Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ВЕРБЛЮД І ВУШКО

Відомий вислів Ісуса Христа відносно прогнозу щодо потрапляння багатих в Царство небесне лектори з атеїстичного виховання населення за радянських часів наводили як зразок логічного безглуздя.

Та й справді: яке відношення може мати верблюд до голки?

А за тим висловом – призабуті знання. Колись міста обносилися фортечними стінами з оборонними вежами, широкими воротами для входу торгових караванів чи військ і вузенькими лазами, куди на випадок облоги міг прослизнути делікатної тілобудови чоловік, аби, непомітно вживившись у ворожий табір, зібрати там потрібні відомості. Ця лазівка і називалася «вушком голки».

Та певне, що верблюд не міг крізь неї пройти.

Таємниці мадридського двору

Чому саме мадридського? Адже такого, що з міркувань державних інтересів належало сховати від сторонніх очей, не бракувало при дворі кожного можновладця... Можливо, тому, що іспанські королі відзначалися особливою суворістю й неприступністю? А життя вносило свої корективи в образ Божої опори на землі для католицької релігії, часом аж надто небажані...

...У шиллерівській п’єсі “Дон Карлос” старий король з ревнощів до молодої дружини страчує свого прекрасного сина. А в дійсності тридцятивосьмирічний Філіп ІІ був стрункий і вродливий, а от його син від попередниці юної королеви вродився горбатою потворою, ще й психічно неврівноваженим. Коли він був немовлям, годувальниці вмирали від того, що він прокушував їм груди. Підрісши, дон Карлос бавився своїм винаходом, так званим «котячим клавесином», натискаючи на його клавіші, він колов голками тварин, які сиділи в ящику. Диких спалахів його гніву боявся увесь мадрицький двір. Коли ж принц почав ганятися із ножем за міністрами, Філіп ІІ вирішив покласти край цій ганьбі. За його наказом Карлоса ув’язнили в оббитих килимами покоях, де він і згас, відрізаний від світу, не маючи виходу для свого садизму. Дипломатам на прийомах казали, що наступник престолу відсутній через тривалу мандрівку. Юна королева Ізабела не була «яблуком розбрату» поміж батьком і сином – просто бідолаха намагалася добротою розбудити щось людське в своєму навіженому пасинкові.

Чому ж у мистецтві цей історичний факт відбився «з точністю до навпаки». Така, мабуть, властивість «таємниць мадридського двору»: що старанніше їх приховують, то більше вони обростають домислами.

Ніна ОСТЕРКА
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com