Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Чому вчені гинуть завжди за нез’ясованих обставин?

Вчені, що працюють над секретним проектом, здатним захистити Землю від інопланетного вторгнення, помирають при загадкових обставинах. Чому?

У жовтні 1986 року у Брістолі чоловік в елегантному костюмі акуратно прив’язав кінець мотузка до дерева, зробив на іншому кінці петлю, накинув її собі на шию і різко рвонув свою машину з місця. Смерть настала миттєво. Поліція, прибула на місце події і знайшла в гаманці загиблого документи на ім’я професора Аршада Шаріфа. Газети написали про самогубство. І нікого, схоже, не зацікавив той дивний факт, що професор Шаріф, що начебто вирішив накласти на себе руки, навіщось проїхав для цього сто кілометрів від свого будинку в Лондоні аж до Брістоля, до якого досіль не мав жодного інтересу.

Тим часом буквально через декілька днів ще один лондонський професор Вімал Дазібай пройшов тим самим шляхом, щоб кинутися вниз головою з Бріс­тольського мосту. Насторожуючий збіг, особливо якщо врахувати, що ці учені працювали над однією і тією ж темою — вони розробляли електронну зброю для англійської урядової програми, що була аналогічною «Зоряним війнам» у США. І ще одна цікава деталь — і Шаріф, і Дазібай дуже наполегливо цікавилися інформацією про НЛО. Останнє, проте, не є чимось надзвичайним у середовищі авіа- та космоконструкторів. Колись відомий конструктор літаків Туполєв вимагав від командуючого ППО СРСР збивати НЛО і віддавати уламки вченим на дослідження. Він був переконаний, що дасть змогу зміцнити повітряний щит СРСР.

Відомий американський письменник Сідні Шелдон вирішив провести самостійне розслідування і швидко з’ясував, що самогубства Шаріфа і Дазібая були не єдиними. Загадковий «мор» напав на англійських фахівців, що займалися проблемою НЛО, і космічною зброєю.

У січні 1987 року пропав без вісті Автар Сінг-Гада. Згодом він був оголошений померлим. У лютому 1987 року був задавлений в гаражі власною машиною вчений Пітер Пігегел. У березні 1987 року Девід Сеняс несподівано наклав на себе руки, спрямувавши машину на великій швидкості в будівлю кафе. У квітні 1987 року повісився Марк Візнер, який до цього не страждав на депресію і ніколи не говорив про самогубство.

У квітні 1987 року був убитий за загадкових обставин Стюарт Гудінг. Майже водночас «випадково» впав з мосту Девід Грінхалг. У йе самий час втопився Шані Уоренн. У травні 1987 року загинув в автокатастрофі Майкл Бейкер.

Всього, за даними дослідника Шелдона, за короткий проміжок часу у кращий світ услід за Шаріфом і Дазібаєм пішли більше двадцяти їх колег. Якщо точніше — 23 особи. Чи можна вважати це простим збігом? Якщо це не випадковість, то що тоді?

Висувається гіпотеза, яка може бути легко заперечена скептиками, але яка ніколи не ставилася під сумнів дослідниками, які вивчають феномен інопланетного впливу на суспільство. Інопланетна агресія, спроби іншого розуму підпорядкувати собі людську расу — все це, виявляється, цілком вкладється у смислову схему, яка пояснює загадкові зникнення ічених. Ось деякі факти з архіву комісії «Феномен»:

— Перший офіційно зафіксований випадок отримання загадкових сигналів з космосу датується 1889 роком. Це сталося в колорадській лабораторії Ніколи Тесли.

— 1921 рік. Дивні сигнали прийняв Гильєльмо Марконі.

— 1928 рік. Науковий світ збурений фактом таємничої «радіолуни» від якогось об’єкту, розташованого за межами іоносфери Землі.

— 1959 рік. Фахівці НАСА зафіксували сигнали невідомого супутника нашої планети.

— 1961 рік. В ході проекту ОЗМА з пошуку в космосі штучних радіосигналів група доктора Франка Дрейка прослуховувала сектор зірки Тау-Кіта. Були спіймані чіткі кодовані імпульси. Тут, правда, втрутився Пентагон, заявивши, що вчені впіймали передачу військової засекреченої радіостанції.

Незважаючи на пояснення військових, учені не заспокоїлися. Астрономи провели ще дві пошукові програми — ОЗМА-2 і ОЗМА-3. І кожного разу фіксували загадкові сигнали. Але нескінченні суперечки щодо походження сигналу, так ні до чого і не привели.

У архівах дослідників так званих аномальних явищ теж можна знайти немало цікавих свідчень на цю тему. У 1929 році, наприклад, сигнали з космосу упіймали не радіотелескопи, а звичайне радіо налаштоване на хвилю 75 метрів. Невідомий упродовж тривалого часу по черзі на різних мовах зачитував текст звернення Коаліційного Загону Спостерігачів (КОН) до жителів Землі. Він повідомив, що в околицях нашого скупчення галактик дрейфує гравітаційний циклон, здатний знищити життя на усіх планетах, і призвав людство вступати в Коаліцію, щоб та встигла надати Землі допомогу у підготовці до небезпечного явища.

Якщо це і був чийсь жарт, то розважалася дуже талановита і технічно освічена людина. У цьому повідомленні приводилися відомості, відомі і сьогодні лише дуже обмеженому колу фахівців.

Щось подібне сталося 27 листопада 1977 року в Англії, на південний захід від Лондона. На території близько 120 квадратних кілометрів несподівано сталося порушення телемовлення. Зображення з екранів телевізорів зникло, і невідомий голос сказав, що він представник позаземної цивілізації. Невідомий стверджував, що людство йде по невірному шляху і землянам необхідно знищити знаряддя зла, а часу для цього залишилося небагато.

Поліція, що активно зайнялася пошуками «інопланетянина», гучно обіцяла незабаром представити його на загальний огляд в суді. А пізніше, так нікого і не знайшовши, лише соромливо розвела руками. Фахівці лондонського телемовлення брали участь в розслідуванні, говорили, що навіть не уявляють, яким чином жартівникові вдалося здійснити свою трансляцію — адже для цього потрібна занадто громіздка і дорога апаратура.

Звичайно, усе це може бути умілою містифікацією.  Але може бути і реальністю. Припустимо, невідомі прибульці перейшли від умовлянь і попереджень до активних дій. 

Активісти спробували інсценізувати цю ситуацію.

Один з експертів «феномену» подзвонив у своє відділення поліції і заявив: «Завтра прибульці починають». У відповідь, навіть не дослухавши, черговий відверто розсміявся і з ввічливою іронією порадив викласти усе письмово. 

Нині чомусь переважає точка зору, що якщо до нас і прилетять прибульці, то тільки зі світлими і добрими цілями нашого порятунку.

Але наша власна історія учить абсолютно іншому. Згадаймо, як іспанці висадилися на американський континент. Вони теж були переконані, що несуть цивілізацію «диким» племенам майя, і насаджували християнство вогнем і мечем. Загарбникам анітрохи не заважало те, що їх була жалюгідна жменька, проти цілого народу з багатою і своєрідною історією, традиціями, унікальною і прогресивною наукою, надзвичайно точним календарем, грунтовними астрономічними картами, феноменальними архітектурними ансамблями з подвійним призначенням.

Існує ще один заспокійливий міф — про наші ракети, начебто здатні захистити від будь-якого космічного нашестя. Чомусь навіть недурні люди уявляють цю подію як нашестя чудовиськ на триногах, озброєних тепловими променями.

Насправді все може початися не так страшно. Якщо вже хтось і вирішить завоювати Землю, то діятиме дуже обережно.  А, може, вже діє?

Ще декілька десятків років назад вчені Штермер і Вам дер Поль виявили загадкову радіолуну від посланих у небо сигналів, немов би якесь велике тіло відбивало їх на Землю з різною періодичністю. І фахівець з проблем позаземних цивілізацій Р. Брейсуелл припустив, що це «справа рук» якогось зонду, що таємно обертається навколо нашої планети. Подальші дослідження не змогли ні підтвердити, ні спростувати цю думку. Стеження за нашим суспільним, науковим, політичним життя вже ймовірно давно йде. А, можливо, наші уряди вже перебувають під контролем якоїсь потужної цивілізації, яка контролює розвиток планети.

Невідомі, або завербовані земляни засилаються в  наші державні структури на ключові пости, щоб поволі, неявно спрямовувати нашу цивілізацію на потрібний їм шлях. Ми можемо помилково називати їх глобалістами, Римським клубом, світовою закулісою, масонами, але насправді  глобальним контролем займаються неземні сили. Просто вони використовують вже створені планетарні структури у своїх цілях, які нам не відомі. Але як казав один відомий астронавт США: «Здається, ці цілі недобрі для землян». 

При цьому вони про всяк випадок добиваються категоричної заборони на публікацію будь-якої достовірної інформації по НЛО. Ті факти, які все-таки з’являються друком або на ТБ, піддають офіційному висміюванню. Тих, хто занадто далеко просувається у дослідженні НЛО, або випадково чи цілеспрямовано натрапляє на сліди їх присутності, тихо ліквідовують... Особливу увагу приділяють науковцям, які працюють у військовій сфері і могли мати дотичність до позаземних технічних зразків. Тут під нагляд потрапляють цілі сфери наук, які займаються військовими розробками, зокрема виносом у космос нових видів зброї, включаючи ядерну. Колись газета «Персонал Плюс» писала про загадково порізану на орбіті радянську станцію «Алмаз-1», яка могла нести на борту ядерну зброю. Згадаймо і неодноразові провальні спроби радянських вчених запустити місячну програму і швидке невмотивоване згортання американської місячної програми.

А вчених, що займалися цією тематикою у Велико­британії, просто фізично усунули.

Ще зовсім нещодавно ентузіасти досліджень проблеми НЛО жорстко переслідувалися — їх висміювали, звільняли з роботи. У радянський час військові, які повідомляли про факти фіксації НЛО ризикували втратити роботу і навіть опинитися у «психушці». Сьогодні начебто усе змінилося. Але чи так це? Звичайно, у пресі з’явився шквал статей про НЛО. Але основна маса людей (немов загіпнотизована) сприймає це за «журналістську фантастику». Тим часом у світі творяться дивні речі. Людство буквально на очах змінюється як біологічний вид. Все більше стає так званих «контактерів», що чують «потойбічні голоси», мають феноменальні екстрасенсорні здібності. Учені пов’язують це зі зміною магнітного поля Землі, яке помітно зменшилося. А чи є це природно?

Чому, наприклад, існує «пояс безумства», що охоплює Землю смертоносним кільцем? Корея, В’єтнам, Афганістан, Ліван, Ірак,  Югославія, Молдова, Грузія, Нагірний Карабах, Вірменія, Таджикистан, Чечня — всі вони  знаходиться в одному широтному поясі. Скептики стверджують, що конфлікти — явище політичне. Але чому тоді вони супроводжуються землетрусами, іншими незвичайними природними явищами? Чому «гарячі точки» чітко укладаються в кільце, наче якійсь зонд, облітаючи планету по орбіті, сіє під собою ворожнечу, агресивність, природні катаклізми? І чому на сьогодні не існує ні державних, ні громадських механізмів, здатних оперативно реагувати на повідомлення про можливу ескалацію загроз для Землі? Все тримається у таємниці? Чи, може, все давно вирішено?..

За матеріалами інтернету

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com