Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Чому люди страждають?

На цю тему розмірковує керуючий справами УПЦ митрополит Антоній (Паканич).

Страждання - це зустріч людини з Богом. Обличчям до обличчя. Неминучість страждань і болю - трагедія людини і його ж порятунок.

Ми живемо в страху перед можливими стражданнями, неминучим болем, невідворотною смертю. Ми бентежимося від передчуття наближення боротьби за своє земне життя. Так влаштовано людське єство, обмежене рамками земної свідомості.

Готуватися до смерті потрібно з народження за допомогою руйнування земних рамок, земного сприйняття, світовідчуття, буття. Вибираючись з гріховного кокона, ми народжуємося для небесного існування вже тут, на землі.

У міру духовного переосмислення і вивільнення з'являється розуміння справжнього змісту багатьох речей, в тому числі змінюється ставлення до смерті і страждань: вони перестають тиснути пресом невідворотності, жаху і відкривають горизонти Богопізнання, свободи і справжньої любові.

Любов - це відсутність страху, довіра. Беручи все, що відбувається в нашому житті як належне, з вірою у вищий Промисел, повністю довіряючи Творцеві, ми приходимо до розуміння, що все для порятунку, що Господу видніше. Абсолютна довіра Богу, прийняття Його волі звільняє від бунту і невдоволення, які ведуть до руйнування особистості, до ненависті і страху.

Любов - це дар Божий. Вона милостиво дарується нам Господом. Дарується щедро і невпинно. І наше завдання - побачити любов Божу, вловити, розпізнати її. Для цього потрібно розкрити своє серце назустріч життєдавця, залишивши страх. Страх нелюбові. Господь любить кожного! Він не змінює Своєї любові. Справжня любов не вмирає, а живе вічно.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com