Тарасюк, п‘ятий пункт, п‘ята графа та ще дещо

Часом таке почуєш, що стає не до сміху. Починаєш розуміти, що справді живемо на початку Армагедону. Адже трапляються речі на цьому світі, які виходять за всякі межі.

Ось і головний дипломат нашої країни Борис Тарасюк, відомий як людина, що намагалася перетворити засідання Кабінету Міністрів України на такий собі бійцівський клуб, знову опинився в полі зору певних інтернет-видань. Але цього разу Борис Іванович виступає не в ролі епігона братів Кличків — черговий подвиг володаря сірого палацу на Михайлівський площі стосується справ конспірологічних та вельми таємничих, щоб не сказати більше.

Згідно з інформацією електронних засобів масової інформації, Тарасюк під час поїздки до США вшанував своєю присутністю штаб-квартиру юдейської секти Хабад. Однак не для того, аби маци покуштувати — він все ж не обрізаний, аби їсти кошерні страви, — а, якщо вірити згаданим джерелам, отримати інструкцію з 15 пунктів про те, що має робити президент Ющенко, аби втриматися при владі.

Їй-Богу, дуже й дуже кортить подивитися на ці 15 пунктів. Можливо, богообрані вимагають нового голодомору для клятих гоїв, а може, хочуть недоторканності для єврейських карних злочинців. Достеменно відомо лише одне: 5 пункт згаданої інструкції безпосередньо стосується закриття Міжрегіональної Академії управління персоналом (МАУП) — найбільшого приватного навчального закладу, буцімто за пропаганду антисемітизму.

Звичайно, можна не дивуватися єврейському нахабству. Можна заплющити очі на те, що міністр закордонних справ відвідує юдейську секту та ще й запопадливо виконує функції хлопчика на побігеньках у ворогів християнства. Важко збагнути інше. Коли Борис Іванович впав у немилість за часів Кучми, він не лише активно готував помаранчеву революцію по конспіративних штаб-квартирах Народного Руху, а й знайшов надійний прихисток у МАУП, де тривалий час був почесним директором Інституту міжнародних відносин. Тепер же... Прикро, коли головний дипломат держави, який мав би бути взірцем порядності, падає так низько. Прикро не тільки за Україну — прикро й за самого Тарасюка, позаяк не врятує безчестя нечестивого.