Що Ніколаєнку «харашо», освіті – не дуже

Попри всі заяви міністра освіти і науки Ніколаєнка про відкритість його відомства, самі працівники міністерства не дуже хочуть спілкуватися з пересічними відвідувачами. Принаймні, своїм сумним досвідом «ходіння по міністерських муках» поділилася з «Персоналом Плюс» киянка Людмила Мельник.

23 листопада вона навідалася до Міносвіти в нагальних справах. А точніше, відгукнувшись на заклик міністра, вирішила розповісти  про неподобства, які кояться в одному зі столичних державних вищих навчальних закладів, який навіть має статус Національного університету. Та всі намагання достукатися до когось з чиновників   були марними.   Ось що, зокрема, пише у своїй заяві на ім’я Президента України Віктора Ющенка Людмила Федорівна:

«Обов’язок встановити, чи вартий відвідувач уваги міністра, покладено на Олійника Олега Вікторовича (каб. 208, тел. 486-28-09), якого на робочому місці не було. Оскільки впродовж чотирьох днів його телефон мовчав або ж слухавку піднімали, щоб відразу покласти, я вирішила дочекатися господаря кабінету. Однак ні мені, ні іншим відвідувачам з цим не пощастило, про що з гостею з Олександрії ми написали заяву на ім’я міністра, зареєструвавши її в загальному відділі.

До того ж нас вразило, що українською з нами спілкувалися лише працівник охорони, чоловік, який виписував перепустку, і секретар міністра. Почувши моє здивування з цього приводу, якась «женщіна» (так вона відрекомендувалася) заявила, що вона «на сваей земле».

Якось, випадково увімкнувши 5-й канал, почула шквал русизмів, суржик і згадку про міністра Ніколаєнка. Тож вирішила відкласти справи, щоб «познайомитися» з його «VIP-жінкою» (саме так звалася програма). «Да, тоесть, галстук, штанішечкі, вигладжений, на фоні, працювала поварем, весіннього…» Жінка працювала вчителькою молодших класів, завучем школи (бідні вчителі української мови та літератури!), методистом інституту. Сам міністр у рамках передачі встиг сказати лише «да», «нє», «харашо». Як кажуть англійці, горщик не дорікає казанкові, що той чорний. 

Я обома руками за те, щоб сільські парубки виходили в люди, але якщо торба з дипломами не допомогла стати інтелігентом, не треба так дивувати світ, створюючи конкуренцію улюбленцеві (улюблениці?) московської публіки – Сердючці, адже в уряді є міністри, які довели, що передусім є Українцями, за дії яких нам не соромно перед світом. Рік тому українці сподівалися на краще. Ніколаєнко, для якого навіть посада міністра не стала стимулом для досконалого оволодіння державною мовою, якого можуть висміяти навіть школярі за оці «да»,  «нє», «харашо», не є вдалою кандидатурою на посаду міністра. Добрий кінь не може бути поганої масті.