Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Справжній апокаліпсис Що зумовлює висихання наших річок?

За останніх 150 років відбувається зміна термічного режиму атмосфери. Це вже не викликає ніякого сумніву. Відбувається глобальне потепління атмосфери — приблизно на 1-1,5 градуса. Особливо інтенсивно це триває в останні 20-25 років.

Є періоди часу, коли це потепління найпомітніше себе проявляє. Потеплішав клімат Аляски, а клімат Каліфорнії дещо похолоднішав. Дати однозначне цьому пояснення досить складно, хоча ця проблема нині активно вивчається в багатьох країнах, оскільки подальше потепління на земній кулі може привести до дуже негативних наслідків. Зменшиться кількість льодовиків в північних морях (наприклад, в Гренландії), що призведе до підйому рівня Світового Океану, тоді опиняться під водою прибережні території, рівень яких нижчий за рівень моря. Це, наприклад, Нідерланди, які під натиском моря тільки за допомогою гребель зберігають свою територію; Японія, у якої в таких районах знаходяться багато виробничих потужностей; можуть бути залиті океаном багато островів в тропіках. Але чи станеться це — питання дуже дискусійне. Атмосфера може потеплішати ще на 1 градус через 100 років, але стверджувати це напевно ми не можемо.

Прийнято вважати, що основною причиною, яка, можливо, призводить до цих процесів, є збільшення СО2 (вуглекислого газу) в атмосфері. Його називають «парниковим газом», ефект його присутності в атмосфері нагадує ефект парника, коли короткохвильова сонячна радіація легко проникає через шар СО2, а потім, відбиваючись від земної поверхні і перетворюючись на довгохвильову радіацію, не може знову пронизати його і залишається в нім, тобто цей шар діє як плівка в парнику — створює додатковий тепловий ефект.

Але тільки збільшення СО2 не може зумовити процес глобального потепління. Бо лише 20% величини підвищення температури пов’язано з цим явищем і тільки антропогенна діяль­ність не може бути основною причиною цих процесів. У складній динамічній системі, яка характеризує взаємодію процесів в системі атмосфера-океан-континент, неможливо виділити домінанту. Не можна виключати вірогідність того, що через 20-30 років станеться зворотне явище, тобто потепління клімату на планеті припиниться. Згадаємо, що Земля живе вже багато сотень мільйонів років і вже були такі процеси в помірних широтах Північної півкулі які назвали льодовиковими. Але потім ситуація різко змінювалася. Рівень наших знань про цю систему взаємодії поки що недостатній, і ми не можемо прогнозувати клімат на великі терміни.

Збільшення вмісту в атмосфері таких газів, як фреон і цілого ряду галогенних газів вважається також наслідком господарської діяль­ності людини і причиною виникнення озонових дірок. Період спостереження за озоном дуже невеликий і складає близько 30 років. Помічено, що кількість озону над деякими регіонами в окремі періоди зменшувалося на 20%. У зв’язку з чим вчені припустили, що фреон, що виробляється промисловістю і вживається у побуті, веде до руйнування озону в нижній стратосфері. Звичайно, цей газ руйнує озон, але він виробляється і накопичується в приземному шарі атмосфери і не зрозуміло, як він досягає верхніх шарів і як відбувається це руйнування? Є й інше пояснення: зміна концентрації щільності озону підкорюється своїм, внутрішнім законам, обумовленим динамічними причинами, процесами циркуляції в стратосфері. Отже, однозначного наукового пояснення, об’єктивно відповідного цій реальності, нині немає. Проте, якщо людство зуміє обмежити свою шкідливу для довкілля діяльність, це можна тільки вітати, навіть якщо наукова передумова цих спрямувань виявилася не цілком достовірною.

Отже, вчені нині інтенсивно вичають клімат планети, але причина змін клімату залишається таємницею. Є різні версії щодо цього, але жодне не претендує на істину в останній інстанції.

Зокрема коливання в концентрації сірчанокислих солей у водах світового океану виявилися важливим фактором у змінах клімату в минулому нашої планети — підвищення частки цих речовин призводило до глобального похолодання, а низький їхній вміст у морській воді супроводжувався потеплінням, йдеться у статті, опублікованій в журналі Science.

«Коли Індія і Євразія зіткнулися, розкрилися древні поклади солей і їх вміст потрапив в океан, радикально змінивши хімічний склад його води. Ця подія призвела до «смерті« еоцену — найтеплішої епохи сучасної кайнозойської ери, і стала причиною переходу від парникового до сучасного «льодовикового« клімату», — заявила один з авторів статті Адіна Пайтан з університету штату Каліфорнія в місті Санта-Крус (США).

Дослідники проаналізували хімічний склад рідини у відкладеннях морської солі, що сформувалися за останні 130 мільйонів років. Виявилося, що за цей час концентрація сірчанокислих солей у світовому океані коливалася досить значно.

Вчені спробували зрозуміти причини таких сильних коливань у концентрації сульфатів, побудувавши модель глобальної циркуляції сполук сірки в атмосфері і океані.

Відповідно до моделі, різке падіння концентрації сульфату на початку крейдяного періоду було пов’язане з формуванням південної частини Атлантичного океану в аптську епоху, приблизно 120-110 мільйонів років тому. Через 70 мільйонів років Євразія зіткнулася з Індією, повільно «дрейфувала» від Африки до Азії з кінця крейдяного періоду, цей катаклізм призвів до розчинення в морі величезних запасів гіпсу і ангідриду, похованих на узбережжі Азії.

Поява додаткових пор­цій сульфатів призвела до різкої активізації бактерій, що харчуються метаном, одним з основних парникових газів. В крейдяному періоді і на початку кайнозою ці мікроби перебували на «голодному пайку», оскільки їм не вистачало іонів SO4 для активного окислення метану.

На думку вчених, підвищення концентрації сірчанокислих солей в середині еоцену дозволило бактеріям значно знизити частку парникового газу у воді океанів і в атмосфері. Це призвело до похолодання і переходу від «парникового» клімату до сучасного льодовикового режиму.  Це лише одна з версій.

Що стосується України, то ці зміни клімату давно помітні у нас. Обмежена кількість опадів призводить до зниження рівня річок майже по всій Україні, що не може не тривожити.

За словами заступника директора Карпатського національного природного парку, кандидата біологічних наук Олександра Киселюка відсутність опадів у Карпатах протягом 3-х останніх місяців призвела до обміління колодязів і річок.

“Річку Прут сьогодні можна перейти, не замочивши ноги. Такого раніше не було», — стверджує Киселюк.

За його словами, найімовірніше, відбувається переформування клімату на планеті. «Річне накопичення вологи концентрується в одному місці, і вона випадає у вигляді опадів в один день, тоді як на іншій території — посуха», — говорить Киселюк.

Вчений стверджує, що все це вимагає вивчення, однак вирубування лісів, на його думку, не має до цього відношення.

Дійсно, уже зараз метеорологи прогнозують початок екстремальних зим на планеті і періоду незвичайних погодних аномалій. Якщо раніше дощі рівномірно розподілялися над Європою, то тепер аномальні опади можуть підняти рівень річки за лічені дні до 8 м! Що було, наприклад, у  Празі 2002 р., коли  Влтава за лічені години вийшла з берегів і затопила частину Старого міста. Ельба у Дрездені десь у ті ж роки підтопила навіть знамениту картинну галерею, чого не було за останні 100 років. А от у нас в Україні таких опадів, а тим паче повеней не було аж із 1987 року.  Зокрема Десна жодного разу не піднімалася вище 3 метрів від свого нормального рівня. Це призвело до збіднення річкової флори і фауни. Достатньо кинути поглядом на іншу річку, щоб переконатися у жахливій тенденції. Це Тетерів — перлина Полісся. Із цією річкою давно робиться щось незрозуміле. З кінця 1980-х рівень води тут понизився приблизно на 30-40 см. Раніше за літо річка 1-2 рази переживала локальні повені. Весняні льодоходи, які пам’ятають ще 70-річні люди, буквально продерали русло і очищали його від мулу і піску упродовж 2-3 тижнів. Нині Тетерів — це по більшості тихе болото, наповнене жабами і густо поросле очеретом, річним горіхом та осокою.

У дуже поганому стані перебуває колись повноводна і багата на рибу Рось. Падіння рівня води помітне і тут. 

Дехто скаже, що причина падіння рівня води в ріках України може бути пояснена нераціональним використанням водних ресурсів. Тобто збільшенням водозабору для побутових і промислових потреб. Щодо Росі, то тут напрошується приклад Умані, яке забирає у річки значну кубатуру води.

Вважається, що не можна використовувати більше 30% середньорічного річкового стоку без ризику браку води. Те, що ці норми не дотримуються давно не секрет. Про економію води в мегаполісах заговорили лише недавно, коли зросли ціни за водокористування. Тобто, культури економії серед населення ще не має.

Екологічні наслідки перевитрати поверхневих вод зачіпають не тільки саму річку, а й весь біоценоз, пов’язаний з річкою (пересихання боліт, загибель рослинності і тварин і т.д.).

Те саме стосується і забору води із свердловин. Підземні водосховища, як будь-які інші, виснажуються, якщо споживання з них води йде швидше поповнення. Проблема стоїть особливо гостро в регіонах з низькою кількістю опадів, де швид­кість поповнення дуже невелика, а потреба у воді висока через нестачу поверхневих водойм.

Пояснення можна шукати у падінні рівня грунтових вод, які впливають на поверхневі водойми. Це падіння призводить до скорочення джерел і пов’язаних з ними поверхневих водойм.

Грунтові води вимивають у надрах землі порожнини, які заповнюються водою. Вода сама частково підтримує вищерозміщені породи і грунту. Коли рівень грунтових вод падає, ця опора зникає, і може відбуватися поступове опускання поверхні суші (осідання  грунту). Швидкість її може становити 15-30 см на рік.

Особливий вид просідання грунту — утворення карстових воронок — може бути раптовим і вести до катастрофічних наслідків.

Через виснаження запасів грунтових вод виникає ще одна проблема — під­тікання солоної води. Зниження рівня грунтових вод або велика швидкість їх споживання можуть знизити тиск у водоносному горизонті, що дозволить проникати в нього, а отже, і в колодязі і артезіанські свердловини солоній воді.

Отже, щоб зрозуміти причини падіння рівня води в Тетереві, Росі та інших колись повноводних ріках треба займатися грунтовними тривалими  дослідженнями. Поки що, очевидно, у вчених немає чітких пояснень з приводу падіння рівня води в малих ріках України. Стає зрозумілим, що злочинна меліорація радянських часів — всього лише одна з причин катастрофи, яка уже насувається на нас. Можливо, це навіть не основна причина обезводнення країни. Сьогодні інтенсивно просуваються проекти розробки родовищ титанових руд на Поліссі. Розробки мають охопити територію у тисячі гектарів. Як це вплине на рівень грунтових вод достеменно не відомо. Уже зараз колись багате на джерела, болота, струмки, Полісся страждає через обезводнення. Мій дідусь розповідав, що раніше у лісі було багато криничок, які давали живильну вологу і худобі, і людям. Чи дістанете ви воду там нині? А що буде, коли викопають обширні котловани-кар’єри завглибшки 50 і більше метрів? Не дарма населення цього краю уже інтенсивно протестує проти проектів олігархату.

Все ж зменшення кіль­кості снігу узимку є основною причиною відсутності повеней у наших річках (у тих, які не обтяжені водосховищами). І це дуже серйозна причина, бо зачіпає життєздатність усієї навколорічкової екосистеми. Бо повені у всі часи були благом для будь-якої цивілізації.

Бідні на опади, сухі зими стають в Україні звичним явищем. Зокрема у 2012 р. сніг випав лише у січні, а за кілька десятиліть він взагалі може стати рідкістю. Науковці вважають, що спостерігається зменшення тривалості холодного періоду року.

«Значне зростання середньої, максимальної, а надто мінімальної температури повітря, яке спостерігаються впродовж усього року протягом останніх десятиріч, призвело до того, що тривалість холодного періоду в Україні зменшилась на 5-28 днів», розповіла Віра Балабух, науковець Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту (УкрНДГMІ).

За спостереженнями її колеги, старшого наукового співробітника УкрНДГMІ Світлани Краковської, коливання клімату відбувалися постійно, щоправда, у нинішньому періоді є певні особливості.

Наявний нерівномірний розподіл опадів: загальна їхня кількість майже не зміниться, утім, всі вони можуть випасти, скажімо, в один день. Потім можливий затяжний період посухи.

«Глобальний клімат змінюється. І тропічний клімат з часом може бути зовсім іншим. У нас клімат помірних широт, і він також змінюється. Тож у майбутньому клімат помірних широт справді може наблизитися до сучасного клімату тропіків», — зазначила Краковська.

Аналіз температурного режиму позаминулого літа вже показав, що кількість «тропічних ночей» (коли вночі температура не опускається нижче 20 градусів) була більшою за норму, наприклад, у Харкові на 40 днів. І така тенденція зберігатиметься й надалі.

За прогнозами кліматичних моделей за наступні 20 років до 2030 року середня річна температура зміниться ненабагато – на півградуса. Втім, далі швидкість потепління зросте до півградуса за десятиріччя і до кінця ХХІ століття потеплішає на 3-4 градуси, максимально взимку – до 6 градусів. Тож наші правнуки можуть вже не побачити снігу.

За словами науковця-метеоролога Ірини Трофимової, держава має фінансувати  дослідження можливих наслідків глобальних кліматичних змін для країни уже сьогодні. Експерт говорить про існуючі ризики для України, пов`язані з глобальним потеплінням. За її словами, в майбутньому посухи охоплюватимуть всю територію України, і навіть ті райони, наприклад, Полісся, яким не властиві посухи. «Внаслідок пом`якшення зим, наростатимуть явища, пов`язані з льодовою кіркою. Через що в 2002-2003 році сталася повна загибель врожаю озимих культур», — зазначила І.Трофимова. Також, за її словами, екологи передбачають «розповсюдження нових хвороб сільськогосподарських рослин і шкідників, нашестя сарани і гусениць, інших комах, не типових для помірних широт, наприклад, богомолів». Окрім цього, слід чекати падіння родючості грунтів, загострення проблеми водозабезпечення південних і південно-східних регіонів України.

Серед негативних наслідків зміни клімату, за словами І.Трофимової, прогнозують підвищення рівня захворюваності та смертності населення. «Люди одержуватимуть теплові стреси, а комахи сприятимуть розповсюдженню малярії та інших тропічних хвороб», — застерігає експерт.

За її словами, слід також чекати підвищення рівня води Чорного і Азовського морів. Підвищаться процеси ерозії, абразії берегів, зникнуть лимани, через що великої шкоди буде завдано українським біосистемам. За словами І.Трофимової, також можливо зменшення продуктивності лісів і зміна їх сортового і видового складу.

Отже, українцям і їх уряду варто звернути увагу на проблему пересихання малих рік і долучитися до стабілізації їх водного балансу. Зокрема раціональніше використовувати забрану з водойм воду, очищати і вчасно повертати її у річку. Надалі залишається сподіватися лише на милість Божу.

Підготував
Андрій Гусєв

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com