ОДИН ТИЖДЕНЬ З ЖИТТЯ… ПЕРЕГОВОРІВ

Четвер

Перше засідання круглого столу. На телеекрані з’являється крупним планом обличчя Ющенка, який розпочинає вступне слово.

Перемикає канал телевізора на телесеріал.

Публіцист: Не треба перемикати, давай їх послухаємо. Вони вирішують чи розганяти Верховну Раду.

Подруга: Ой, вони самі себе розженуть?! Посидять, поговорять — та йусе.

Після закінчення серіалу подруга клацає канали. На одному йде трансляція круглого столу. Виступає Кравчук.

Публіцист: Стривай. Давай послухаємо, якої думки Кравчук, — розпускати Раду чи ні. Якщо скаже так, то треба зробити навпаки.

Подруга перестає клацати канали. Через деякий час запитує: Ну й до чого він хилить?

Публіцист: Вважає, що не потрібно розганяти.

П’ятниця

За столом сидять двоє. Здалеку долинає бубніння телевізора.

Філософ: Я вже давно переконався. Всі ці революціонери розпочинають з того, що рятують націю, а закінчують тим, що продаються «обрізаним».

Публіцист: Я ще на виборах 2002 року побачив, які навколо Ющенка нікчеми, пристосуванці й пройдисвіти. Оточення, яке використовують, аби прийти до влади. Сподівався, після цього він їм чемно подякує за допомогу й залучить до керівництва державою справжніх професіоналів.

Філософ: Для цього самому потрібно бути професіоналом.

Субота

Публіцист дивиться по телевізору випуск новин. Пряма мова Ющенка: Учора о пів на другу ночі я вважав, що домовленості про підписання досягнуто. Але вже вранці зрозумів, що після консультацій у фракціях рішення змінено.

Несподівано з’являється Подруга: Я теж о пів на другу ночі вважала, що рішення купити мені брючний костюм досягнуто! Після яких це консультацій ти змінив своє рішення?

Неділя

До публіциста заходять філософ, художник і безробітний.

Безробітний:  Ми тут після консультацій з лідерами фракцій прийняли рішення випити пива. Сподіваємося на вашу співучасть й розраховуємо на розуміння цього важливого процесу з боку всіх політичних сил й орієнтацій.

Через деякий час за столом розгортаються гучні дебати.

Художник: Зараз у державній політиці — ставка на ідіотів. У нормальної людини просто немає шансів чогось домогтися.

Безробітний: Усіх цих президентів, депутатів, міністрів... без винятку — в СІЗО й допитувати! Мільйони людей виїжджають з України, а вони все сидять і триндять!

Публіцист: Переливанням з пустого в порожнє — парламентсько-президентський чи президентсько-парламентський устрій — можна не перейматися. Але коли торгують суверенітетом, людьми, які їдуть на заробітки, розводять в країні наркоманів, «голубих» та всяких інших юродивих, ніхто не хвилюється. До біса таких політиків.

Філософ: Все це вже було давним-давно. Нинішні політики, опинившись у керівних кріслах, вважають, що це вперше. Конкретно для них воно вперше. А світ все це пройшов мільйони разів: казан — перегній — казан — перегній — казан...

Середа

По телевізору знову засідання політиків.

Філософ: Хтось когось таки розпустить — або Ющенко Раду, або Рада Ющенка.

Публіцист: Ой, що ви хочете від цього гречкосія з Хоружівки, у нього ж до такого кроку немає «генетичної здатності».

Знову четвер

За столом знайома нам компанія, яка час від часу реагує на пряму трансляцію засідання круглого столу з приводу підписання «Універсалу».

Увагу привертає висловлювання Ющенка: «От така Україна!... Отруєний президент...»

Філософ: Така Україна. Отруєний президент. Продажний спікер. Судимий прем’єр. Нівроку компанія зібралася.

Художник: І від них варто чекати, що вони спроможні зібрати нормальну команду?!

Наступна фраза Ющенка, яка привертає увагу застільної компанії, — «совість столу». Всі одночасно дивляться на безробітного, який куняє, поклавши голову на стіл, і починають сміятися. Безробітний якимось краєм свідомості, відчувши загальну увагу, ледве піднімає голову й говорить до президента: Це все дурня — «незмінність курсу». Кадри вирішують усе!

Публіцист: Або не вирішують нічого!

Всі повертають голови до Ющенка...

Остап БУЛЬБЕНКО