Різниця в оплаті праці чоловіків і жінок негативно впливає на державу

За останнє сторіччя світ жінок і чоловіків перекинувся з ніг на голову. Тисячоліттями представники сильної статі приносили «здобич» у дім, де хранительки вогнища, виховували дітей і стежили за затишком. Але ми не стоїмо на місці і сьогодні жінка топ-менеджер чи навіть президент вже нікого не дивує. А адже ще сто років тому француженки навіть не мали права голосувати.

Юридично рівноправність жінок і чоловіків у цивілізованому світі було закріплено в двадцятому столітті. Всі ті права, які ми зараз вважаємо невід'ємними, отримали обов'язкову силу для обох статей. Тепер чоловік і жінка де-юре отримують однаково за одну і ту ж роботу і будь-яка дискримінація на роботі за ознакою статі забороняється. Але чи так все насправді?

Сьогодні в Україні найбільш рівноправними з оплати праці є фахівці початкового рівня, у них зарплата жінок становить 72% від заробітної плати чоловіків. А якщо говорити про керівників, картина гнітюча: рівень заробітних плат жінок топ-менеджерів поступається заробітним платам чоловіків-керівників і становить майже 60% від їх фінансові запити. Чому жінки-управлінці «дешевше»?

Незважаючи на те, що кількість працюючих жінок збільшується з кожним роком, про рівноправність залишається тільки мріяти. У всьому світі жінки стабільно заробляють менше, ніж чоловіки, і зосереджені в низькооплачуваних і найменш безпечних видах зайнятості. У світовому масштабі, середня різниця в оплаті праці становить 23%. Всесвітній економічний форум попереджає, що замість покращення, в 2016 році, гендерна нерівність в економіці повернулося на рівень 2008 року.

Крім того, за даними ИЭСКР жінки виконують неоплачувану роботу від 2 до 10 разів частіше, ніж чоловіки. Ця робота щорічно оцінюється в 10 трильйонів доларів США для світової економіки. У той же час неоплачувана робота по дому не визнається та її внесок в економіку не враховується.

У чому причина? Жінок багато хто вважає «берегинями родинного вогнища», і платити їм потрібно «на колготки і помади». І не кожна готова бунтувати з цього приводу. Другий можливий фактор - це певна готовність чоловіка брати на себе більше обов'язків для отримання більшої винагороди і бути залученим до роботи (мовляв, «йому не потрібно поєднувати роботу і сім'ю - це традиційно жіноча роль»).

Ну і куди ж без декретної відпустки і дітей, які є «страшилками» для багатьох керівників - незважаючи на традицію останніх років керівниць скорочувати декретну відпустку і виходити на роботу буквально з пологового будинку, таке побоювання все ще присутній. Всі ці стереотипи впливають і на відсоток жінок на керівних посадах, і на оплату їх праці.

При цьому в торішньому дослідженні МВФ, в якому вивчалися дані 2 млн. компаній в 34 країнах Європи, прийшов до висновку, що чим більше жінок займає посади вищих керівників і в радах директорів компаній, тим вище рентабельність фірм. Але, на жаль, поки що це мало впливає на результат.

Очевидна упередженість роботодавців негативно впливає не тільки на конкретних жінок або чоловіків, але і на державу в цілому. Адже така ситуація блокує природне зростання ефективності кадрів і гальмує розвиток громадян. Не кажучи про те, що чим нижче заробітна плата, тим менше податків отримує скарбниця.

Тому важливо, щоб саме держава займався «вирівнюванням» існуючих показників в оплаті праці. Це можуть бути законодавчо встановлені квоти або спеціальні пільги (як у свій час зробили в США з чорношкірим населенням). Сьогодні Україна як ніколи потребує висококваліфікованих кадрах, як в приватному секторі, так і в сфері держуправління. Так, може, нарешті, варто задуматися про стратегічно важливих питаннях і перестати займатися популізмом?