Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ЗАХИСТ ПРАВ Редакційна школа правового всеобучу

Стаття 2. Верховенство права, як стандарт Європейського суду

(Початок у попередньому номері газети)

Об’єднання Європи відбулося завдяки досягненню державами згоди діяти на принципах демократії, верховенства права та дотримання прав людини. Одним із механізмів забезпечення їх виконання — учасницями Євросоюзу виступає Європейський суд з прав людини. Між тим, в його прецедентній практиці часом виникала проблема розмежування зазначених принципів. Цим питанням присвячено декілька важливих Європейських документів, в тому числі Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи №1597 (2007) «Про принцип верховенства права», «Огляд з питань верховенства права» від 20.04.2007 р. Гаагського інституту по інтернаціоналізації права тощо. Власне, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях все частіше вказує на недотримання національними судами принципу верховенства права при вирішенні ними конкретних справ.

Україна, як член Ради Європи, визнає принцип верховенства права. В ст. 8 Конституції нашої держави записано: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні їм відповідати». З нашого погляду, застосована для викладення цих норми юридична техніка є невдалою і ст. 8 більше сприймається, як фіксація принципу верховенства закону, а не верховенства права і контексті Європейських вимог. В Україні підготовлена і видана 3-х томна наукова праця українця Сергія Головатого «Верховенство права». Вона визнана в світі, на неї посилаються експерти Ради Європи.

Проведений нами аналіз документів Ради Європи та її органів, практики Європейського суду з прав людини, дає можливість виділити складові принципу верховенства права, без врахування яких судові рішення національних судів не можуть вважатися обґрунтованими та справедливими.

Це, в першу чергу, верховенство невідчужуваних прав людини, наприклад право на життя. Законодавець не може на шкоду цим правам нормативно закрити інші права,  в т. ч. права органів державної влади, посадових осіб. Розсуд останніх завжди обмежений необхідністю забезпечити права людини, передусім невідчужуваних. Звідси й інші вимоги Європейського суду на виконання принципу верховенства права: а) національне законодавство повинно мати правову визначеність, бути легко доступним, чітким, зрозумілим; б) сама держава в особі її органів та посадових осіб має дотримуватись і виконувати закони; в) наслідки прийняття тих чи інших законів держава зобов’язана передбачати. В іншому випадку вона несе відповідальність перед людиною. Зазначимо, що практика України ще дуже далека від зазначених положень. Наприклад, ст.99 Конституції встановила, що «Грошовою одиницею України є гривня». В порушення цієї вимоги, держава практично дозволила «окупувати» власний економічний простір іноземним валютам. Закони і підзаконні нормативно-правові акти з цього питання розкидані по різним галузям права, часом залишаються незрозумілими навіть для фахівців. У підсумку тисячі споживачів банківських кредитів, в результаті катастрофічного для них зростання в 2009-2010 рр. курсів іноземних валют до гривні, не в змозі їх погашати, втрачають житло, перспективу в житті. Держава, з вини якої таке сталося, не повинна кидати потерпілих споживачів на призволяще, а шукати фінансово-правовий вихід із ситуації. Автори рубрики вивчили судову практику України, але ніхто з юристів (адвокати, інші представники сторін, судді) на це важливе положення принципу верховенства права не звертає уваги. Зазвичай, іде пошук більш конкретних, але другорядних підстав обґрунтувань позовів. Більше того, Рада Європи і Європейський суд, розглядаючи питання виконання судових рішень як складову принципу верховенства права, вказують на наступне: вимога виконання рішень судів ставиться тому, що існують реальні умови для їх виконання. Це значить, якщо нормотворець не прорахував можливі негативні наслідки закону чи підзаконного акту, відповідальність лягає на нього. Наведена позиція міжнародних установ є важливою для українців при зверненні національні суди чи Європейський суд з прав людини.

Експерти Ради Європи вказують і на інші складові принципу верховенства права, зокрема, особа повинна мати права на: доступ до правосуддя; компетентного безстороннього суддю; ефективний засіб правового захисту; справедливий суд; презумпцію невинуватості тощо.

Ці та інші стандарти Європейського суду, його практику з різних категорій справ, в т.ч. розглянутих по заявам громадян України, будимо розглядати в наступних статтях. 

Василь Перець,
директор Міжнародного Інституту державних та економічних стратегій,
професор МАУП,

Вікторія Степанова,
головний редактор Наукових праць,
доктор права ВІАДППЕ

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com