Бог і Україна – понад усе!

Наприкінці 2005 року відбулися дві знаменні для МАУП та Української Консервативної партії події – МАУП переконливо виграла судовий позов до Міносвіти на чолі з відомим невігласом та наклепником Ніколаєнком, а УКП в результаті тривалої жорсткої боротьби отримала, нарешті, добилася реєстрації в ЦВК і йде на парламентські вибори. Істеричний спротив реєстрації УКП чинили кілька діб поспіль такі члени ЦВК: відвертий соціаліст Чупахін, прихований сіоніст Охендовський та їхні палкі прибічники – Магера  й Усенко-Чорна. Тобто ворогами УКП – партії Української титульної нації, як і МАУП – освітянського оплоту Українства, виявилися одні й ті самі антиукраїнські сіоно-соціалістичні сили, які прагнуть повернення геноцидного єврейсько-більшовицького режиму.

Як повідомлялося, за цією «п’ятою колоною» стоять державні структури сіоністського Ізраїлю, який разом з покірними йому США вимагав від українських високопосадовців дві речі: «закриття МАУП» та недопущення УКП до парламентських виборів. І треба сказати, що нинішня влада в Україні на чолі з В.Ющенком, Ю.Єхануровим, В.Литвином, О.Рибачуком робила все від них можливе, аби тільки виконати забаганки своїх закордонних зверхників. Жодний з них не відреагував на масові акції протесту маупівців проти свавілля Ніколаєнка та його сіоно-соціалістичної кліки (Жебровського, Степка, Рудьковського, Мордовця, Садового, Фельдмана та ін.). Дружина Ющенка Чумаченко, яка видає себе за вболівальницю українців, байдуже спостерігала за тим, як знущається влада її чоловіка над тисячами українських дітей. Віце-прем’єр з гуманітарних питань Кириленко та міністр молоді Павленко остаточно довели, що займають не свої місця і не мають морального права залишатися в українському уряді. Уповноважена з прав людини Карпачова, схоже, не вважає за потрібне захищати права українців, що підтвердила, до речі, і своїм «другим номером» у списках партії Януковича.

Нинішня влада –  чергова колоніальна адміністрація

Таким чином, можна констатувати: в Україні знову утворилася неукраїнська влада, мета якої - повернути нашу державу до колоніального стану. Різниця лише в тому, що команда Ющенка – Мороза  намагається  з російської колонії створити колонію ізраїльсько-американську. Саме тому нині в Україні діє такий відверто слабкий уряд на чолі з прагматично-цинічним Єхануровим, який всіма силами прислуговувався під наглядом ізраїльського радника Пасхавера Кучмі та його єврейським олігархам на посадах першого заступника Медведчука та голови Фонду держмайна. Саме Єхануров у своєму безмежному підлабузництві, будучи дніпропетровським губернатором, запропонував збудувати пам’ятник Катерині (насправді Кетрін-Клер – колишній співробітниці Держдепу США та нинішній дружині Ющенка).

Віце-прем’єри Безсмертний і Кириленко, міністри-соціалісти Ніколаєнко, Луценко і Баранівський, міністри-невдахи Павленко, Бондар та інші нічого, крім гіркого сміху, не викликають, оскільки кожній людині зі здоровим глуздом зрозуміло: таких міністрів у суверенній національній державі просто не може бути. Призначення вкрай нездатних людей на високі посади – це зумисне ослаблення державної влади, необхідне для чужинського поневолення країни. Провідники ж цього поневолення пройшли спеціальну підготовку. Наприклад, міністр оборони Гриценко, який два роки навчався в академіях міністерства оборони США. Або керівник президентського секретаріату Рибачук, який тривалий час працював в іноземному банку і який і досі з ним співпрацює, за його ж власним зізнанням. Або керівниця президентської прес- (чи спец?) служби Геращенко, яка призначила своєю заступницею Мудрак – відому співучасницю «директора всіх євреїв» Рабиновича. Уся ця «спецгрупа» за підтримки захоплених сіоністами ЗМІ на чолі з радіо «Свобода» провадять в Україні ізраїльсько-американську політику, що, вочевидь, здійснює згадувана вже Кетрін-Клер.

Три голови одного дракона

Нинішня влада - чергова колоніальна адміністрація, головним завданням якої є цілковита здача («під ключ») України в НАТО. Для цього, мабуть, роздмухується і штучно створена (кажуть, за вказівкою держсекретаря США Кондолізи Райз) «газова проблема». Укотре в такий спосіб намагаються розіграти Україну в чужинських для неї інтересах. Колишня колоніальна адміністрація Кучми – Януковича - Медведчука розігрувала російсько-єврейську карту, а нинішня – американсько-єврейську. Є ще й суто ізраїльська експансія, яку уособлює, згідно з ізраїльськими виданнями, Ю.Тимошенко. Тобто Ющенко, Янукович і Тимошенко – це три голови одного ящура міжнародного сіонізму. Судіть самі:

-     Народний союз «Наша Україна», пов’язаний з В.Ющенком, «нашпигований» такими проєврейсько-американськими особами, як генпродюсер телеканалу «1+1» О.Герасим’юк, міністр юстиції С.Головатий, екс-секретар РНБО П.Порошенко, екс-міністри Д.Жванія, Р.Зварич, керівник фракції «нашоукраїнців» М.Мартиненко, беззмінний президентський помічник О.Третьяков, віце-прем’єр Р.Безсмертний та інші куми, олігархи і просто запроданці єврейського афериста Б.Березовського;

-     «Регіони» Януковича, пов’язані з російсько-єврейськими діячами на кшталт Й.Кобзона і Ю.Лужкова, включили  до своїх списків таких самих російсько-єврейсько-орієнтованих осіб: Ю.Звягільського, якого звинувачують у викраденні з України 300 млн американських доларів, Р.Ахметова, Б.Дейча, Б.Колесникова, Є.Кушнарьова, Я.Табачника, С.Ківалова, О.Костусєва, Л.Кириченко, Є.Прутніка, М.Добкіна та багатьох інших;

-     Блок Юлії Тимошенко, що фінансується єврейським олігархом Коломойським, включає відомого україножера О.Турчинова – екс-голову СБУ, банкірів Буряків, олігарха Васадзе, давнього спільника Медведчука і Суркіса Б.Губського, харківського «барахольника» О.Фельдмана, а також кандидата на київського мера М.Бродського, тобто багатьох ізраїльських симпатиків.

Інші – не кращі

Такими ж просіоністськими діячами «нашпиговані» й інші політичні партії та блоки. Зокрема:

-     Блок Литвина – нинішнього спікера і вчорашнього кучміста, який встиг породичатися з багатою єврейською родиною з Дніпропетровська, – прийняв у свої списки екс-віце-прем’єрів кучмівських часів В.Смолія та О.Дубину, беззмінного керівника Печерської райдержадміністрації Києва А.Коваленка, колишнього першого помічника Кучми С.Льовочкіна, відомого єврейського олігарха Гіршфельда – давнього поплічника одіозного Фельдмана та ін.;

-     Соцпартія Мороза, що складається з вчорашніх комуно-функціонерів, крім непрофесійних горе-міністрів Ніколаєнка, Баранівського та Луценка (останнього ізраїльські видання називають, до речі, «своїм»), вписала у свої списки відвертих і прихованих прихильників єврейсько-більшовицького панування – багаторічного кучмівського урядовця С.Червонописького; фактичного керівника соціалістів Й.Вінського; онука (згідно з повідомленнями ЗМІ) німецько-фашистського прихвосня, не раз спійманого на шахрайстві новоявленого олігарха М.Рудьковського; хресника Кучми і володаря телерадіоканалу «Ера» А.Деркача, тісно пов’язаного з Ізраїлем та Рабиновичем, а також інших, м’яко кажучи, не дуже поважних осіб;

-     Блок Кравчука – Медведчука – Гавриша - Бойка «Не так!»  - традиційно політичний прихильник багатьох єврейських олігархів на кшталт Г.Суркіса, з діяльністю яких уже багато років пов’язують масштабне пограбування України. До цього блоку увійшли такі одіозні особи, як Н.Шуфрич, М.Панієв, І.Різак, Ю.Йоффе, К.Грищенко (екс-міністр закордонних справ), І.Шурма, Т.Недельська-Табачник та ін.;

-     Партія «Європейська столиця» київського олігарха Л. Парухаладзе, яка, судячи з її списків, сміливо могла б змінити свою назву з «європейської» на «єврейську».

До цього ж кучмівсько-олігархічного спадку неукраїнського походження можна віднести і партію «Відродження», списки якої очолили В.Гладких, А.Кіссе, Г.Астров-Шумілов, І.Франчук, а також блок  «Сонце», очолюваний постійним маргінальним учасником усіляких виборів О.Ржавським, якого постійно підозрюють у провокаційній діяльності.

Можливі псевдопатріотичні «розробки»

Розуміючи свою неминучу поразку на виборах–2006, ющенківські політтехнологи-ляльководи вигадують різноманітні комбінації, аби ввести виборців в оману. З розряду таких розробок є:

-     Блок Костенка - Плюща, який займає «центристське» місце і декларує якусь нікому не відому «незгоду» з НСНУ Безсмертного.  Однак відомо інше. І.Плющ, наприклад, разом з Кучмою та Ющенком назвав українські акції протесту в часи зловісного кучмізму «проявами фашизму», а Ю.Костенко за всі свої 12(!) років парламентської діяльності так і не спромігся стати на рішучий захист українства. То й не треба видавати себе за того, ким ніколи  не був. Годі ошукувати народ та ще й отримувати за це народні кошти!

-     Блок ПРП – «Пора» Пинзеника-Каськіва, який претендує на «правий електорат», тобто на розчарованих політикою Ющенка – Безсмертного - Рибачука. Про «Пору» Каськіва вже не раз повідомлялося, що її було створено на гроші сіоністів із США (як і  «Пора»  Свистовича). Про симпатії Пинзеника до сіонсько-американських (або юдо-ліберальних) кіл в українському суспільстві відомо давно. Тому вважати блок Пинзеника - Каськіва - навіть на чолі з боксером Кличком -  альтернативною патріотичною силою не тільки не смішно, а й сумно. Як же треба не поважати своїх співвітчизників, щоб очікувати такого примітивного ошукування. Здалеку проглядається стиль Безсмертного - Рибачука, за якими завжди маячать особи на кшталт Березовського.

-     Партія патріотичних сил О.Зінченка, як і «Блок патріотів України» М.Грабара, виявляється, скоріш за все, такими ж невдалими розробками з розтягання правого національно-патріотичного флангу. Рекордсмен-перебіжчик Зінченко, який був багаторічним поплічником Медведчука - Суркіса та вірним служкою Кучми (як, до речі, і нинішня президентська прес-секретарка Геращенко) може розраховувати тільки на свої законні «тридцять срібників».

У цій компанії, на жаль, може опинитися і «Партія захисників Вітчизни» Ю.Кармазіна, який у гучному конфлікті навколо Нікопольського феросплавного зайняв разом з давньою захисницею єврейських олігархів І.Богословською позицію Пінчука - Порошенка, що аж ніяк не відповідає захисту українських національних інтересів. Там, де є інтереси Пінчука, Порошенка, Богословської та таких, як вони, не залишається місця для справжніх захисників Вітчизни. Якщо, безумовно, під останньою треба розуміти Україну.

Вічно вчорашні

Серед відвертих антиукраїнських сил традиційно діє Комуністична партія П.Симоненка, яка, як і комуно-соціалісти О.Мороза, нудьгує за єврейсько-більшовицьким тоталітаризмом. Цю ностальгійну нудьгу поділяє і партія «Союз», яку раніше очолював голова Антимонопольного комітету Костусєв (зараз перебіг до «Регіонів» Януковича), а нині – нардеп Миримський, якого в ЗМІ називають єврейським кримінальним авторитетом Криму і який відомий своїми наклепницькими запитами щодо українських патріотичних організацій. На цьому ж фланзі і «Прогресивна соціалістична партія» Н.Вітренко, яку також пов’язують і з організованим єврейством, і з затятим кучмізмом, що, по суті, одне і те саме. Неподалік, мабуть, треба поставити і «Партію зелених» Конононова, фінансування якої здавна пов’язують із сіоно-шизофренічним злочинцем Рабиновичем, а також партію «Трудова Україна» Коновалюка, яку весь час підтримували такі одіозні особи, як Пінчук, Табачник, Сівкович, Богословська та ін.

Жодний урядовець, парламентар та олігарх не мають залишитися при новій владі

Ось майже і весь політичний «бомонд», що з року в рік «перетікає» з морозівського парламенту до литвинівського, з кучмівського уряду до ющенківського, з медведчуківської адміністрації до рибачуківської. Незмінними залишаються тільки їхні неукраїнська сутність та сіоністські ЗМІ, які утримуються на гроші єврейських олігархів, які вони вкрали у кожного з нас. Таке становище треба змінювати, і негайно!

За всі роки Української незалежності чужинська влада гвалтувала, розкрадала і нищила все українське. За ці роки найбагатшими людьми в Україні, володарями телеканалів та інших ЗМІ стали переважно єврейські олігархи, представники яких захопили державну владу, зокрема майже половину парламентських місць. У результаті абсолютна більшість українців опинилася за межею бідності, а чисельність українців зменшилася на шість мільйонів осіб. В українців вкрадено все їхнє матеріальне багатство, а нині руками сіоністів та комуно-соціалістів добивають і духовність. Нічого не змінилося на краще і за президентства Ющенка, який, так само як і Кучма, оточив себе єврейськими олігархами та їхніми запроданцями. Остаточно свою сутність Ющенко виявив недавнім призначенням юдея Червоненка, відомого своїм українофобством і злочинними оборудками, главою Запоріжжя – святого для кожного свідомого українця козацького краю!

Саме за Ющенко посадові оклади і пенсії міністрів, парламентарів та інших державних утриманців сягли захмарних висот (до 20 і більше тисяч гривень!), що в 50 - 70 разів перевищує мінімальні доходи більшості українського населення. Мета цього масштабного державного підкупу – створити прошарок слухняних виконавців, які утримуватимуть у чужинському зашморгу власний народ. Надалі так жити не можна. Тому на парламентських виборах кожний національно свідомий українець не голосуватиме за партію чи блок, у списках яких є:

-     хоча б один чужинський олігарх або його ставленик;

-     хоча б один парламентар нинішньої Верховної Ради;

-     хоча б один урядовець кучмівського або ющенківського президентства.

Голосувати треба тільки за ті політичні сили, абсолютну більшість яких становлять українці, патріоти, які не зганьбили себе угодовством з чужинською владою. Обравши українських патріотів до парламенту, ми згодом отримаємо і український уряд, який дбатиме тільки про українські національні інтереси.

За Українську Україну!

Саме для цього й було створено Українську Консервативну партію, до якої увійшло багато пов’язаних з МАУП українських патріотів. Коли стало зрозуміло, що «помаранчева» влада є черговим сіоно-соціалістичним варіантом колоніальної адміністрації, МАУП та близькі до неї національно-патріотичні організації проголосили про створення УКП як партії Української титульної нації.

Нині, нарешті, ми можемо сказати: УКП - легітимний учасник парламентських виборів – 2006, а МАУП з честю відстояла свої права в українському суді. Щоб дати приклад усім нинішнім можновладцям, які балотуються у парламент і водночас займають високі державні посади, я складаю з себе обов’язки президента МАУП і зосереджуюся на керівництві Українською Консервативною партією. Так чинить і кілька інших керівників Академії, хоча закон цього, безумовно, не вимагає, оскільки МАУП - організація недержавної форми власності. Щоб і надалі захищати МАУП, з названих керівників створюється Наглядова Рада, яка візьме на себе зазначені захисні функції і не дасть знищити один з найпотужніших освітянських оплотів українства. Основною ж нашою працею стане проведення до парламенту – 2006 якомога більше українських патріотів, які гуртом змінять ситуацію в українській бік і зможуть реалізувати програму захисту і всебічного розвитку Української титульної нації. Ми виступаємо за Українську Україну, для розбудови якої готові покласти свої життя. Ми просимо всіх підтримати нас у цій національно-визвольній боротьбі, оскільки Бог і Україна – понад усе!

Георгій Щокін,
голова Української Консервативної партії