Музика олігарха, слова журналіста

У політичної еліти України з’явилася нова розвага. Або, радше, хвороба. Медіа-манією називається. Нині «татусі» рівень крутизни визначають не наявністю кухаря-японця, коханки-топ-моделі чи «Багатті» в гаражі, а придбанням «кишенькових» засобів масової інформації, або, як вони полюбляють називати ці перегони, «створенням медіа-груп».

То «любий друзі» Олександр Третяков перекваліфікується з торгівця бензином у торгівця словом (аби не образити, додамо — друкованим), то соціалісти заявлять про створення своєї медіа-групи — редакція їхнього друкованого органу «Товариш» після цієї звістки нервово смалить десь збоку. Та що там партії чи фракції. Тут окремі індивідууми з кількома копійками за душею, на яких розуму не придбаєш, але яких вистачить на телеканал, вважають себе українськими Тедами Тернерами. До того ж, на відміну від останнього, взагалі не знають, що саме їм потрібно — чи просто похизуватися дорогою іграшкою, чи як подарунок крутити замовні сюжети, де на головних ролях друзі «медіа-олігарха».

Яскравий приклад — народний депутат Ігор Шурма, який ні як політик, ні як громадський діяч себе не зарекомендував. (Серед складу Верховної Ради цих «діячів» щонайменше три чверті.) Єдине, що справді привернуло увагу до його особи, то це коментар про конфлікт між знімальною групою телеканалу СТБ та народним депутатом Олегом Калашниковим. Тоді пан Шурма заявив, що не було побиття журналістів. Після такої заяви про цю особу не те що писати, а й згадувати було моветоном. Та ось недавно він знову змусив про себе заговорити. Виявляється, пан Шурма є власником недавно створеного телеканалу «Перший діловий». Є і такий. Створений фактично на базі перекупленого депутатом не менш невідомого каналу «Заграва».   Інакше, як «понтами» такі дії нардепа назвати не можна. Адже, як і в будь-якомусь іншому бізнесі, аби отримати прибутки, в ЗМІ необхідно вкласти чималі кошти. Насамперед у технічне забезпечення. Ну принаймні хоча б для того, щоб власник під час «високоінтелектуального інтерв’ю» не нагадував гібрид сеньйора Помідора з Цибуліно. Не вдаватимемося до інших суто технічних аспектів діяльності ЗМІ. Ну і, насамкінець, зарплата персоналу — теж суттєва стаття витрат. Судячи з недавніх подій, останнє найбільше дошкуляє нардепу. Принаймні, всьому колективу було на 10 відсотків зменшено заробітну плату за січень. Причина — низькі рейтинги. Власне, цьому дивуватися й не варто — канал у стадії становлення. А отже, вимагати від нього стати з самого початку українським СNN або Євроньюсом — курей смішити. Тим паче, знову ж таки, фактично не вкладаючи в нього гроші. Як згодом з’ясувалося, причина зовсім в іншому — виявляється, пана Шкірю дуже обурив сюжет у випуску новин про ветеранів ОУН-УПА. Як повідомляє «Телекритика», на зустрічі з колективом помічник нардепа Тетяна Полубенець начебто заявила: «У него дедушку убили бандеровци на Западной Украине». Тим часом, як стверджують самі працівники каналу, це не перший випадок, коли пан Шурма втручався у виробничий процес, даючи свої «мудрі поради», що потрібно давати в ефір, а що ні. Ні, зрозуміло, в кожному ЗМІ є своя редакційна політика. Утім, це більше схоже на цензуру. У її найгіршому вигляді. Нині після того, як про події на телеканалі стало відомо суспільству, ситуація дещо змінилася. Колективу пообіцяли виплатити заборговане. А разом з тим, схоже, і звільнити головного редактора каналу. І хоч би як пояснювала команда Шкірі такі перестановки, одразу зрозуміло: виною всьому — той злощасний сюжет. Тепер, наскільки володіємо інформацією, залишити канал збирається значна частина творчого колективу.    

Тим часом після приходу нових менеджерів досить проблематичною бачиться ситуація і на телеканалі «Інтер». Тут фактично всім працівникам ледь не на половину зрізали зарплату, під загрозою закриття кілька телепроектів. Один з менеджерів каналу — політтехнолог Володимир Грановський — пояснював ситуацію аж до банальності просто. Мовляв, є кілька осіб, які розхитують човна. А якби не це, то на каналі з приходом нової команди все класно. І власник каналу, за сумісництвом заступник голови РНБО, Валерій Хорошковський на зустрічі з представниками колективу заявив щось вельми оптимістичне. Утім, про те, що не все гаразд, свідчить настрій і технічного, і творчого персоналу. Значна частина налаштована перейти на інші канали. Принаймні, колишній ведучий програми «Подробиці тижня» Володимир Павлюк, який відзначався своїми незалежними коментарями, вже нині працює на «Новому каналі». Натомість, схоже, «Інтер» може повернутися до свого старого формату. Та якщо 2004-го журналісти щосили «валили» Віктора Ющенка, то нині, з огляду на нових господарів, спостерігатимемо протилежну картину. Повернення ж на канал із своєрідного «заслання на К1» генерального продюсера Ганни Безлюдної інтерівці, якщо судити з їхніх висловлювань на форумах, вважають карою божою. Адже фактично разом з нею прийшла і команда «молодих та голосних», які у творчому сенсі нічого з себе не являють, зате «понтів» аж занадто. Та й, із суб’єктивного погляду, за керівництва Безлюдної «Інтер» переживе нелегкі часи. Адже, приміром, той самий канал К1, який донедавна належав відомому по РосУкрЕнерго Дмитру Фірташу, а потім був перепроданий Хорошковському, дивилася досить незначна кількість глядачів. І ще менше після того, як у Києві один з операторів кабельної мережі перекинув канал із соціального пакета на дорожчий. Зауважимо, тоді керівництво К1, якщо й намагалося захистити інтереси, то робило це якось мляво. Понад те, саме тоді чи не вперше у журналістів виникли проблеми з оплатою їхньої праці. Нині ж ситуація на «Інтері» нелегка: люди ще працюють, але вже починають шукати нову роботу.

Не уникнув проблем і 5-й канал «чесних новин». Хоч би що там казали, але після того, як 5-й покинули Роман Скрипін та Андрій Шевченко, дивитися програми стало нецікаво. І хоч би як намагалися Роман Чайка з «5-ма копійками», Володимир Арєв із «Закритою зоною», ачи Ігор Слісаренко з «Часом за Грінвічем» витягти рейтинг каналу, але це у них виходить з великими потугами. Ще й відзначилося керівництво, яке вирішило реорганізувати роботу власкорів. Знову скандал. Адже, як виявилося, «мінімізувати витрати на виробництво» вирішили за рахунок власних кореспондентів, при цьому не цураючись реклами про крем від целюліту або чудодійних метеликів, які з доходяги зроблять Шварценегера. З такими темпами у недалекому майбутньому Петро Порошенко ризикує залишитися чи не єдиним глядачем власного каналу.

Натомість дуже здивував власник телеканалу «Україна» Ринат Ахметов. Якщо досі власники ЗМІ запрошували переважно топ-менеджерів з Росії (хоча їх окрім вміння «гнути пальці» і дифілювати з виглядом «пупа землі» нічого більше не вирізняло), то Ахметов пішов від протилежного. Звісно, в Опрі Вінфрі чи Ларрі Кінга й у найдальших планах немає наміру змінити якусь Каліфорнію на Донбас, проте колишній генеральний продюсер популярного каналу Polsat Вальдемар Дзікі це зробив. Наскільки вдалим для каналу виявиться цей крок, покаже час. Та навряд чи, навіть за найбільшої поваги до працедавця, поляк послуговуватиметься «цінними вказівками зверху». У всякім разі, «політику партії» втілюватиме в життя «елегантно». Власне те, чого бракує українським телевізійним топ-менеджерам.