Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

«ПОРА» ЗІРКИ «БЕЙТАР»

Кожні вибори приносять українцям своєрідні «подарунки» у вигляді новостворених партій. І якщо одні з них одразу ж після перегонів зникають з політичного небосхилу, то інші залишаються надовго.

Так напередодні президентських виборів 2004 року виплила на світ божий так звана громадянська компанія «Пора» – це не просто проект заокеанських політтехнологів, створений, так би мовити, для одноразового вживання. Мета її зовсім інша. Адже таким чином, контролюючи керівництво цієї організації, можна впливати на її членів. І в кожному разі використовувати їх на свій розсуд. Причому, не заперечує це і один з лідерів «Пори» Євген Золотарьов. В одному з інтерв’ю він зізнався, що «ПОРА» не була організацією в класичному розумінні. І, мовляв, тут немає формальних лідерів, існують тільки неформальні. Тобто такі, які брали на себе відповідальність за той чи інший напрямок діяльності. Можливо, це і був одним з головних чинників, через які до цієї організації масово пішла молодь. Принаймні на той час, коли створювалася ця так звана громадська кампанія, іншого виходу не було. Адже, як би не намагалися стверджувати лідери різноманітних політичних сил про потужний «авангард партії», молодь не надто бажає мати в кишенях якийсь партквиток та «коливатися разом з лінією партії». «Пора»  ж на момент свого створення давала те, що не могла дати жодна інша молодіжна сила. Це вже згодом стали відомі численні фінансові махінації, в яких підозрювали іншого чильника «Пори» Владислава Каськіва. Це вже пізніше  компанія «переломилася» на «жовту» та «чорну», лідери яких обливали один одного брудом. І згодом, у начебто розшифровках телефонних розмов між Коломийським та Тимошенко було сказано, що у разі потреби за певну суму Каськів знову може організувати наметові містечка для вирішення того чи іншого бізнес-питання. Тобто з політичної організації вона перетворилася у таких собі «хлопчаків по виклику». На превеликий жаль, багато рядових  «пористів»  ще й досі  сліпо довіряють керівникам. Хоча той же самий харків’янин Золотарьов також «відзначився» не в одному скандалі. Зокрема, колеги з видання ««УкрІнформБюро»  неодноразово писали про його причетність до «приватизації» коштів, зібраних на підтримку Майдану, про використання незаконних методів передвиборчої агітації та спробах зіткнути лобами БЮТ та «Нашу Україну» напередодні першої річниці Помаранчевої революції. «Відзначився» цей діяч і під час скандалу з бориспільським прокурором Кузовкіним. В якого начебто стріляв охоронець сина Президента України Андрій. Золотарьов привселюдно пообіцяв «проводити юридичну експертизу публікацій у ЗМІ інформації, які ганьблять Андрія Ющенка». Утім, з таким «захисником» і ворогів не треба. Тим паче, що Каськів та Золотарьов ледь не опинилися за гратами через звинувачення в тому, що за їх наказом підручні затримали та жорстоко побили кількох рядових членів «Пори». Начебто за те, що ті розтринькали велику суму грошей, яку громадська компанія виділила «на Майдан».  Батько хлопця, якого жорстоко побили, на прес-конференції в УНІАН заявив, що «головна наша претензія до  Каськіва – організація ним тих дій, які призвели до побиття, катування безневинних хлопців. І такі дії можна кваліфікувати як захоплення заручників. Вперше за такі дії можна отримати від 8 до 12 років». Та на превеликий жаль, ні Каськів, ні Золотарьов так і не було притягнуто до відповідальності. Більш того, ці двоє часто-густо взагалі ігнорували зустрічі з правоохоронцями. Між тим, дивуватися такій поведінці панів Каськіва та Золотарьова не варто. Бо вся діяльність «Пори» дуже вже нагадує діяльність такої сумнозвісної організації, як «Бейтар» – воєнізований молодіжний рух, який, як вказано у програмній інструкції для вожатого, складеній в Ізраїлі агенцією «Сохнут» і призначеній для єврейської сіоністської молоді з приміткою «Тільки для внутрішнього користування», «живиться ідеями, розвинутими В. Жаботинським, і служить продовженням ревізіоністського руху». Варто нагадати, що Володимир Зеєв Жаботинський (1880 – 1940 рр.) був сіоністським лідером, батьком єврейських батальйонів у Першій світовій війні, а також засновником ревізіоністського руху. Водночас у певних колах він прославився своєю журналістською діяльністю. Цікавий один момент. Свого часу низка громадських діячів звернулася до СБУ з вимогою розібратися з діяльністю цієї організації на теренах України, оскільки це загрожувало національній безпеці. І начебто на певний термін справді відділення «Бейтар» в Україні припинило існування. Але, судячи з усього, знову відродилося та стало дещо обережнішим. Принаймні, не так просто зайти на її сайт. Аби дістатися до інформації, яка цікавить, необхідно реєструватися. Що наводить на певні думки. Та ознайомившись далі, стає зрозумілою така секретність.

Адже  «БЕЙТАР» разом із БРІТ АХАЯЛЬ (Союзом єврейських солдатів, які демобілізувалися з армій Європи) та ревізіоністами – членами терористичного руху, котрі діють методами насилля й збройної боротьби, є складовою «Національної військової організації» (ЕЦЕЛЬ). У створенні «осередків НА-ХАЛЬ» бере участь і організація «Молодий страж», яка має п’ять головних напрямків, які об’єднують усі ідеї руху: 1) «разом» – група, заснована на спільності ідей і вражень; 2) «людина, яка створює» – віра у відповідальність кожного, в його здатність самому визначати свою долю; 3) «ідеал» – постійно присутні в житті, початок революції – разом зі зміною самого себе; 4) «ми» – поняття колективного існування разом із спільною долею; 5) «національний фанатизм» – сіонізм, який не визнає компромісів. Ці воєнізовані молодіжні організації націоналістично налаштованих фанатиків, які покликані «діяти в тилу супротивника», створюються сьогодні в багатьох обласних центрах нашої країни. Про ступінь їхньої розгалуженості, технічної оснащеності, а отже, і про готовність у будь-який момент до дій будь-якого характеру, свідчить перелік цих організацій, поданий у періодичних виданнях («Еврейский обозреватель». – 2002. – № 6/25 за березень).

Якщо проаналізувати офіційні документи організації «БЕЙТАР», які діють сьогодні на території країн СНД, зокрема йдеться про статут Союзу Єврейської молоді ім. Йосипа Трумпельдора (БЕЙТАР), виникають аналогії з статутами подібних молодіжних організацій на кшталт ВЛКСМ й аналогічних їй у країнах так званої народної демократії в Східній Європі. Щоправда, є цілий ряд «але». Передусім членам ВЛКСМ доконечно не ставилася за обов’язок військова повинність. З другого боку, статут членів ВЛКСМ не був призначений для реалізації в інших країнах, та ще й з виразною бойовою спрямованістю.  Так під час кривавих подій у Москві в жовтні 1993 року на дахах будинків і на горищах сиділи снайпери – «пікадори», які стріляли і в захисників Будинку Рад, і в тих, хто їх атакував. Це здійснювалося для досягнення найбільшого ефекту нацьковування одних на одних. Стає зрозумілим, чому попервах виявилися вбитими 5 десантників, тоді як із Будинку Рад ніхто не стріляв. У «БЕЙТАРу» ж у кривавому жовтні завдання були більшими («Завтра». – 1994 – № 53).

Зрештою, ще однією неабиякою рисою в діяльності «БЕЙТАРу» був вихід на молоде покоління й структури, де його виховували і готували. Виявляється, і тут є табори зі своєю жорстко відпрацьованою системою, де все розписано від підйому до відбою. Коли діти одного російського літератора, які потрапили в такий табір за непорозумінням, через місяць повернулися додому, батьки жахнулися, що їх чада вочевидь не семітського походження із жалем повідали батькам про їхню, себто батьківську, неповноцінність з огляду на неєврейське походження. А за проведений час діти вивчили прийоми рукопашного бою, стрільби і добротних знань «Кодексу юного сіоніста», а найважливіше те, що пройнялися ідеєю: головне – це знищити гоїв, тобто неєвреїв. Ось що таке «БЕЙТАР» у варіанті російської сучасності. Що ж стосується України, то з урахуванням кризового розвитку подій є всі підстави вважати, що при наявності розгалуженої системи військово-спортивних структур типу «БЕЙТАР» їхні бойові одиниці можуть бути використані в будь-який момент, у будь-якому місці за готовим, до того ж ще апробованим у Росії, сценарієм з метою спровокувати криваві сутички і заворушення, щоб політично дестабілізувати внутрішній стан України. До того ж, відповідним компетентним органам в Україні потрібно ще раз уважніше розібратися, чи не порушується стаття 260 КК України «Створення не передбачених законом воєнізованих чи військових формувань». Особливо щодо «Примітки І»: «Під воєнізованими потрібно розуміти формування, які мають організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підлеглість і дисципліну, і в яких проводиться стройова чи фізична підготовка» або щодо статті 447 «Найманство»: «І. Вербування, фінансування, матеріальне забезпечення навчання найманців із метою використання у збройних конфліктах інших держав чи в насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади або порушення територіальної цілісності, а також використання у військових конфліктах чи діях». Цікаво, що сіоністи й не маскують свої цілі. Свого часу в газеті «Хада-шот новости» було розміщено оголошення про те, що  «ЄА «Сохнут-Україна» оголошує набір у тренажерний зал. Тренуватися можуть ті, хто підпадає під «Закон про повернення», незалежно від віку і рівня підготовки...». Тут мимовільно пригадуються слова з гімну «БЕЙТАРу», написані В. Жаботинським: «Велич – пам’ятай, єврей, ти цар, ти нащадок царів!» Отож не випадково певні сили продовжують вперто заперечувати навіть наявність «БЕЙТАРу» та існування закамуфльованих під іншими назвами схожих структур. Адже визнання факту їхньої активної діяльності означає, що їх можна прирівняти до сіоністських фашистів.

Ми не стверджуємо однозначно, що «ПОРА» — закамуфльований (чи легалізований?) підрозділ «БЕЙТАР». Але підозріло занадто багато у них схожостей. Які саме «Персонал Плюс» розповість у наступних номерах.
Дмитро ПАЛАМАРЧУК
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com