Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ЗАЧЕПИШ КВІТКУ – ПОТУРБУЄШ ЗІРКУ

У ХІІ столітті в одному з німецьких князівств жила незвичайна жінка – Хільдегард фон Бінген.

Абатиса монастиря, який сама заснувала в Руптсберзі, вона активно впливала в тогочасну європейську політику листами до можновладців, зокрема до імператора Фрідріха І Барбаросси, написала 77 духовних пісень і відверто висловлювала дуже сміливі погляди з приводу церковних питань, що по тих часах для жінки було недозволеним. Її медичний трактат “Причини і лікування” змінив уявлення про способи боротьби за людське здоров’я, вона вперше в історії науки описала зачаття, вагітність і процес народження дитини, й це так шокувало громадськість, що її звинуватили в зв’язках із сатаною – на щастя, за неї заступилися єпископи.

Та найбільший слід в історії вона залишила творами “Знання шляху” і “Книжка життєвих заслуг”, де описала свої містичні видіння. Знову ж таки кидаючи виклик епосі, вона мислила людину не як “земного черва”, “вмістилище гріха”, а як коштовну Божу перлину, поставлену в центр Усесвіту, щоб нести відповідальність за його гармонію. Її космічну людину з “Книги Божественних творінь” ви бачите на малюнку. І нинішня наука підтвердила переконання Хільдегард фон Бінген, що народилася 1908 р., а померла 1179 р.

Хаосу в природі немає

Ще Володимир Вернадський помітив дивовижну математичну розрахованість біосферних явищ, масштабну симетрію її форм. Усі організми перебувають в інтервалі від 10-4,5 см (віруси) до 104,5 см (гігантські рослини) й цей інтервал містить десять порядків. Поперечний розріз плівки життя – біосфери – додає до цієї цифри ще 5 порядків. Середньостатистична клітина організму в стільки разів більша за найменшу частину метагалактики – максимона, в скільки менша від цілої Метагалактики. І всі параметри явищ Усесвіту жорстко “зашнуровані” навколо життя: будь-яка зміна робить цей феномен неможливим.

Другий момент, на який звертають увагу сучасні вчені, - це відповідність розмірів організмів довжині хвиль космічного випромінювання, яке в оптичному і радіодіапазоні пропускають атмосферні екрани нашої планети: 0,4-5 мкм- мікроорганізми, 1 мм  - 30 м – макроорганізми. Численні практичні дослідження в цій царині привели до створення теорії і практики інформаційно-хвильової терапії, засновником якої є Микола Колбун.

Хаосу в природі немає: вся її складна ієрархія організована відповідно до строгих законів гармонії. Біосфера складається з організмів, популяцій і біоценозів, як високоорганізовані істоти – з клітин, тканин і органів. Колообіг у ній речовини енергії та інформацій можна уподібнити внутрішнім процесом у живій системі: попри всі зміни в біосфері, кількість органічної речовини в ній лишається сталою. Математичні розрахунки показують, що геометричні розміри планет та їх супутників відповідають довжині хвилі резонансних частот біологічно активних хімічних елементів, - саме тих, з яких складається і наше тіло. Тепер зрозуміло, чому магнітні бурі на Сонці та й взагалі всі події в Космосі обертаються на нашій планеті не лише аномальними погодними явищами, а й збуренням в людському суспільстві?

Чітка математична розрахованість усіх складових біосфери, їх узгодженість із загально космічними процесами вражає уяву. В світлі здобутих нещодавно знань просто-таки пророче ставиться питання в студентській доповіді Володимира Вернадського “Про осадкові перетинки”: “Жива матерія нагромаджувалася у вигляді тонкої плівки на поверхні земного сфероїда... Скрізь, повсюдно панує мертва матерія, в якій не відбувається ніякого життя. Але що таке життя? І чи справді мертва ця матерія, яка знаходиться у вічному, безперервному, законному русі, де відбувається нескінченна руйнація і творення, де немає спокою? Невже тільки ледь помітна плівка на нескінченно малій точці в світотворенні – Землі має корінні, особливі властивості, а скрізь і повсюди панує смерть? Хіба життя не підлягає таким самим строгим законам, як і рух планет, хіба щось є в природі надприродне, щоб відділити його різко від іншої природи?

...Якщо життя як вище природне, то живе цілий світ, та інакше й бути не може”.

Великий наш енциклопедист вважає, що тонесенька плівка життя продумує все – аж до часу й простору.

Чому космос впливає на нас – зрозуміло. Відомі вислови “така його планіда”, “під такою зіркою він народився”, безперечно, мають певний науковий зміст: можна простежити зв’язок між космофізичними факторами і формуванням особливостей людини ще в материнській утробі. На початку ХХ століття француз Мішель Гоклен піддав статистичному аналізу 16000 імен видатних людей, взятих з довідника “Хто є хто”. Виявилося, що полководці частіш народжуються під знаком Юпітера, спортсмени – в момент сходу або кульмінації Марса, до вчених “благоволить” Сатурн, а до письменників – Місяць. Якщо зважити, що колись імена давали, орієнтуючись на Святці, то не випадково абсолютно переважна більшість уславлених хіміків – Миколи, а часто ще й Миколайовичі. Науковці пов’язують такі факти із стимуляцією правої чи лівої півкуль мозку за певної астрологічної ситуації: права, як відомо, відповідає за образне, або ж асоціативне мислення, без якого не буває художника чи поета, ліва – за абстрактне, або ж логічне – умову розвитку хисту до точних наук.

Тут ми спостерігаємо загадкову дзеркальну симетрію: відносно місяця липня: художники та поети здебільшого народжуються в другому півріччі, вчені – в першому. Чіткий максимум появи на світ перших – побіля максимуму зимового сонцестояння, в знаку Стрільця: мінімум – у знаку Рака, побіля літнього сонцестояння. Простежується також вплив вікового сонячного циклу, коли генії з’являються на світ групами. Так, Петрарка дихав одним повітрям з Данте, приблизно в той самий час творили художники Джонателло, Малаччо, П’єро делла Франческа, Монтенья, Леонардо да Вінчі, Рафаель, Мікельанджело, Тіціан, Веронезе, Тінторетто в Італії; Як ван Ейк, Рогир ван дер Вейден, Брейгель у Нідерландах; Дюрер, Гольбейн у Німмечині; Клуе, Фуке, Гужон у Франції. Драми Шекспіра, “Дон Кіхот” Сервантеса, сонети Петрарки, “Декамерон” Бокаччо, героїчні поеми Торкватто Тассо, “Похвала глупоті” Еразма Роттердамського, п’єси Лопе де Вега народилися протягом дуже короткого часового відтинку, Великі таланти творили епохи – Відродження, Просвіти, Романтизму, Сентементалізму. В одному часі творили Шевченко й Пушкін, Гоголь і Лермонтов; трохи пізніш з’явилася блискуча плеяда ХІХ століття – Франко, Леся Українка, Достоєвський, Чехов, Толстой, не менш гучні імена в інших європейських країнах... Так само і з точними науками: шлях до епохального відкриття здебільшого перетворювався на марафон, який долали кілька вчених, і лиш випадок увічнював ім’я одного з них.

Обставини перепліталися так, що ставало незрозуміло, чи то вистигла ідея збирала геніїв під дерево пізнання в сподіванні на чергове “ньютонове яблуко”, чи атмосфера відкриття була еманацією діяльності видатних людських розумів? Образно кажучи, - від Неба чи від Землі йдуть великі ідеї та мистецькі твори? І що означає періодичність, з якою на суспільність арені з’являються такі зловісні постаті як Іван Грозний, Гітлер, Наполеон, Сталін?..

Нині сто разів висміяна астрологія стала складовою нашої повсякденної культури: довіряємо ми їй чи ні, а в пресі свій гороскоп знайдено і прогноз на тиждень прочитаємо. Як його належить сприймати? Про це добре сказано в монолозі Егмунда з шекспірівського короля Ліра: “Кумедна дурість людська! Ледь трапиться з нами лихо – хоч би з власної вини – ми квапимося перекласти все Сонце, Місяць і зірки, начебто були ми неробами відповідно до закону долі, дурнями – згідно з небесним веліннями, злодіями – через дію сфер, піяками – з  причини впливу планет на єство наше. Батько мій зійшовся з моєю матір’ю під сузір’ям Дракона, а я народився під Великою Ведмедицею і через те, виходить, суворий і хтивий. Та ні ж бо, хоч би й найцнотливіша зірка споглядала моє народження, я все одно лишився б незаконним сином”.

Якщо у Всесвіті все чітко підігнано одне до одного – і на рівні розмірів усіх тіл, і на рівні електромагнітних випромінювань, які в нашому світі є носіями інформації, то на скільки ймовірний зворотній зв’язок? Чи правий англійський поет Томпсон, котрий висловився “Ти не можеш зачепити квітку, не потурбувавши зірку на Небі?” І не має значення, що зірка велика, а квітка маленька, коли хімічні елементи, з яких складається все, що представляє життя, резонують на одній частоті з небесними тілами...

Два береги, які єднають море

В центрі масштабної симетрії Всесвіту, як передбачала Хільдегард фон Бінген, - людина: вона в стільки разів більша за вірус, у скільки менша від цілої біосфери з її верхніми й нижніми межами.

“Я ставлю тебе в центр світу, щоб звідти тобі зручніше було оглядати все, що є в світі” - так! Такі слова вкладає в уста Творця італійський філософ епохи Відродження Піко делла Мірандола – автор трактату “Про людську гідність”.

Над нами – безмежжя Всесвіту. Але безмежжя і всередині нас, бо людський мозок має мільярди клітин і, як підрахував французький вчений Карл Саган, спроможний перебувати в такій кількості станів, що у Всесвіті забракне елементарних частинок – електронів і протонів, щоб назвати цифру. Поет Андрій Тарковський сягнув наукової істини в своєму вірші:

Людина я, котра у центрі світу.
За мною – міріади інфузорій,
А перед мною – міріади звізд.
І я між ними ліг на весь свій зріст -
Два береги, які єднають море,
Два Космоси об’єднувальний міст.

Внутрішній наш космос існує потенційно, поступово проявляючись завдяки необмеженому розмаїттю космосу зовнішньому.

Інтуїтивно відчуваючи свою винятковість, людина пройшла різні етапи ставлення до природи – від безпорадності перед нею до спроби зробити її “підлою рабою”, як це було проголошено за Середньовіччя, або “майстернею”, де людина – робітник, якому все дозволено: таку філософію ми успадкували від ХІХ століття з його вульгарним матеріалізмом. Але тепер людство починає розуміти, що простодушна віра у необмеженість власних прав заходить у суперечність з уразливістю нашого тіла: навіть у космічний корабель доводиться брати середовище, в якому ми живемо, - повітря, їжу, воду, а вихід за межі земного тяжіння робить неможливим будь-яке виробництво. Як усі параметри нашої Метагалактики зашнуровані навколо феномену життя, так і ми, в свою чергу, жорстко вписані у процеси навколишнього світу, у його закони. Відтак і розум наш має проявитися насамперед у тому, щоб підпорядкувати йому своє виробничі та соціальні потреби. Позбутися антропоцентризму, який наробив стільки шкоди, в своїй свідомості неможливо, бо він відбиває реальний стан речей. Але характер його мусить змінитися: відчуття свого виняткового права на користування благами має поступитися усвідомленню обов’язку перед природою, відповідальності за її гармонію. Те, що відкрилося у містичних видіннях мудрій Хільдегард фон Бінген. Бо людська свідомість є активним чинником Всесвіту не лише тому, що продукує ідеї, які втілюються в матеріальні форми сумірного з геологічними процесами масштабу, а й сама по собі.

“Щоб надати людині її справжнє місце в природі, недостатньо в рамках систематики відкрити додатковий розділ, навіть іще один порядок, іще одну гілку, - пише французький філософ антрополог Тейяр де Шарден. - Попри незначність анатомічного стрибка, з гомінізацією починається нова ера. Земля “змінює шкіру”. Більше того, в неї з’являється душа... Серед послідовних етапів, які здолала еволюція, виникнення думки безпосередньо йде за конденсацією земного хімізму, бо за самим виникненням життя сумірне за своїм значенням тільки з ним”.

Ще раніше великий французький філософ Вольтер писав: близько двадцяти років потрібно, аби людину від зачаткового життя в материнській утробі довести до того періоду, коли розум її починає формуватися; тридцять віків пішло на те, щоб ознайомитися з будовою її організму, і цілу Вічність доведеться пізнавати її душу.

Уявить собі величезну алмазну гору. Раз на тиждень до неї прилітає пташка поточити дзьобик. Коли вона стеше ту гору до підошви, мине одна секунда Вічності.

От на цьому образі із старовинної притчі ми й завершимо наші роздуми.

Наталя ОКОЛІТЕНКО
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com