Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

КАЛАШНІКОВИМ ПО ЖУРНАЛІСТАХ

Сталося. Партія регіонів від абстрактних розмірковувань про роль засобів масової інформації в житті суспільства перейшла до конкретних дій. Щоправда, останні якось аж занадто кардинально відрізняються від проголошеного.

12 липня цього року близько 12-ої години дня група прибічників Партії регіонів разом з народним депутатом України Олегом Калашніковим на-пали на журналіста телеканалу СТБ Маргариту Ситник та телеоператора Володимира Новосада, які в цей час знімали репортаж з наметового містечка ПР у Марийському парку біля Верховної Ради України. У знімальної гру-пи незаконно вилучили касету з відеозаписом, а телеоператорові Володимиру Новосаду завдали легких тілесних ушкоджень. Що ж так розлютило колишнього старшого офіцера відділу кадрів Головного управління розвідки Міноборони України? Якого, до речі, у середині 90-х вигнали з ГУР за службову невідповідність, фальсифікацію документів, перевищення службових повноважень та низку інших «подвигів»? Сам нардеп, який, до речі, був координатором згаданого наметового містечка, спочатку стверджував, що взагалі непричетний до нападу на знімальну групу телеканалу і навіть звинуватив журналістів у провокаціях. Мовляв, знімальна група намагалася спровокувати його, заважаючи проводити оперативну нараду. А ще на «тонку ду-шевну організацію» нардепа вплинуло те, що оператор начебто нецензурно лаявся. А як не лаятися, коли невідомі бугаї намагаються відібрати відеокамеру вартістю десятки тисяч доларів і відповідальність за яку несе сам оператор? Та й, чесно кажучи, у телевізійника та нардепа з його оточенням були аж занадто різні вагові категорії. Куди ж поділася касета, яку прихильникам ПР все ж таки вдалося відібрати, Калашников не знає. Мовляв, це внутрішні проблеми телеканалу. Та якщо такі дії нардепа ще якось можна пояснити його незнанням «правил гри», то слова його досвідченішого колеги Ігоря Шкірі взагалі шокували. Цей нардеп заявив, що телевізійники ледь не самі себе побили! Мовляв, роздмухали вони цей скандал, щоб отримати гарні преміальні. «Якщо треба, мені мої товариші по п’ять разів вдарять по ногах, руках або спині, і я зніму побої. Тому хтось в гонитві за сенсацією й преміальними може піти на це», — заявив цей «світоч думки». Тож якщо незабаром побачимо Ігоря Шкірю з перебинтованою головою та загіпсованою рукою, то висновки напрошуватимуться самі собою.

Зрозуміло, колеги СТБешників не могли залишити такі дії регіоналів без відповідної реакції. З’явився і відкритий лист українських журналістів до Партії регіонів, під яким поставили свої підписи понад 800 представників вітчизняних ЗМІ. «Такі дії чітко кваліфікуються 171 статтею Кримінального кодексу України, де йдеться про кримінальну відповідальність за перешкоджання законній діяльності журналістів, що і мало місце під час нападу на знімальну групу. Це вже не перший випадок, коли члени Партії регіонів або її прибічники намагаються тиснути на журналістів, стежать за ними чи перешкоджають законній діяльності працівників засобів масової інформації. Після цього випадку є підстави говорити навіть про системне нерозуміння окремими членами Партії регіонів основних принципів демократії та свободи слова, яке чомусь набуває широких масштабів», — зокрема, йшлося у зверненні. Журналісти вимагали негайно повернути знімальній групі телеканалу СТБ касету з відзнятим матеріалом; припинити оббріхування Маргарити Ситник та Володимира Новосада окремими народними депутатами від Партії регіонів та публічно вибачитися перед ними особисто; публічно визнати провину народного депутата Олега Калашнікова та групи прибічників, які брали участь у нападі на знімальну групу; виключити Олега Калашнікова з фракції; членам фракції Партії регіонів, які засуджують вчинок Калашнікова, дати згоду на притяг-нення Калашнікова до кримінальної відповідальності за ст.171 КК України — всі політики повинні знати, що такі дії обов’язково призводять до покарання; лідерів Партії регіонів Вікторові Януковичу з трибуни Верховної Ради від імені партії доповісти про результати депутатського розслідування, вибачитися перед журналістами України за цей та інші інциденти та чітко заявити про недопущення у подальшому таких дій; гарантувати дотримання Конституції та законів України щодо захисту свободи слова членами Партії регіонів.

Розуміючи, що не відреагувати на цей ганебний випадок «регіонали» не можуть, позаяк потраплять в інформаційну блокаду — засоби масової інформації, які належать їм та їхнім прибічникам, м’яко кажучи, не дуже популярні, — політрада партії вирішила дещо пом’якшити ситуацію. Тож Євген Кушнарьов виступив з вибаченням перед журналістами — мовляв, «наші молоді депутати не завжди вміють тримати себе в руках». А політрада ПР винесла сувору догану Ка-лашнікову (хоча і Шкірі не завадило). Взагалі ж рішення політради аж якось вже нагадує рішення незабутньої КПРС. Ті ж, радянські, штампи. Зокрема політрада постановила направити своє рішення в усі первинні партійні організації для обговорення «з метою недопущення будь-якого тиску на свободу преси з боку членів Партії регіонів». «Членам Партії регіонів забезпечити ставлення до засобів масової інформації, до журналістів, яке грунтувалося б виключно на принципах прозорості, відкритості та вільного доступу до інформації», — сказано, зокрема, у рішенні політради. Не відомо, яку «виховну роботу» провели із самим призвідником скандалу, але він кардинально змінив свою думку щодо своїх дій, пояснивши їх «зайвою емоційністю, на яку наклалося нервове напруження і спека». «Я ще раз приношу свої щирі вибачення журналісту Маргариті Ситник і телеоператору Володимиру Новосаду, а також усім співробітникам телеканалу СТБ і всім представникам українських мас-медіа», — сказано у заяві Калашнікова. Депутат також вибачається перед однопартійцями «за ту шкоду», яку він «мимоволі заподіяв» Партії регіонів. Як кажуть, обійняти і плакати. Та лише якось не дуже віриться в щирість цих заяв. Ну, не в правилах «донецьких» поважати журналістів. Утім, таке ставлення до ЗМІ спричинили... самі «акули пера». Точніше, деякі представники, які полюбляють так звану джинсу (на сленгу журналістів — приховану рекламу). Є і свої розцінки на такі послуги. Ще років півтори-два тому десятисекундний коментар якогось політика чи держслужбовця з «багатих структур» на центральних каналах у випусках новин коштував 40-100 доларів. Звісно, якщо цей діяч не був відкритим ворогом власників каналу. То чи варто дивуватися, що через якийсь відтинок часу ті особи, яких нині представники ЗМІ обіцяють ігнорувати, знову «мовитимуть» ледь не з електричних прасок?

Іван ЧЕРЕВИЧКО
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com