітній вбиває жінку на очах дитини, а потім і саму дитину. В СРСР смертну кару до неповнолітніх закон забороняв. Між тим, в місті на Неві розпочалися масові вимоги щодо розстрілу вбивці. Верховна Рада СРСР врахувала ситуацію і прийняла останову такого змісту: «Дозволити суду застосувати до вбивці розстріл, якщо по результатам розгляду справи він дійде до висновку про необхідність такого покарання». Суд постановою Парламенту скористався… Забігаючи вперед зазначимо, що подібні рішення в Україні не суперечили б Конституції, але для цього потрібні певні зміни в Кримінальному кодексі та вирішення питань щодо міжнародних  зобов’язань держави.

Профілактична функція закону про застосування смертної кари. Вивчення психологічної літератури, кримінальної статистики та судової практики свідчить, що таке законодавство виконує функції загальної профілактики та індивідуального стримування. Протилежні твердження надходять від осіб, які проблему не досліджували. У цьому зв’язку, варто зауважити, що поки що не існує методики визначення превентивного значення існування в законі вищої міри покарання. Тому і робиться спрощений висновок: вбивства завжди були, які б сурові покарання не застосовувались до злочинів. Зазначимо, що наука не може сприймати подібні спрощення.  Наше дослідження по матеріалах СРСР і незалежної України виявило такі відмінності, наприклад, в характері вбивств: в 70-80 роки ХХ століття вони переважно скоювалися ситуативно і рідко планувалися. Зараз, коли психологічні, моральні та правові запобіжники вбивств значно стерлися, останні все більш стають елементом злочинної поведінки.

Законодавство про смертну кару

Конституція України

Аналіз у взаємозв’язку статтей 3, 9, 21, 23 та 27 Основного Закону держави свідчить, що Конституція України захищає людину від будь-яких злочинних посягань на її здоров’я і життя. Це ідеологія і концепція, на яких відбудований Основний Закон. Він не містить не тільки прямих, але й опосередкованих заборон застосовувати смертну кару до вбивць.

Конвенція про захист прав людини та основних свобод, 1950 року

Стаття 2: Ніхто не може бути навмисно позбавлений життя, а тільки для виконання смертного вироку, якщо законом таке покарання передбачено;

Стаття 15, частина 1: надзвичайні обставини дають державі право відступити від цього обов’язку.

Протокол №16 до Конвенції (1983 року), стаття 1: «Ніхто не може бути засуджений до смертної кари»; стаття 3: від цього обов’язку не можна відступити на підставі статті 15 Конвенції. Аналогічні положення містяться в статтях 1, 2 Протоколу №13 до Конвенції (2002 року).

Загальні висновки:

1. Відповідно до статті 9 Конституції України, Конвенція про захист прав людини та основних свобод і Протоколи до неї є частиною діючого законодавства України. Нею повністю заборонена смертна кара до злочинців. В Україні, яка приєдналася до Конвенції, без денонсації міжнародного договору смертна кара не може бути законодавчо поновлена.

2. Україна, як і Європейські країни (Норвегія, справа Брейвіка, етнічні погроми в Англії, Франції тощо), в результаті демагогічних гасел перетворили гуманізм в інструмент жорстокої злочинності та увігнали себе у глухий кут, з якого з часом вимушені будуть шукати вихід.

3. Організаційні та правові інститути попередження помилок при винесенні смертних вироків існують: розгляд справ судом присяжних, обов’язковий, незалежно від бажання засудженого до страти чи його захисника, перегляд справи Верховним судом України тощо. Звичайно, найбільш дійсним запобіжником від помилок стало б реальне реформування державних судів з метою очищення їх від корупції, безвідповідальності та непрофесіоналізму.

Вікторія Степанова,
Василь Перець

Студенти: Яна Гелеван,
Марина Герявенко, Ірина Рижих