Небіжчик встиг створити бізнес-імперію

Після трагічної загибелі Євгена Кушнарьова однією з найбільш обговорюваних тем стала страховка, яку повинна одержати родина народного депутата. Ні багато ні мало — 2,5 млн грн. Однак цих грошей спадкоємці можуть і не побачити, оскільки апарат Верховної Ради вчасно не застрахував життя народних обранців на 2007 р.

Але незалежно від того, виплатять цю страховку чи ні, родині Кушнарьова після смерті годувальника не загрожує перебиватися з хліба на воду. Євген Петрович залишив своїм домашнім цілу бізнес-імперію, що, як пише діловий щотижневик «Влада грошей», аналогічна сумській вотчині Володимира Щербаня.

При цьому родичам навіть не доведеться вступати в право спадщини: вся власність Кушнарьова, за свідченням видання, числиться за його дружиною, донькою і зятем. Свої комерційні структури мають також син і брат покійного. Сам же він, будучи головою Харківської міськради, мером міста і губернатором області, одночасно з політикою займався прикритим, а іноді й неприкритим лобіюванням сімейного бізнесу.

На відміну від Щербаня, який після Помаранчевої революції був змушений терміново розпродувати свої активи, Кушна­рьову вдалося зберегти майже все нажите «непосильною працею». Єдиним фінансовим ударом для нього стала лише зміна керівника компанії, що розробляє Шебелинське газоконденсатне родовище. При цьому сама компанія була й донині залишається в державній власності, однак це аж ніяк не заважало Кушнарьову мати в ній свій інтерес і, відповідно, своїх людей.

Після «біло-блакитного» реваншу заступник голови фракції Партії регіонів не тільки зумів повернути собі контроль над Шебелинкою, а й постарався сповна компенсувати завданий «помаранчевою» владою моральний збиток. Так, з його подачі в Харкові почалася реформа місцевого житлокомунгоспу, найбільш ласий теплоенергетичний шматок якого мав виявитися у сфері безпосередніх інтересів Євгена Петровича.

Цілком можливо, що знайдеться чимало охочих урвати від безгоспної власності, що залишилася. Тому, напевне, сім’я покійного сама постарається швидше позбутися найбільш проблемних активів. Нині ж у їхній повний перелік входять страхові, будівельні, торговельні, фармацевтичні компанії, кілька місцевих фабрик і заводів, кілька нафтових свердловин, а також харківська нерухомість.

Марко БЄЛЯВЦЕВ
("Сільські вісті".)