Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Каламутна вода — для МОН «риболовля»

Події, які нині розгортаються навколо Запорізького інституту ім. гетьмана Петра Сагайдачного МАУП, хоча й не схожі на класичні методи захоплення різними шахраями успішних підприємств, проте є яскравим прикладом таких безчинств. Щоправда, зі своїми нюансами. Адже в тому, щоб цей заклад перестав існувати, зацікавлені чиновники Міністерства освіти і науки України і, чого приховувати, деякі ректори державних вищих навчальних закладів. «Персонал Плюс» вже неодноразово повідомляв про маніакальну пристрасть нинішнього міністра освіти до руйнування системи недержавної освіти.

Звісно, слабшим, які погодилися танцювати під дудку Станіслава Ніколаєнка, не загрожує закриття, і ліцен­зії вони отримують своєчасно, і з акредитаціями немає жодних запитань. Приміром, більшість філій університету «Україна» взагалі працюють без ліцензій. Можемо припустити, що в таких закладах видають дипломи з 150% перевиконанням. Натомість незгодних з цією системою, зокрема Міжрегіональну Академію управління персоналом, «пресують» по повній програмі. То численними немотивованими перевірками, то голослівними звинуваченнями у міфічних порушеннях (тим часом українські суди різних інстанцій виносили ухвали на користь МАУП. — Ред.). Про те, що точиться цілеспрямована війна з Академією, свого часу відкрито заявив на одній з обласних нарад вже колишній заступник міністра освіти Михайло Степко. Мовляв, враховуючи складну демографічну ситуацію в країні, потрібно зробити все можливе й неможливе, аби не було конкурентів державним вищим навчальним закладам. На превеликий жаль, його слова таки втілюють в життя. Щоправда, роблять це підступно. Зокрема, через людей, яким довіряли і яких призначали на високі посади в МАУП. Приміром, як це зробив тепер уже колишній директор згаданого Запорізького інституту ім. гетьмана Петра Сагайдачного В’ячеслав Толок. Нагадаємо, що 2003 року його, на той час ректора одного з місцевих вищих навчальних закладів, звільнили за наказом тогочасного міністра освіти і науки Василя Кременя. І, як кажуть в освітянських колах, було за що. Звісно, В’ячеслав Олександрович намагався повернутися на свою посаду. Але програв вибори. Тоді керівництво Міжрегіональної Академії управління персоналом і запропонувало йому очолити регіональний підрозділ. Адже він справляв враження людини, що бореться за справедливість. При цьому створювалися ідеальні умови роботи, завдяки яким очолюваний ним інститут міг з часом стати чи не найкращим в області. Але міністром освіти і науки внаслідок політичних торгів став уже згаданий Ніколаєнко, про «професійні здібності» якого вже ширяться легенди. До того ж оцінюють їх не лише освітяни, а й судді. Скільки вже було прийнято судових рішень про незаконність дій і рішень Міністерства освіти і науки, але «експериментатору» Ніколаєнку все воно до «лампочки Ілліча». Понад те, як вже писала наша газета, через бездіяльність міністра (звинувачувати його у махінаціях не можемо — це справа правоохоронних органів), в Україні склалася дивна ситуація з отриманням дипломів. Ті, хто заслужено мав би їх отримати, й досі чекають «великої ласки» МОН. Натомість різноманітні пройдисвіти пропонують за певну суму купити диплом будь-якого українського вищого навчального закладу. За додаткову суму запропонують навіть провести через деканати. Натомість у Міжрегіональної Академії управління персоналом були проблеми з отриманням для своїх випускників 4 655 дипломів. У МОН заявили, нібито ці дипломи «взято з повітря» і що в МАУП не вчилася така кількість студентів. Хоча численні перевірки довели, що ці заяви — маячня. І знову ж таки, були судові ухвали, які вказували на незаконність дій МОН. Тим часом гальмування виконання судових рішень пояснюється просто. У такий спосіб чинуші від освіти намагаються створити негативний імідж Академії — мовляв, навіщо йти вчитися до цього ВНЗ, якщо там такі проблеми. Зрозумівши, що цей варіант не пройде, вони вигадували все нові й нові методи, аби зашкодити Академії. На превеликий жаль, таку їхню позицію підтримують і деякі засоби масової інформації, власники яких «ну дуже люблять МАУП». Що ж насправді відбувається, знає вже згаданий нами пан Толок. Та замість заспокоїти студентів, він навпаки почав розпалювати конфлікт. Не поінформувавши керівництво Академії, він здійснив низку заходів, щоб перевести весь контингент Запорізького інституту МАУП до Запорізького Національного технічного університету. І під час зустрічей з керівництвом Академії та студен­тами Толок пояснював таке рішення проблемою з видачею дипломів. Однак чомусь забув розповісти, що незадовго до цих подій у ЗНТУ з’явилися факультети, які фактично дублюють ті, що існували в Запорізькому підрозділі МАУП. Понад те, наразі невідомо, чи пройшли вони відповідне ліцензування та акредитацію в МОН? Чи це буде зроблено заднім числом? І взагалі, наскільки законні такі дії? На жаль, відповіді на ці запитання від ректора ЗНТУ пана Бєлікова поки що не маємо. Чи не тому, що йому нема чого сказати? Наважимося припустити, що таким чином пан ректор вирішив трохи підзаробити. Адже якщо помножити кількість студентів на суму оплати за навчання, то вийде досить пристойна сума. Інше питання — чому, якщо він такий розумний і так піклується про освіту, раніше не організував відповідні факультети в керованому ним ВНЗ? Чи це було зроблено під тиском чинуш з Міністерства освіти і науки? Що найвірогідніше. Що більше — ймовірно, сподіваючись на високих міністерських покровителів, колишнє керівництво Запорізького інституту ім. гетьмана Петра Сагайдачного МАУП вчинило низку дій, які підпадають під дію Кримінального Кодексу України. Так, зокрема, зникли підручники, особисті справи студентів, заліковки, методики, комп’ютерна та оргтехніка. Про це подано заяву до одного з РУВС Запоріжжя. Тим часом у Запорізькому інституті працює комісія з Києва, яка перевіряє всю діяльність колишнього керівництва Запорізького інституту. Але вже певні висновки зроблено — через порушення трудової дисципліни звільнено В’ячеслава Толока та всіх його заступників. Врегульовується ситуація і зі студентами та викладачами. Як виявилося, колишній директор на зустрічах розповідав зовсім інше, ніж те, що відбувається насправді. І якщо перші зустрічі були позначені напруженням, то нині на них відбувається пошук компромісів. За нашими даними, значна частина студентів та викладачів, яких також ввели в оману, вже готові відкликати свої заяви. Тепер в інституті триває звичайний навчальний процес. Звісно, для повернення до повноцінного життя потрібно трохи часу, але сподіваємося, що ці події лише згуртують колектив Запорізького інституту ім. гетьмана Петра Сагайдачного МАУП. Ми ж, своєю чергою, інформуватимемо вас про розвиток подій.

Іван Гончаренко
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com