Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Георгій Щокін: «КРИЗА ВЛАДИ В УКРАЇНІ ДОСЯГАЄ СВОГО АПОГЕЮ»

Результати березневих виборів 2006 року ми розглядали раніше. Нагадаю лише ті висновки, до яких ми тоді дійшли: вибори було брутально сфальсифіковано, а до українського парламенту не потрапило жодної національно-патріотичної сили.

Таким чином склалася парадоксальна ситуація, за якою в найвищому законодавчому органі держави майже немає представників української національної ідеї. Парламентські місця поділили носії збанкрутілого комуно-соціалізму та не більш шано-ваного юдо-лібералізму, що грунтуються на примітивних матеріальних цінностях.

Поточна ситуація

Причини такого вибору ми теж з вами визначили: крім відвертих фальсифікацій, значну роль відіграють страшні наслідки геноциду української нації, яку протягом тривалого історичного часу шляхом воєн, голодоморів та інших штучних катастроф цілеспрямовано знищують, а місце українців заповнюють представниками інших етносів. Наприклад, за недавно оприлюдненими даними ООН, Україна за кількістю іммігрантів посідає третє місце в світі, оскільки в нашій країні нині перебуває 6,8 млн іммігрантів. Саме на цю кількість — майже 7 мільйонів осіб — зменшилося за роки незалежності українське населення. Тобто 7 мільйонів українців знищили або виштовхали за кордон і рівно стільки ж іммігрантів завезли. Ці іммігранти — не негри і не китайці, бо їх ми з вами щодня бачили б. Ці іммігранти, радше, продукт багаторічної політики сумнозвісної поправки Джексона—Веніка, а заради кого вона приймалася, ми з вами добре пам’ятаємо.

Наплив в Україну мільйонів іммігрантів потребує відповідного вирішення земельного питання, яке, з огляду на все, стане головним для нинішнього парламенту. Саме для цього вочевидь і здійснювалися масштабні фальсифікації останніх виборів до Верховної та місцевих рад. Ті партії, що опинилися сьогодні у парламенті, зроблять, найвиразніше, останній удар по незалежності Української держави і приймуть рішення про продаж української землі. Зрозуміло, таке рішення було б катастрофічним для України і Нації, оскільки земля — наше головне багатство, і ані нафта, ані газ або золото не можуть зрівнятися з цінністю українського чорнозему, який стано-вить значну кількість всіх світових запасів. Відомі приблизні розрахунки вартості української землі — вона, за деякими оцінками, дорівнює 100—120 річним бюджетам СІЛА (один річний бюджет — це кілька трильйонів доларів). Звісно, ніхто не збирається приватизовувати українську землю за її справжню ціну (насправді вона — безцінна!), а хочуть викуповувати за копійки. Так, як це сталося з українською промисловістю, коли копієчні сертифікати скуповувалися неукраїнськими ділками і нині всі наші промислові гіганти опинилися в чужинських руках. Те саме відбувається і в українській науці, освіті, культурі, де нищиться саме українське і насаджується чуже, примітивне та недолуге. Те саме відбувається і з українською армією, яка невпинно скорочується, розпродується, зникає. Натомість російську мову, завдяки уже новим депутатам, нині прийнято як офіційну в Харкові, Донецьку, Луганську, Дніпропетровську, Севастополі та інших українських містах, що є прямим шляхом до штучного розколу нашої Держави на кшталт колишньої Югославії.

Чергові завдання

Словом, те, що відбувається зараз в Україні, є нічим іншим як зрадою національних інтересів, і останнім ударом по нашій державній незалежності буде рішення з продажу української землі. Таке рішення може ухвалити лише такий парламент, як сьогодні. І якщо його не зупинити, це, найвірогідніше, неодмінно відбудеться. Якими ймовірними шляхами може розвиватися ситуація, що склалася? На нашу думку, хоч би в якій конфігурації відбулася парламентська більшість, вона буде нежиттєздатною, а тому тимчасовою. Це може призвести в найближчому майбутньому до розпуску парламенту або імпічменту Президента. Не кращим виглядає і сценарій, за яким усі нинішні парламентські партії згуртуються через інстинкт самозбереження і утворять фундамент тоталітарної влади на кшталт бандократії. Хоч би яким шляхом йшла до своєї розв’язки нинішня політична ситуація, зрозуміло одне: криза влади в Україні досягає свого апогею, що може спричинити катастрофічний соціальний вибух. У цих складних умовах Президія Національної Ради УКП пропонує таке:

1. Провести ретельну ревізію партійних рядів, аби виключити з них випадкових людей, усіляких пристосуванців, партійних заробітчан, оскільки ми повинні бути готовими до будь-яких подій у найближчому майбутньому. Наша партія — це не безхребетна маса зденаціоналізованих люмпенів та маргіналів, а партія національної еліти й українських героїв, готових покласти своє життя за Бога і Україну.

2. Зміцнити Президію Національної Ради УКП представниками справжньої національної еліти, членами нашої партії. Треба також залучити до керівних органів територіальних організацій УКП відомих людей області, міста, району, села.

3. Продовжити практичну роботу зі згуртування національно-патріотичних партій та громадських організацій в єдиний Український Блок, який зможе стати потужною політичною силою, та взяти відповідальність за подальшу долю України. Президія Національної Ради УКП таку роботу проводить і очікує на її результати в найближчому майбутньому. Необхідним грунтом для такого об’єднання може стати, на нашу думку, національний солідаризм, україноцентризм та зміцнення української державної влади, тобто невмируща національна ідея.

4. Приділити більшу увагу організаційній та агітаційно-пропагандистській роботі УКП, конкретнішій діяльності з розбудови партійних осередків, публічним та представницьким заходам. Такими бачаться чергові завдання УКП, і я запрошую всіх присутніх до їхнього обговорення та наступного прийняття.

Об’єктивні закономірності

Обговорюючи поточні питання, ми повинні виходити з аналізу глобальних процесів та виявлених закономірностей суспільного розвитку. Багато що вказує на наші часи як на часи переломні, в які відбувається глобальна криза панівних матеріальних цінностей, що поступаються своїм місцем цінностям духовним. Такі часи характеризуються пасивним споживацьким життям більшості суспільства й активною жертовною діяльністю його меншості, яка виступає своєрідним локомотивом суспільних перетворень. Саме ця творча меншість, гуртуючись у відповідні організації, забезпечує у переломні, кризові часи перехід суспільства до нової історичної доби. Така нова доба народжується зазвичай за неординарних обставин, а часто і в результаті соціального вибуху. Справа в тому, що в умовах соціальної нерівності «піраміда» суспільства (тобто співвідношення заможних та малозабезпечених громадян) стає або дуже пласкою, або дуже високою. У сучасних українських умовах вона занадто висока. А згідно з відомими соціологічними законами, якщо нерівність стає дуже сильною, то верхівці суспільства суджено бути зруйнованою або поваленою шляхом соціальних заворушень. Це об’єктивна даність, і вона діє незалежно від волі тих чи інших можновладців. Словом, якщо нинішня влада не зможе докорінно змінити ситуацію в державі, то, за класичними законами суспільного розвитку, її очікує насильницьке повалення.

Криза влади

Криза нинішньої влади в Україні загальнові-дома: уряд двічі відправлено у відставку, парламент не розпочав своєї роботи, конституційний суд не сформовано. Залишається тільки президентська влада, до того ж єдина, яка уособлюється українцем. Однак дії цього українця часто нагадують дії молодшого сина Тараса Бульби з відомого твору М.Гоголя. Наприклад, тільки за останній час:

—  відбувається різке зростання цін на газопостачання та інші енергоресурси, що неминуче призведе до чергового стрибка у подорожчанні багатьох необхідних товарів. До того ж широкорозрекламоване РосУкренЕрго виявилося приватною структурою, яка перебуває в руках міжнародної єврейської мафії, як і абсолютна більшість інших українських підприємств;

—  посилилася кампанія з витиснення українських національних кадрів з державної влади. Після звільнення губернаторів Є.Жовтяка та В.Червонія кадрова «зачистка» українців продовжується на міському і районному рівнях. Натомість хазяйнують в Харківській області Аваков і Добкін, в Запорізькій — Червоненко, в Одесі — Гурвіц, в Києві — Черновецький. А до радників Президента, крім Пасхавера, Кантора, Немцова та інших чужинців, додався ще й Штюдеман;

— загострилася міжнародна ситуація у зв’язку з проведенням натовських вчень в українському Криму. В якій «розумній» голові міг виникнути план влаштувати планову стрілянину в курортній місцевості на початку курортного сезону? Навіщо втягувати майже повністю роззброєну Україну в геополітичні розбірки між СІЛА і Росією? Хай вони самі з’ясовують стосунки, але за межами України, яка має позаблоковий статус. Війна між СІЛА і Росією дуже ймовірна (називається навіть її початок — 2010 рік), і політика України в цьому складному питанні повинна бути тільки проукраїнською, тобто спрямованою проти розміщення на своїй території і російських, і натовських військ.

Наведені вище та багато інших фактів не вселяють оптимізму та впевненості у майбутньому Української держави. На-впаки, вони обурюють і породжують обгрунтовані підозри у зрадництві нинішніми можновладцями національних інтересів, у їхній запроданості закордонним елітам, які прагнуть світового панування. Таке враження, що Націю і Державу влада кинула напризволяще, що ця влада вже не ототожнює свою долю з долею України.

За цих нерадісних і непростих умовах постає необхідність національної консолідації, гуртування патріотичних сил, самоорганізації українського суспільства, де провідну роль повинні відігравати національно свідомі політичні сили, зокрема й наша Українська Консервативна партія.

ВІД РЕДАКЦІЇ: у червні 2006 року відбулося засідання Національної Ради Української Консервативної партії, де з доповіддю про політичну ситуацію в Україні та чергові завдання консерваторів виступив голова УКП та Наглядової ради МАУП Георгій Щокін. З огляду на актуальність викладеного у зазначеній доповіді пропонуємо її до уваги наших читачів (у скороченому варіанті), яка була оприлюднена у газеті УКП «За українську Україну» (№ 22 — 2006 p.).

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com