«Юрист всіх юристів» вийшов за межі здорового глузду

До Голосіївського районного суду Києва з позовною заявою про визнання недостовірною інформації та заборону публікації до Академії і колишнього народного депутата України Д.Чобота звернувся відомий «український полковник» Віктор Медведчук (позов підписано його представником В.Макаром).

Колишньому неодноразово номінованому «юристу року» стало відомо, що в МАУП начебто готується до друку книга Д.Чобота «Прожектор правди. Документи та матеріали кримінальної справи і цивільного судового процесу» за фактом публікації книги «Нарцис. Штрихи до політичного портрета Віктора Медведчука».

Не будемо аналізувати причини, за яких суд прийняв позов до розгляду і відкрито провадження у справі. Таких підстав за браком факту оприлюднення матеріалів суд не мав. Прикладена комп’ютерна роздруківка титульного листа книги і її анотації не є доказом оприлюднення, оскільки її могли змонтувати будь-де.

Також не будемо аналізувати факту порушення комерційної таємниці і конфіденційної інформації Академії через викрадення матеріалу виробничого характеру, якщо припустити, що книгу справді готують до друку у видавництві Академії. Це справа правоохоронних органів.

Чого боїться Віктор Володимирович, ця «смілива і сильна особистість», великий самолюб, якого чомусь не зрозумів народ України? Виявляється, у книзі оприлюднюються (не плануються до оприлюднення, а — щоб стало вірогіднішим міфічне порушення його права — стверджується, що оприлюднюються) факти з його особистого життя, а саме матеріали цивільної справи за позовом В.Мед­ведчука до Д.Чобота про визнання неправдивими відомостей, поширених шляхом публікації книги Д.Чобота «Нарцис. Штрихи до політичного портрета Віктора Медведчука», яка перебувала у провадженні Печерського районного суду Києва. На вказаному цивільному процесі низку відомостей, оприлюднених у книзі Д.Чобота «Нарцис. Штрихи до політичного портрета Віктора Медведчука», визнано неправдивою. Апеляційний суд Києва залишив рішення суду першої інстанції чинним.

Пан «настоящий полковник» і його представник пояснюють нам, що, відповідно до ст.14 УПК України, судові рішення, які набрали чинності, обов’язкові для всіх органів державної влади й органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Не переконали? Автори заяви далі пояснюють, що, згідно з ч.6 ст. 296 УК України, ім’я учасника цивільного спору, який стосується особистого життя сторін (а ми наївно думали, що такий популярний і тим більше дуже неординарний політик, одна назва блоку якого «Не так!» чого варта, згідно з практикою Європейського суду, не має якихось особливих привілеїв у критиці), може бути використане іншими особами лише за його згодою. Жодної згоди Д.Чоботу на використання його імені як учасника вказаного вище цивільного спору позивач не давав. Тут «кращі юристи» вийшли вже не тільки за межі права, а й здорового глузду.

Ч.3 ст. 296 УК України чітко вказує, що використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що грунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали тощо), допускається без її згоди. Ніхто ж не збирається оприлюднювати інформацію про фізичне чи психічне здоров’я В.Медведчука, його полюбовні стосунки або про те, як майбутній «полковник» уникав в армії польових занять.

А може, Віктор Володимирович справедливо вважає, що судитися з МАУП після оприлюднення численних небажаних для нього фактів буде набагато важче, ніж з Д.Чоботом? Але якщо він має рацію, то він може у законному порядку подати позов до суду за наявними, а не надуманими фактами, виграти його, що хоч трішки підніме його «авторитет» у суспільстві і підсушить підмочену ним самим власну репутацію.

Хоч би як там було, позов надуманий, фактів для судового обговорення немає, а є лише незаконний факт втручання у виробничу діяльність підприємницької структури і намагання зашкодити її діяльності, що може стати предметом розгляду у відповідних органах і стосуватися самого позивача.

Департамент правого захисту