Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ЗВЕРНЕННЯ УЧАСНИКІВ IV МІЖНАРОДНОЇ НАУКОВОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ З ВИВЧЕННЯ ГЕНОЦИДНИХ ГОЛОДОМОРІВ XX СТОЛІТТЯ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ, ПАРЛАМЕНТІВ, УРЯДІВ І НАРОДІВ СВІТУ

Ми, учасники ІV Міжнародної конференції (вчені, дипломати, політичних та громадських діячів з країн) «Єврейсько-більшовицький переворот 1917 року як передумова червоного терору та українських голодоморів», заслухавши понад наукових доповідей і повідомлень, дійшли таких висновків:

1.    Більшовизм є різновидом злочинного державного тоталітаризму, який було встановлено в Росії 1917 року шляхом збройного перевороту маргінальними особами переважно єврейського походження. Це дає підстави кваліфікувати його як єврейську етнократію, яка утримувалася при  узурпованій   нею   владі   методами  широкомасштабного   насильства, масового   терору   та   репресій   проти   інших   національностей   (зокрема українства)  і соціальних верств  (духовенства,  аристократії,  інтелігенції, козацтва, селянства та ін.).

2.    Рушійною силою єврейсько-більшовицького тоталітаризму була Російська соціал-демократична робоча партія більшовиків [РСДРП(б)], яка згодом трансформувалася у Всесоюзну комуністичну партію більшовиків [ВКП(б)], а остання - у Комуністичну партію Радянського Союзу (КПРС). Вищим партійним та водночас державним органом влади в більшовицькій Росії було Політбюро Центрального Комітету РСДРП - ВКП(б), перший склад якого в жовтні 1917 року включав таких осіб:

  • Володимир Ілліч Ульянов-Лснін (по матері Бланк, так званий галахічний єврей);
  • Григорій   Євсейович   Зінов'єв   (справжнє   прізвище  -  Радомильський, єврей);
  • Лев Борисович Камєнєв (справжнє прізвище - Розенфельд, єврей);
  • Григорій Якович Сокольніков (справжнє прізвище - Бриліант, єврей);
  • Лев Давидович Троцький (справжнє прізвище  - Кронштейн, єврей) та ін.

3. Крім Політбюро ЦК комуністичної партії, вищими державними органами більшовицької Росії були Рада народних комісарів (уряд) та Всеросійський центральний виконавчий комітет (ВЦВК), які 1917 року очолювали:

  • Володимир Ілліч Ульянов-Ленін (голова уряду);
  • Лев Борисовичем Камєнєв (голова ВЦВК в листопаді 1917 року);
  • Яків Михайлович Свердловм (голова ВЦВК у 1917 - 1919 роках, єврей).

4. Для керівництва військовими діями із захисту більшовицької влади 21 лютого 1918 року було створено Надзвичайний штаб Петроградського військового округу, який очолив єврей Мойсей Соломонович Урицький. Того ж дня було також створено Комітет революційної оборони, до якого увійшли:

  • Яків Михайлович Свердлов (голова, єврей);
  • Мойсей   Маркович   Володарський   (справжнє   прізвище -    Гольдштейн, єврей);
  • Сергій Іванович Гусєв (справжнє прізвище  - Я.Драбкін, єврей);
  • Яків Мойсейович Фішман (від лівих есерів, єврей);
  • Григорій Ісакович Чудновський (єврей) та ін.

5.      19 березня 1918 року Постановою більшовицького уряду (голова
уряду - В.Ульянов-Ленін) та 2 вересня 1918 року постановою ВЦИК (голова – Яків Свердлов) створено Революційну військову раду республіки (РВРР). Їй підпорядковувалися   всі   Збройні   Сили   більшовицької держави. Головою РВРР було призначено Льва Троцького (справжнє прізвище -Бронштейн) - народний комісар у військових і морських справах, його заступником – Єфраїма Марковича Склянського (єврей, обіймав цю посаду з листопада 1918 року до січня 1924 року), членами: Аркадія Павловича Розенгольця (єврей), С.Гусєва-Драбкіна (єврей) та ін.

6.  Головним каральним органом перших років більшовицької влади була Надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією та саботажем (ЧК, ВЧК в 1918 - 1922 роках, згодом - ГПУ, ОГПУ - державне політичне управління, потім НКВД - наркомат внутрішніх справ).

7.  Керівниками ВЧК - ГПУ - НКВД були такі особи:

  • Дзержинський Фелікс Едмундович (голова ЧК - з грудня 1917 року до липня 1926 року, ймовірно польський єврей);
  • Менжинський В'ячеслав Рудольфович (1919 року - член Президії ВЧК, з 1923 р. - заступник голови, з 1926 року - голова ОГПУ, єврей);
  • Уншліхт Йосип Станіславович (з 1921 року - заступник голови ВЧК - ГПУ, єврей);
  • Урицький Мойсей Соломонович (голова Петроградської ЧК з березня 1918 року, єврей);
  •  Ягода Генріх Григорович (з 1920 року - член Президії ВЧК, з 1924  року - заступник голови ОГПУ, в 1934 - 1936 - керівник НКВД СРСР, єврей).

8.  Єврейські більшовики, які захопили владу в Росії, ставили за мету поширення свого злочинного режиму на інші країни, зокрема європейські. 1919 року шляхом збройного заколоту було створено Баварську (Німеччина) та Угорську радянські республіки. Засновниками Комуністичної партії Німеччини (1918 р.) були польська єврейка Роза Люксембург і німецький єврей Карл Лібкнехт, а керівниками Угорської радянської республіки -  угорські  євреї  Бела  Кун   та  Матіас   Ракоші (Розенкранц).

Таким   чином,   безпосередніми   організаторами   більшовицького перевороту в Росії в жовтні 1917 року та вищими керівниками партійних, урядових, каральних органів і збройних сил більшовицької держави з перших років її існування були ледь не всі етнічні євреї, що вказує на більшовизм як на єврейську тоталітарну етнократію. Спроби поширення цієї етнократії на європейські країни (зокрема Німеччину й Угорщину) свідчать про існування планів встановлення єврейської національної гегемонії в Європі та світі (царська Росія займала 1/6 всього суходолу земної кулі). Це становить реальну загрозу для всього людства і в наш час, оскільки створена 1948 року Держава Ізраїль сповідує ідеологію сіонізму як форму єврейського расизму і поширює її серед багатомільйонної єврейської діаспори. Носії цієї ідеології в останні часи займають дедалі більше керівних посад в США, Західній Європі, Росії, Україні, інших країнах, що може знову призвести до встановлення єврейської тоталітарної етнократії. Єврейсько-більшовицький режим в СРСР організував:

  • Громадянську війну 1917 - 1922 років, у результаті якої загинуло до 13 мільйонів людей та ще 2 мільйони емігрували за кордон;
  • червоний   терор,   винищення   духовенства,   аристократії,   інтелігенції, козацтва, створення концентраційних таборів та масових репресій мирного
    населення;
  • голодомори-геноциди українського народу в 1922 - 1923, 1932 - 1933 та в 1946 - 1947 роках, що призвели до загибелі близько 10 мільйонів селян;
  • насильницьке переселення цілих народів та масові винищення людей за національними ознаками.

Разом з втратами у Другій світовій війні 1939 - 1945 років, за розв'язання якої несе відповідальність також і єврейсько-більшовицький режим СРСР, загальні людські втрати становлять понад 50 мільйонів! Така ціна єврейської тоталітарної етнократії, що й нині прагне світового панування. Таке ніколи не повинно повторитися! Тому ми, учасники IV Міжнародної наукової конференції з вивчення українських голодоморів-геноцидів, звертаємося до Організації Об'єднаних Націй, парламентів, урядів та народів світу із закликом бути завжди пильними і давати своєчасну відсіч будь-яким спробам встановлення єврейської етнократії в будь-якій країні. Наше майбутнє - в наших руках!

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com