Чорні крила голодомору

Страшне число у нелюдській напрузі
пропалює світи до глибини:
у тридцять три розіп’ято Ісуса.
У тридцять третім на земному прузі
розіп’ято мільйони без вини.

Борис Олійник

Немало часу збігло відтоді, як в одному з найблагодатніших куточків землі, аграрній скарбниці світу – Україні – від голодної смерті одночасно обривалися мільйони людських життів. У результаті спланованого геноциду українців – найдавнішу націю у світі – фактично було поставлено на межу виживання. Тричі намагалися знищити український народ.

Страшний спадок голодоморів і досі з нами. Нині надзвичайно важливо, аби українська та світова спільнота доклали максимум зусиль, щоб не допустити повторення цього лиха. Аби більше ніколи нам не довелося перегортати ці жахливі сторінки історії.

Дні жалоби за мільйонами загиблих у ті страшні роки пройшли по всій Україні. Поминальний молебень у пам’ять про жертви голодоморів відбувся і в найбільшому українському недержавному вищому навчальному закладі  – Міжрегіональній Академії управління персоналом. Біля пам’ятника жертвам голоду-геноциду зібралися відомі вітчизняні й закордонні політики, науковці, громадські діячі, представники дипломатичного корпусу. Вшанувати померлих до меморіалу прийшли, зокрема, президент Міжнародної Кадрової Академії та Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова Української Консервативної Партії Георгій Щокін, народний депутат, голова Республіканської партії Левко Лук’яненко,  віце-президент, ректор МАУП Микола Головатий.

Цього ж дня в Міжрегіональній Академії управління персоналом відбулася ІV Міжнародна наукова конференція «Єврейсько-більшовицький переворот 1917 року як передумова червоного терору та українських голодоморів». Організатори конференції – Міжрегіональна Академія управління персоналом, Міжнародна Кадрова Академія, Конфедерація недержавних вищих закладів освіти, Асоціація дослідників голодоморів в Україні. Упродовж останніх п’яти років науковці цих організацій за активної підтримки Інституту історії України Національної Академії Наук напрацювали значний обсяг матеріалів з голодоморів 1921 – 1923; 1932 – 1933; 1946 – 1947 р.р. За активної участі МАУП проведено, зокрема, Всеукраїнські наукові конференції «Голодомор 1932 – 1933 років як величезна трагедія українського народу», «Голодомор 1932 – 1933 років: основні дійові особи і механізми здійснення», ІІІ Міжнародна наукова конференція «Голодомори в Україні: геноцид і опір», проведено численні круглі столи, підготовлено низку тематичних видань.

У Міжнародній конференції взяли участь науковці, громадські діячі, політики не лише з України, а й з-за кордону. Зокрема, голова Асоціації дослідників голодоморів в Україні, народний депутат України Левко Лук’яненко, директор Книжкової палати України, доктор технічних наук Микола Сенченко, Надзвичайний і Повноважний Посол Алжирської Народної Демократичної Республіки в Україні Макаддем Бафдаль, Надзвичайний і Повноважний Посол Афганістану в Україні Мохаммад Асеф Делаварі, аташе Ісламської Республіки Іран в Україні Васиг Джабер, перший секретар Посольства Соціалістичної Республіки В’єтнам в Україні  Ха Бать Тунг, дипломати Посольства Індонезії в Україні Іман Рамаді та Фахмі Прайога, Михайло Назаров (Москва), Євгенія Сакевич-Даллас (США), доктор історичних наук, професор Кишинівської теологічної академії Петру Фортуне (Молдова)  

Відкрив IV Міжнародну наукову конференцію президент МАУП, професор Георгій Щокін. Обґрунтовуючи тематику конференції, він, зокрема, зазначив: «Чому саме жовтневий переворот 1917 року, згодом названий більшовиками «великою жовтневою соціалістичною революцією», насправді заслуговує іншої назви — «єврейсько-більшовицький»? Бо, з одного боку, провідна роль у цій соціалістичній революції належала етнічним євреям, а з іншого — її ідеологією був сумнозвісний більшовизм. Широко відоме означення гітлерівського режиму як «німецько-фашистський», і ніхто не звинувачує дослідників і публіцистів у якомусь вигаданому «анти-германізмі» або «германофобії», оскільки йдеться про констатацію загальновідомого історичного явища. Так само має бути і з визначенням «єврейсько-більшовицький режим». Судіть самі. Найвпливовішими організаторами цього державного перевороту були виключно етнічні євреї, зокрема:

• Володимир Ілліч Ульянов-Ленін (по матері — Бланк) — голова більшовицької партії та уряду;
• Лев Давидович Троцький (Бронштейн) — голова так званої Революційної військової ради більшовицької республіки, його заступник — Ефраїм Маркович Склянський;
• Лев Борисович Каменев (Розенфельд) та Яків Михайлович Свердлов — голови Центрального виконавчого комітету держави більшовиків в 1917—1919 роках;
• Григорій Євсеєвич Зінов’єв (Родомисльський) — голова Виконкому Комінтерну — міжнародної більшовицької структури;
• Фелікс Едмундович Дзержинський, В’ячеслав Рудольфович Менжинський, Йосип Станіславович Уншліхт, Мойсей Соломонович Урицький, Генріх Григорович Ягода — керівники злочинної ЧК— головного карального органу більшовиків.

Такий самий національний склад керівництва мали комуністичні рухи Німеччини та Угорщини, де 1919 року — також шляхом збройного заколоту — було створено «совєцькі республіки». Це Роза Люксембург, Карл Лібкнехт, Клара Цеткін, Лео Іогіхес, Бела Кун, Матіас Ракоші (Розенкранц) та інші. Загалом 1920 року, судячи з офіційних більшовицьких публікацій, з 545 членів керівних партійних і урядових інстанцій більшовицької Росії 447 були євреями (тобто понад 80 відсотків). Усе це вказує на більшовизм як на єврейську тоталітарну етнократію, яка відповідальна за організацію: масових заворушень і Громадянську війну 1917—1922 років, голодоморні геноциди українського народу в 1922—1923; 1932— 1933; 1946—1947 роках, а також масовий терор і небачені за своїми масштабами репресії мирного населення, насильницьке переселення цілих народів і винищення великих груп людей за соціальними та національними ознаками. Загальні людські втрати від єврейсько-більшовицького ярма становлять не менше 50 мільйонів безневинних людей!

Рушійною силою єврейсько-більшовицького тоталітаризму була РСДРП (б) — Російська соціал-демократична робітнича партія (більшовиків), яка після так званої великої жовтневої соціалістичної революції перетворилася на Всеросійську комуністичну партію (більшовиків), а остання — на Комуністичну партію Радянського Союзу. Таким чином, нинішні есдеки, соціалісти і комуністи, об’єднані в Україні в соціал-демократичні, соціалістичні і комуністичні партії, є безпосередніми наступниками єврейсько-більшовицької тоталітарної ідеології і повинні розділити відповідальність за всі злочини своїх попередників. Свій внесок у цю необхідну справу з відновлення історичної справедливості зробить, я переконаний, і наше нинішнє поважне зібрання.

Бажаю всім успіхів і громадянської відваги, оскільки демократія, свобода думки і слова, права людей на правду та відновлення справжньої історії ніколи самі собою не приходять!»

«Те, що в історії тривалий час називали великою жовтневою соціалістичною революцією, — додав віце-президент, ректор Академії Микола Головатий, — є одним з політичних міфів, нав’язаних світу. Є всі підстави з наукового погляду подивитися на те, наскільки цей жовтневий переворот справді був тією великою жовтневою соціалістичною революцією».Учасники конференції порушили багатоаспектну проблематику організованих комуністичним режимом геноцидних голодоморів в Україні, розгляну-ли питання злочинної політики більшовизму, терору як сутності ідеології сіонізму та більшовизму, соціальні і демографічні наслідки геноциду українського народу та його штучної асиміляції. Про це йшлося, зокрема, і в доповіді «Голодомор як спосіб винищення українського народу» народного депутата, відомого українського дисидента Левка Лук’яненка. «Спосіб винищення людей голодомором було винайдено давно, ще до нової ери у Єгипті фараоновим візиром юдеєм Йосипом», — зазначив Левко Григорович. Юдо-комуністичний режим добре засвоїв досвід свого єгипетського попередника під час геноциду українського народу.

IV Міжнародна наукова конференція «Єврейсько-більшовицький переворот 1917 року як передумова червоного терору та українських голодоморів» привернула до себе увагу українських і закордонних наукових кіл, представників громадськості — всіх, хто не бажає бути осторонь принципової оцінки історії українства, його трагічних сторінок. Зі своїми доповідями виступили також директор Книжкової палати України, доктор технічних наук Микола Сенченко («Пограбування народів — предтеча голодоморів і геноцидів»), професор Харківського національного університету ім. Каразіна Анатолій Кіндратенко«Етнічні війни проти українців 1917— 1921 pp.»), про голодоморний геноцид в Україні розповіла очевидиця тих подій Євгенія Сакевич-Даллас (США).

«Ми ставили собі завдання збудити українську національну свідомість, — сказав на завершення Георгій Щокін, — і подбати про те, аби в Україні була своя українська влада, свій порядок, а головне, щоб світова громадськість визнала голодомори, три величезні голодомори в Україні, як планові голодомори - геноциди проти української нації, як механізм її нищення».

По закінченні конференції учасники міжнародного зібрання підтримали заяву IV Міжнародної наукової конференції «Єврейсько-більшовицький переворот 1917 р. як передумова червоного терору та українських голодоморів» і звернення IV Міжнародної наукової конференції з вивчення геноцидних голодоморів XX століття до Організації Об’єднаних Націй, парламентів, урядів і народів світу.

Богдан ВОИТЕНКО