Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

РЕФЛЕКС РОЗЧАРУВАННЯ

Близько трьохсот політиків, дипломатів, бізнесменів і представників неурядових організацій 12 липня зібралися в МЗС у Берліні, аби спробувати розібратися у нинішній політичній ситуації в Україні.

На конференції «Нова конфігурація влади в Україні», поміж іншого, обговорювалися можливі зміни в зовнішньополітичному курсі Києва.

Німеччину традиційно приваблювали ресурси України, її геостратегічне положення й історико-культурна спадщина. Якщо ж називати речі своїми іменами, то з погляду прагматичних інтересів Німеччини Україна є важливим елементом стримування Росії.

Після Помаранчевої революції в німецького бізнесу було величезне бажання працювати з Україною. Мотиви німців на поверхні — у Німеччині бізнес перебуває під величезним податковим пресом, тільки торік розорилося понад 100 000 середніх і дрібних підприємств. Такої кількості банкрутств не було за часів Другої світової війни. Роз-ширення ЄС проблему не вирішило, а тільки поглибило. Дешева робоча сила просто наводнює країну, віднімає роботу в німецьких громадян, німецькі концерни виводять своє виробництво щораз далі на Схід Європи.

Тому єдиний вихід для німців — експансія на нові ринки, насамперед у СНД. Однак в Україні німецькі бізнесмени не можуть лобіювати свої інтереси з тієї простої причини, що немає політичних сил, з якими можна було б домовитися на тривалий період. Точніше кажучи, домовитися можна, але ніхто не дотримує слова. Як зізнався один з німецьких емісарів, він виходив і на Ющенка, і на Тимошенко, і на представників донецьких, але з усіма домовленості провалювалися. Нарешті вирішили спробувати щастя з Пінчуком, якого вважали цілком сумлінним і раціональним партнером. Що більше, кажуть, були готові надати всіляку підтримку блоку «Віче» — аж до організації зустрічі Інни Богословської з пані Меркель, представниками великого і середнього бізнесу, проведення піар-кампанії в ЗМІ та ін. Здавалося б, про це може лише мріяти будь-яка політична сила, оскільки переваги таких контактів очевидні, однак керівництво «Віче» у запалі парламентської боротьби відмовилося від такої пропозиції.

Звісно, в умовах такого, м’яко кажучи, байдужого підходу до Німеччини почали кардинально змінюватися настрої щодо України. Наприклад, Гернот Ерлер, статс-міністр зовнішньополітичного відомства Німеччини під час візиту в Україну в середині червня заявив, що «жовтогарячий» час наближається до фіналу. В устах представника країни, що надавала підтримку Ющенкові в найважчі моменти, це прозвучало доволі дивно. Зокрема він сказав: «Партія регіонів отримала на виборах 32% голосів. Уже саме тому залучення до урядової коаліції наймогутнішої політичної сили може стати стабілізаційним чинником. Крім того, дотепер існувала небезпека розколу країни, оскільки Партія регіонів має свій центр у східноукраїнських регіонах і представляє там насамперед російськомовну частину населення. І якщо її не залучити до участі в уряді, це може призвести до поглиблення політичного розколу».

Багато експертів оцінили цю заяву на «двійку» українському МЗС, що продовжує штампувати неадекватні закиди про євроінтеграцію. Особливо неадекватним бачиться той, що перспектива розширення Європейського Союзу на Україну не тільки не викликає ентузіазму в Німеччині, а й саме припущення цього супроводжується побоюваннями і недовірою.

Не встиг торік у Німеччині вщухнути скандал навколо махінацій з візами, за який довелося відповідати особисто главі МЗС Иошке Фішеру, як недавно спалахнув новий. Цього разу пов’язаний з іменем Почесного Посла Німеччини в Україні Мирослави Дякович. Йдеться про невиплату зарплати за п’ять років (30 000 євро) її референтові Інні Ящук, а також про махінацію з діловими документами бізнес-партнерів пані Дякович. Справу вже взято до судового розгляду. Цікаво, що в ній фігурує и колишній посол Німеччини Дітмар Штюдеманн, який недавно покинув Україну. Що ж до віз, то, як не раз зізнавалася пресі Мирослава Дякович, завдяки її протекції до Німеччини змогли виїхати Сергій Медведчук (брат Віктора Медведчука) і колишній начальник Львівської митниці Тарас Козак (15-й номер у списку Наталії Вітренко). Звісно, притягнення німецького посольства до судового розгляду і роздмухування нових пристрастей не сприятиме його ефективній роботі.

Отже, визріли всі передумови для пильної ревізії українсько-німецьких відносин. Як сказав німецький аналітик Райнер Лінднер, новий прагматизм у взаєминах Німеччини й України є рефлексом на розчарування ФРН щодо Києва. «Ющенко слабко керує ситуацією, — говорить експерт, — мені здається, нинішня патова ситуація не дає змоги говорити про те, що в наших відносинах найближчим часом намітиться якийсь прорив».

Нинішня ситуація не може не викликати хвилювання за майбутнє України. На цьому етапі завдяки власному нехлюйству Київ розгубив усі бонуси, що їх одержав після Помаранчевої революції серед основних гравців ЄС. Якщо ж узяти до уваги посилення дестабілізаційних тенденцій у внутрішній політиці, то стає очевидним, що є всі передумови для перетворення України в сіру зону. І не лише Європи.

За матеріалами німецьких ЗМІ
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com