Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

«АУТОДАФЕ» – плювок у душу кожного українця

Свого часу несподівана поява в ювілейному номері газети «Вечірні Вісті» статті Олександра Турчинова «АУТОДАФЕ» справила на мене, греко-католика (а таким є практично усе населення Галичини), дуже гнітюче враження. Невже в такий спосіб партія «Батьківщина» завойовує собі прихильність електорату? Це був плювок у душу не лише кожного українця, а й у душу кожного українського греко-католика, яких лише в Галичині п’ять мільйонів. Не став би Ющенко Президентом, а Тимошенко Прем’єром без їхніх голосів. Невже ці ж голоси вже не знадобляться партії «Батьківщина» на майбутніх виборах 2006 року? Яким політично обмеженим і елементарно недоумкуватим треба бути, щоб так вчинити!

Якою мірою середньовічна інквізиція Західної Європи політично актуальна для сучасної України? Інквізиція, за яку Папа Римський вибачився?!  Галичина з великою пошаною ставиться до Ватикану! Незнання цього — визнання власного невігластва. Мабуть, треба все-таки пояснити кількома словами Турчинову і таким, як він, причину такого ставлення.

Справа в тому, що Унія з Римським Престолом врятувала українців Галичини від ополячення та зросійщення, на противагу українцям православним, яких Москва зросійщила за допомогою Московського патріархату. Належність до Католицької Церкви у поєднанні з грецьким (східним) обрядом зіграла роль досвідченого меча. Коли москалі пхалися до нас, переманюючи до своєї Церкви, щоб зрусифікувати, їм відповідали: «Пардон, ми підлягаємо Папі Римському!» А коли ляхи, прагнучи нас ополячити, кликали нас до свого костела, їм казали: «Пардон, але в нас обряд греко-католицький, а у вас — римо-католицький!» Тому населення Галичини залишалося українським, а Східна Україна стала московсько-хохляцькою. Саме в такому аспекті я одразу ж написав лист-відгук до редакції «ВВ». А звідти — ні звуку!

Турчинов до статті помістив дві фотографії, які мали засвідчити безпринципність українців Галичини! Спочатку радісно зустрічають Червону армію, а згодом - німецьку! Від людини, яка стала керівником СБУ, можна було чекати трохи більшої проникливості, а не такого неуцтва та обмеженості. Чи,  може, це навмисна антиукраїнська зловорожість?

Пригляньмося уважніше до запропонованих нам Турчиновим фотографій. Червоноармієць цілується з гуцулом у національному строї — примітивний колаж, тогочасна більшовицька фальсифікація. Бо над цілувальниками в оригіналі бачимо безліч більшовицьких бомбардувальників, які вкрили усе (!) небо, йдучи в ідеально правильному порядку. Такого, звичайно, не буває. Вітання Червоної армії - абсолютно нетипове для того часу явище. Українці Галичини чудово усвідомлювали, яка страшна потвора ступила на їхню землю: адже не було в нас газети (польської чи української), в якій систематично не висвітлювалися б жахіття голодоморів в СРСР та безупинні криваві репресії безбожних більшовицьких комісарів. Тому народ Галичини зустрічав Червону армію з великою настороженістю та страхом. Навіть комуністи КПЗУ протверезіли, коли «товариш» Сталін розстріляв їхній  Центральний Комітет, звинувативши в… націоналізмі! То чи ж були тоді цілувальники? Виродки були в усіх народів. Наприклад, у Франції був пронімецький уряд «ВІШІ», очолюваний зрадником Петеном. А в Галичині -  так звані русофіли, «задивлені на Схід». Якраз вони й могли цілуватися. Однак не національно свідомий гуцул в українському національному строях!

На іншому фото — німці на мотоциклах, а перед ними якесь збіговисько, з якого аж ніяк не видно: вітають вони німців чи біжать витріщатися на них? Хоча вітання німців були цілком природними для галичан, які щойно витерпіли польські та «братські» більшовицькі знущання. Фашисти ще не проявили себе. А вермахт не був налаштований вороже проти українців. Не потрібно забувати, що Галичина двісті років була у складі Австрії, яку Гітлер вважав частиною Німеччини. Австрійська влада ставилася (не в приклад Росії та Польщі) до українців дуже лояльно. Галичина за Австрії не зазнавала національного гноблення: всюди відкривали українські школи, читальні, будинки «Просвіти», випускали газети, діяло Наукове товариство ім. Тараса Шевченка, політичні партії, спортивні молодіжні товариства та ін. В австрійській армії українці дослужувалися до полковників і генералів. Суперечки між українцями і поляками вирішували, зазвичай, справедливо. Цілковита протилежність Росії та Польщі, які здійснювали тотальний, і фізичний, геноцид проти української мови, культури, Церкви.

Українці Галичини цього не забули, і коли прийшли фашистські війська, їх зустріли привітно як визволителів від комуно-більшовицького гніту, який уже встиг показати себе в усій «красі». Австрія увійшла до німецького Рейху, і серед німецьких вояків галичани впізнавали своїх друзів, з якими разом служили в армії. Ще раз наголосимо: фашисти ще не встигли себе проявити так, як проявили себе «визволителі»-комуністи, які упродовж 1939—1941 років нещадно винищували всіх українських патріотів, вивозили до Сибіру десятки тисяч українські сім’ї. А що робилося після 22 червня 1941 року! В усій Західній Україні не було жодного містечка, в якому НКВД по-звірячому не замордувало б за кілька днів десятки тисяч жителів, разом з жінками і малолітніми дітьми! Німці змушували жидів виносити з підвалів НКВД цілі гори трупів, в яких галичани пізнавали своїх рідних, а німці все те фотографували. То ж чи не було тоді підстав зустрічати німців як визволителів?!

До речі, німецько-фашистський терор у Галичині був таким жорстоким, як у Польщі та на Сході України. Гітлер, анексувавши Австрію, вважав територію Галичини, яка двісті років належала Австрії, майбутньою територією Рейху. Мало значення і те, що галичани, на відміну від поляків, з німцями не воювали. Лише тоді, коли фашисти проявили свій звірячий норов, з ними почала воювати  Українська Повстанська Армія.

Я цілком поділяю думку пана В.Куєвди, що стаття О. Турчинова «Аутодафе» - надзвичайно злобний пасквіль на український народ. Вважаю, що своїм членством у партії «Батьківщина» О. Турчинов дискредитує і цю партію, і  Ю. Тимошенко.

Роман Тюхтій
Борислав Львівської області

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com