Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
|
||
ЛИЦАР БЛАКИТНОЇ ТРОЯНДИЦей образ хвилював Лесю Українку. Ось що каже герой її драми “Блакитна троянда”: “Була любов мінезінгерів; це була релігія містична, екзальтована. Культ мадонни і культ дами серця зливалися в одне. Се була “любов блакитної троянди”, се любов не наших часів і не нашої вдачі. Коли є що в середніх віках, за чим можна пожалкувати, то, власне, за сею “блакитною трояндою”. Чому неземне, недосяжне, майже неможливе кохання асоціювалося з королевою квітів саме синього кольору? Бо таку троянду, попри всі зусилля, не вдалося селекціонувати, та, мабуть, і не вдасться, хіба що методами генної інженерії: у ружах немає барвників, спроможних забезпечити справжній синій колір. У сорту сілвер стоун, який називають блакитною трояндою, квіти сріблясто-бузкові. Грубий ерос, у якому жінці відводилася роль примітивного знаряддя втіхи, і зречення інстинкту продовження роду – між такими полюсами розвивалися, відбиваючи рівень моральності своєї епохи, стосунки поміж статями. Розв’язання протиріччя між коханням земним і небесним пропонує одна з середньовічних легенд. Мінезінгер Тангейзер, мандрівний співак, зчарував язицьку богиню краси Венеру, й вона забрала його до свого житла в морському гроті. По восьми роках перебування там серед утіх вічної весни Тангейзера почало гризти сумління: адже, розкошуючи з дияволицею, він завдає тяжкої образи Божій матері. Кінчилося це тим, що покинута Венера лишилася оплакувати свою долю, а мінезінгер подався сповідуватися до папи Урбана ІV. "Радше на моєму ціпку розквітнуть троянди, аніж Бог простить тобі такий нечуваний гріх!" - вигукнув понтифік. Засмучений Тангейзер подався у світ за очі, та щойно за ним зачинилися двері папської резиденції, як на ціпку Урбана ІV розквітли троянди. І були вони блакитними. ...Коли амплітуда маятника суспільних звичаїв доходить крайньої межі, необхідно зробити все, щоб повернутися до “золотої середини”. За Середньовіччя легенда про Тангейзера протистояла тенденції насильства над природою. Але тепер, коли нас переконують, що секс – це чи не найголовніше в житті, варто згадати про “блакитну троянду” - образ чистої піднесеної любові, що надихала своїх лицарів на подвиги. Без цього не було б ані мистецтва, ані яскравих сторінок історії. Ніна ОСТЕРКА |
||
© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено. Передрук матеріалів тільки за згодою редакції. З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com |