Французи прагнуть залишитися французами

Здається, старанно заплановане масонськими колами наддержавне утворення, назване Європейським Союзом, опинилося перед загрозою суттєвого послаблення. Ні, це не чергова «атака долара на євро». Згідно з недавніми опитуваннями, лише один з трьох французів вважає неприйнятними для їхнього суспільства заяви й висловлювання чільника Національного фронту Жан-Марі Ле Пена.

До президентських виборів залишилося чотири місяці, й стрімке зростання його рейтингу свідчить, що проблеми, які колись свідомо замовчував соціаліст Мітеран, а нині «політкоректно» намагається вирішити правоцентрист Ширак, дуже турбують французів. Зусилля, спрямовані на ліквідацію таких понять, як патріотизм та пошана до здобутків минулих поколінь, виявилися марними. Варто нагадати, що під час минулих президентських виборів Ле Пен зумів багатьох протверезити закликом об’єднатися задля Франції:

— Французи! Досить ділити себе на лівих і правих — Франція одна. Наш обов’язок — зберегти її для нащадків, а не розчинитися в безформному й беззмістовному морі по-збавлених людської гідності й зомбованих масонською брехнею істот.

Нині близько 26% опитаних згідні з вимогами Національного фронту вийти з Європейського Союзу, законодавчо обмежити прийняття мігрантів, надавати перевагу корінним французам, захищати французький ринок через нові митні правила та обмеження на імпорт. Чи не варто українським «атлантистам» звернути увагу на ці факти?

Сміливі заяви сімдесятивосьмирічного Ле Пена про необхідність зменшення кількості осілих у країні легальних й нелегальних мігрантів, з кожним роком знаходили серед французів дедалі ширшу підтримку. Згідно з його словами, ці люди зсередини нищать Францію. Із цим беззастережно погодилися 59% опитаних, 46% наголосили, що почуваються у своїй Батьківщині «не як вдома» через велику кількість чужинців. Проголошену Ле Пеном необхід-ність повернутися до традиційних французькому суспільству цінностей підтримують 39% опитаних, а 33% погоджуються з його критикою нововведень щодо скасування обов’язкового для випускників (зрозуміло, що випробувального) забезпечення роботою. 33% погоджуються з необхідністю провадити суттєво ефективнішу політику внутрішньої безпеки, 29% вважають діяльність нинішньої «політичної еліти» згубною. Справді, про яке збереження національної ідентичності та тисячо-літніх культурних надбань може йтися, коли нав’язані масонсько-соціалістичним керівництвом Євросоюзу норми «толерації» вимагають від французів поступитися власним в ім’я тріумфу хамства й невігластва? Нинішні різ-двяні свята переконали французів у необхідності активізації боротьби з нетрадиційними для них формами світосприйняття. Бен Ладен та його оточення помилялися, нарікши всіх європейців «хрестоносцями». Побоюючись звинувачень у ксенофобії та нетолерантності до релігійних почуттів нехристиян, деякі політики та під-приємці, вимушені були замінити привітання з Різдвом на абстрактне й аморфне привітання із «зимовими святами». У деяких європейських країнах свідомо відмовлялися від встановлення ялинок у службових приміщеннях та громадських місцях, аргументуючи це проявом віротерпимо-сті. Хтось змушує вірити європейців у те, що ялинка в офісі погіршить їхню продуктивність праці, а ви-вчення школярами різдвяних колядок спровокує сімейні конфлікти в нехристиянських родинах. Справедливі протести не позбавлених гідності єв-ропейців придушують посиланням на закон, який зобов’язує керівників навчальних закладів та під-приємств усіх форм власності або святкувати всі релігійні свята, або не святкувати ніяких. Логіка свідчить, що легше обрати останнє. Незгодні ризикують постати перед судом й виплачувати немалі штрафи. Але що стоїть за цим паскудним дійством? Звичайно, зневага святинь предків є однією з форм запобігання перед му-суль-манами та юдеями, але не це головне для авторів цих злочинно-нігілістичних нововведень. Нестримна пропаганда розпусти в усіх її видах та проявах ображає будь-яку віруючу людину. Невже різдвяна ялинка «кривдить почуття мусульман» більше, ніж, скажімо, парад гомосексуалістів або сатанинський «Хеловін»? Але спробуйте заїкнутися в будь-якій західній країні про заборону цих «свят» — сміливця очікує (нехай і не в судовому порядку) доля «ревізіоніста», який наважився заперечити голокост. З погляду на таку форму «толерантності», ображати може тільки те, що передбачає наявність якихось етичних норм. Аморальність же ображати не може. Ми стаємо свідками того, як у країнах Заходу винищується все, що нагадує про християнську традицію. До того ж це робиться під прикриттям турботи «про почуття мусульман і юдеїв». Насправді ж відбувається «розчищення майданчика» для абсолютно іншого культу. Варто нагадати цитату колишнього міністра закордонних справ Росії Андрія Козирєва:

— Будь-яка ідеологія — це тоталітаризм. Треба вирішити, що має замінити ідеологію? Гро-ші! Місце національної ідеології повинні зайняти гроші.

Це не його ідея — виконавець Козирєв тільки озвучував глобальні установки своїх господарів — архітекторів нового світового порядку. Згідно з їхніми задумами, місце Бога повинен посісти ринок. У християнськім розумінні, це мамона — одна з іпостасей лукавого. Справді, йдеться про нав’язування культу поклоніння матеріальному зиску. Атеїзм — це релігія. Не просто релігія, а різновид сатанізму. Невіра в Бога передбачає вседозволе-ність. Сатана, як йому властиво, вдягається в овечу шкуру науки. Мовляв, релігія нині є звичайнісіньким культом або ще якимось мракобіссям, а цивільний науковий світогляд (за яким Бога немає) і ступінь задоволення людської прихоті (навіть не потреби) є мірило добра. І нічого дивного, що релігія мамони веде війну не на життя, а на смерть з християнством. І те, що відбувається сьогодні в Америці і Західній Європі, — не що інше, як остаточна зачистка вже захопленої території. Ідеї, які сповідує Національний фронт (попри відсутність його представників у парламенті) знаходять дедалі ширшу під-тримку серед загалу. Стратегія опонентів французьких націоналістів, яка намагалася витворити в уяві обивателів образ члена НФ як такого собі зашореного зарізяки, нині не спрацьовує. Понад 30% опитаних, переконані, що Ле Пен і НФ не становлять загрози демократії.

Один з опонентів Ле Пена Ніколя Саркозі (син єврейки емігрантки з Угорщини) повідомив, що 2006 р. з Франції було депортовано 24 000 нелегальних мігрантів. Згідно з його словами, втомившись від бешкетів та погромів, уряд вимушений був вдатися до деяких упереджувальних заходів, мета яких — послабити «деструктивні категорії населення» (йдеться про кількаміль-йонну армію вихідців з колишніх колоній). Ця цифра охоплювала лише терени континентальної Франції. Про заморські території французькі чільники воліють не згадувати.