Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ЗА СКЛОМ, АБО ЧИ МАЄМО МИ ШАНС?

Отрута розкладу... роз’їдала Гелладу;
ані в науку, ані в державу, ані в людей
віри не було; про Олімп і говорити нічого
Герцен

«Усвідомлюючи... Шануючи... Прагнучи... Прямуючи... Запроваджуючи... Засвідчуючи... Підтверджуючи...». Такі-от дієприслівники-цвяхи заганяли на минулому тижні в домовину Майдану. Причому хто заганяв? Перші підписи під так званим «Універсалом національної єдності» поставили чи не найзапекліші «майданники» Ющенко, Мороз і Єхануров. Утрималася лише пані, яку можна поважати за те, що вона утрималася, – Юлія Тимошенко.

Влучним терміном «скляний стіл» Юлія Мостова з газети «Дзеркало тижня» назвала збіговисько «політичних лідерів» та «представників громадськості» (на жаль, у статтях з аналізом поточних політичних подій все частіше доводиться використовувати лапки на позначення умовності тих чи інших використовуваних термінів). І справді – скляний стіл з абсолютно прозорим для глядача підтекстом. Здається, після трансляції цих перемовин навіть біло-блакитні в Маріїнському парку ущухли – навіч упевнились у своїй друго-, а то й і третьорядності в цій нечесній грі.

Але повернемося до Універсалу. Першим своїм пунктом він зазначає «Збереження унітарності та соборності України». Раптом згадалося як, напучуючи польського короля Сигізмунда-Августа та відповідаючи на питання «Що в державі могутніше – закон чи король?», видатний русин Станіслав Оріховський (XVI ст.) зазначав: «Найсправедливіше, щоб ти перебував у межах свого обов’язку». Оте «збереження» – обов’язок не лише королів, фельдмаршалів, команданте, президентів, силових міністрів, а й кожного свідомого українця, тим більше того, кого доля піднесла до найвищих щаблів суспільних сходів. Відтак ще більшим глумом виглядає внесення цього пункту – адже таким чином стверджується неспроможність діючої Конституції; Універсал фактично дублює найголовніший у державі документ. Отже, виникає справедливе питання – ми або відмовляємося від нинішнього варіанту Конституції та корегуємо її відповідно до нового документу, або відкидаємо всілякі «скляні столи» та майданні листівки й намагаємося відповідати конституційним нормам. А якщо ці норми ведуть до розвалу України?! Адже саме за цими нормами Президент змушений буде подати на розгляд до парламенту кандидатуру Януковича на посаду Прем’єр-міністра України (а вщент куплена донецькими й пітерськими пацанами Рада, зрозуміло, поспішить задовільнити це подання) – і ця кандидатура остаточно розвалить Україну. То чи буде Конституція конституційною? Особливо, якщо суддів Конституційного суду призначатиме державний злочинець і олігарх Ківалов?

Далі, пункт четвертий: «Створення політичних та правових умов для безперешкодної діяльності опозиції у виборних органах влади усіх рівнів». Треба розуміти, коли будь-що потребує зазначення на такому офіційному й серйозному рівні, то з цим є проблема або такого явища взагалі не існує. Виходить, що у нашому пост-майданному соціумі опозиція (а донедавна нею була Партія регіонів – і важелі впливу на суспільство в неї були колосальні; фактично, все, що маємо наразі, є результатом вдалого маніпулювання цими важелями) не має політичних і правових умов для своєї діяльності? А куди ж ви, світочі демократії, самі в минулому професійні опозиціонери, дивилися раніше? Півтора роки вам було начхати, а тепер – згадали? Чи це солодка кісточка для Леді Ю?  

Що далі, тим цікавіше. От нехай мені Любий Друг пояснить, що він має на увазі, протиставляючи поняття «федералізації» та «децентралізації» (п. 8). Децентралізованою є, наприклад, французька держава. Саме таке гасло було проголошено свого часу Міттераном. Але жодна з французьких провінцій не заявляє про прийняття арабської, провансальської, іспанської чи турецької мов у ролі «регіональних» чи, ще смішніше, «другої державної». Це просто неможливо. Наукова фантастика. Але араби, турки та взагалі різні нацмени складають у Франції половину населення! І всі вчать французьку мову та наполегливо штудіюють французьку культуру. А децентралізація – це просто полегшення державного тягаря, збільшення прав місцевої влади, культурне відродження «малих культур» і провінції. Якщо Ви, Любий Друже, за таку децентралізацію – я з Вами. Якщо ж це солодка кісточка цього разу Регіонам – вибачайте.

У пунктах 9-12 пропонованого Універсалу йдеться про корупцію, мову, культуру та віру. Певно, в порядку зменшення важливості вказаних галузей. Примарні (якщо не сказати марні) висловлені тут сподівання. Марні – бо хто лише за останні п’ятнадцять років не годував нас цими порожніми  балачки про «приборкання корупції», «забезпечення статусу української мови», «відродження духовності» та «утворення єдиної помісної Української православної церкви». (До речі, шановні миряни Московського патріархату, невже протягом останніх двох місяців ви не помітили облудну химеру, яка приховується під лагідною маскою ваших пастирів?). Найбільше позбиткувався з них (і з нас) колишній «гарант». Але! Пан Гарант (половина країни називала його «горбоносим» – а ви, я сподіваюся, в курсі, де горбаті виправляються?) – і той більше зробив для досягнення вищезазначених цілей, ніж теперешній президент. Любий Друже, що, скажіть на Бога, за півтора року свого правління Ви зробили для української культури? Де обіцяний Канал Культура? Де реформа українського кіно, української освіти? А як щодо корупції? Чому Колєсніков, Ахмєтов і Ківалов у парламенті, а не за гратами? Чому Черновецький – мер, а не постійний відвідувач лави підсудних? А мова? Раджу Вам, Любий Друже, записати власні виступи на плівку та, озброївшись олівцем і аркушем паперу, занотувати всі помилки, які Ви зробили. Їх ДУЖЕ багато. Чим Ви відрізняєтеся від Януковича (який, до речі, на «скляному столі» вразив мене набагато ліпшим рівнем володіння української мови, ніж під час президентських перегонів 2004-го – ох і вивалив, напевно, грошенят викладачам-мовникам!)? Щодо віри, то краще б Ви взагалі мовчали. Церковники в прямому ефірі поливають одне одного брудом, мало писок одне одному не б’ють за храми та гроші – а Ви мовчите. А совість? Де Ваша совість, шановний? Як Ви можете сидіти за одним столом з Морозом?! З Симоненком?! З Азаровим?! Ви бачите, я все ще звертаюся до Вас з великої літери (повірте, цієї шани від мене не домоглися б Кушнарьов і Богатирьова) – бо поважаю Вас за те, що Ви зробили на Майдані. Але лише – ВИКЛЮЧНО – за це...   

Аналізувати Універсал – нудно і сумно. Адже доводиться розглядати сором українського народу. Ми не позбудемося цього сорому, якщо всі ті, хто сидів за «скляним столом», продовжуватимуть грати роль наших з вами генералів. Підкреслюю – ВСІ. Без винятку. Спитаєте – яка ж альтернатива? Чітка – наша з вами воля. Я не закликаю до війни – закликаю лише до волевиявлення НАРОДУ, а не тих «скляних» політичних лідерів й «представників громадськості», які відверто й цинічно зрадили його. Всі вони мають піти на смітник. Нам потрібні нові лідери. Прикро, але всі кандидатури, які мені хотілося б назвати, наразі знаходяться поза стінами парламенту. Тигипко, Костенко, Олійник, Каськів... «Некрутих» виштовхали з влади. Леді Ю тепер має великий шанс на перемогу (хоча, чесне слово, не її я б бачив на чолі держави), якщо дотримає слова й таки вийде остаточно з Ради, згуртує навколо себе всіх, хто не потрапив до мандатових крісел та піде ламати злочинний бандитський лад «па панятіям». Тим часом Янукович розвалить усю нашу економіку – як колись свою автобазу – і зголоднілі донеччани зрозуміють, де насправді шукати спасіння.

А чи маємо шанс ми? Чи маємо шанс на нормальне й гідне життя? На те, щоб з нас не сміялися інші, щоб не лізли нами керувати, а мовчали б собі, пишучи наукові розвідки про «український політико-економічний прорив». Чи маємо...  

Гнат ЖИГА
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com