Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Дурнуватий народ — міцна демократія…

«Добрий вечір. У прямому ефірі «Свобода слова» — програма, яка визначає лідерів, або програма, в якій свободу слова обмежують час і я, Савік Шустер», — так починає свою авторську програму «людина Книги» і гордість «рабинату» Савік Шустер.

Гострий розум, наліт інтелігентності і шарм іронізму. Саме так сприймає його більшість аудиторії, напевне, найбільш рейтингової передачі каналу ICTV. Добре поставлена мова, характерна міміка і вивірені жести. Йому заздрять журналісти і телеведучі, підлещуються політики.

Майстерність і, зазвичай, цілковита підконтрольність аудиторії: тих, кому він дозволяє говорити в межах, визначених ним самим, і тих, хто мовчазно натискає на кнопки і лише наприкінці передачі отримає можливість висловити свою пожмакану думку. Йому не відмовиш у чесності — адже ведучий відверто заявляє, що саме він обмежує «свободу слова» в програмі. Хизуючись цим, Савік сором’язливо замовчує той визначальний вплив на ментальність телеаудиторії і ті резонуючі збурення, що він спричиняє в інформаційному просторі України. Він, на відміну від Кашпіровського, не говорить про «психологічні досліди» — у нього інші засоби і досконаліша техніка, проте, як і в Анатолія Михайловича, у нього піддослідною виступає вся країна, щоправда, менша за розміром. Однак за таких обставин проявитися особистості можна яскравіше...

Раніше був інший Савік. Завдання були інші. Зазвичай, програма починалася: «У прямому ефірі «Свобода слова» — програма, яка визначає лідерів. І веду її я, Савік Шустер».

«Одни говорят, что Украина — страна, которая не готова слушать разговоры, страна не теории, а практики. Отчасти это правда. Здесь совсем другое население, другая психология, и это огромный риск. Риск и для акционера, который вложил в программу большие деньги — больше миллиона долларов, и для нашей команды, которая увлеклась и поверила… Почему все говорили, что я агент ЦРУ?.. Я — предприниматель. Привез сюда идею, людей, технику и пытаюсь заработать. Сдаю программы — получаю деньги», — стверджує Савік.

(МК-Бульвар, 23.01.2006).

Так, тут не тільки політика. Тут гроші, і немалі. Проте… Не випадково він тут. Він не остання людина в ієрархії, його поважають, йому довіряють, на нього покладаються…

«Свобода слова» — це вишукано і майстерно, на відміну від «Майдану» із Данилом Яневським, де ведучий навіть не реагує на висловлювання про «генетический мусор» (це про парламент!), проте чуттєво обурюється іншим…

Хочу звернути Вашу увагу, читачі, на один дуже цікавий момент — протягом багатьох років прийнятно не поважати владу і звинувачувати в усіх гріхах Верховну Раду. Міф про те, що в усьому винна Верховна Рада і депутати, глибоко укорінений у суспільній свідомості. І ніхто не замислюється, що проблема не тільки і не стільки у законах, як у їх виконанні, у виконавчій владі. Персональну відповідальність чиновника підмінено колективною відповідальністю законодавців. Я не захищаю Верховну Раду. Мені також, як і вам, не подобається її персональний склад, проте…

Сьогодні одні не поважають Верховну Раду, інші — інститут президентства, загалом усі — владу, нарешті, не поважаємо країну й себе…

«Свобода слова». Ефір. 18 травня 2007 року. Всі в очікуванні, адже анонсована тема: «Сценарій виходу з кризи: сила права чи право сили?» Савік останнім часом, зазвичай, починає програму з останньої неординарної події як ознаки часу. Звісно, більшість чекала, що не обмине відомий ведучий таку знакову подію, як річниця депортації кримсько-татарського народу з Криму. Адже 63 роки тому, 11 травня 1944 року Йосиф Сталін підписав постанову «Про виселення кримських татар з Кримської АРСР в Узбецьку РСР», згідно з якою кримські татари звинувачувалися у «пособництві фашистам». Депортація кримських татар почалася вранці 18 травня і закінчилася 20 травня. Всього було переселено близько 200 тисяч людей, багато з яких так і не дісталися пункту призначення. Важка тема. Презумпція особистої відповідальності, як і презумпція невинуватості, перекреслюють дикі уявлення про «винуваті» народи, раси і конфесії. Немислимо, аби культурна, інтелектуальна еліта залишалася осторонь таких подій. А Савік ніколи не боявся складних тем. Завдання інше… І знову гроші… Проте не тільки гроші…

Програма починається, і Савік визначає її тональність: «…Мы начнем сегодня не с политики. Хотя это я громко сказал. С политики тоже, но не той, не совсем киевской. Мы поговорим о событии, которое произошло в ночь с субботы на воскресенье, когда украинская композиция под названием «Dancing», которую исполняла Верка Сердючка на фестивале «Евровидение» в Хельсинки, заняла второе место. Это композиция — я не называю это песней, это больше шоу с элементами кабаре и трансвестизма. Это очень живое и красивое зрелище, которое вся Европа оценила очень высоко».

А далі він демонструє «вищий пілотаж» — гротеск, політичне шоу у виконані Савіка Шустера. Глузує, пустує, навіть дозволяє собі переходити межу і відверто, здавалося б, по-журналістськи, хуліганить, проте на відміну від безневинного стороннього спостерігача, він добре розуміється на тому, що робить. З легкістю маніпулює аудиторією, звеличує одних, принижує інших, нівелюючи і спотворюючи сказане.

Ви скажете, і я з вами погоджуся, що Савік дивовижно висвітлює нікчемність наших політиків, безпорадність мас і українства взагалі, що, окрім гіркого скепсису, не викликає. Провалля в архаїку і новочасне варварство…

«Давать каким-то конфликтам развиваться, уходить от них, направлять программу в ту или иную сторону — моя задача». (Центральный Еврейский Ресурс «Sem40», Савик Шустер: «Свобода слова» мне уже снится»).

Отож не дивуйтеся, коли почуєте, що дикунам і варварам не місце в «європейському домі», а лише тим з вузького кола представникам правлячої верхівки, хто доведе культурно-історичну мутацію, підтвердить свою відданість «атлантистам» і здасть залік з «демократичного виховання». Їм відчинять дверцята на задньому дворі, увійти в які можна лише низько вклонившись — ініціація посвячення через запроданство, зраду країни.

Савік у грі. Він не сторонній спостерігач — він експерт, що приймає екзамен на готовність до перетворення цілої країни, її народу на біомасу, перетворення, що потребує піддатливих, емоційно вразливих і мінливих натур, настрої, переконання і установки яких повністю підпорядковані поводирю.

«Было другое. Когда на НТВ закрыли «Свободу слова», я пошел к очень высокопоставленному человеку в Кремле. Извините, не буду его называть... «Хочу понять, — говорю, — почему? Мне было сказано, что «Свобода слова» расшатывает основы государства... Ну и государство, если, выходя в эфир раз в неделю по пятницам, его можно расшатать» («Свой среди чужих. Савик ШУСТЕР: «У тех, кто пришел с Путиным, комплекс неполноценности: они не любят людей выше ростом, красивее и умнее, они до сих пор считают, что я — агент ЦРУ...»

 «Бульвар Гордона», № 47 (83), 21 ноября 2006)

Навряд чи Віктор Пінчук або Ринат Ахметов, Віталій Гайдук або Валерій Хорошковський розуміють, що кожен з них окремо не тільки не в змозі протистояти загрозі «атлантичної експропріації», а вже впустили її кожний до своєї оселі, хто — до «вітальні», хто — на «жіночу половину». Кожний із вказаних вельми поважних панів так само, як і вся країна, перетворюється на маргінала. І тільки-но зайде мова про ефективну економічну кооперацію на світовій арені, їх розглядатимуть як представників люмпенізованого соціального і політичного простору.

Дволикість Заходу — демократія для себе і демократія на експорт — сьогодні як ніколи чітко заявила про себе в Україні. Ми прийшли до парадоксальної формули: дурнуватий народ — міцна демократія.

Сьогодні під сумнів поставлено легітимацію усіх владних інституцій — і Верховної Ради, і інституту президентства, і Конституційного Суду із судовою системою загалом. Потерпають Кабмін і цілі міністерства, вже дісталося ЦВК, РНБО, прокуратурі, СБУ і МВС. Результати послаблення державних інституцій відбиватимуться роками, а може, й десятиліттями. Якщо не вирішиться питання політичного протистояння правовим шляхом за змістом і політичним за формою, — країна постане перед ризиком перетворення латентного конфлікту на землетрус, від якого вщент рознесе державні основи, і країна перестане існувати.

Поза сумнівом, особливе місце у системі знецінення державних інституцій належить Секретаріату Президента і СБУ. Керований Секретаріат керує, а СБУ вже давно перестала виконувати покладені на структуру функції — трансформації і кадрові перетрубації вирішили справу. (СБУ замість звернути увагу на так звані натяки на прогалини у системі національної безпеки сама стає активним гравцем проти України.) Свідчення того — кооперація зусиль Секретаріату Президента і Служби безпеки України в інформаційно-психологічній війні з дискредитації Конституційного Суду, невдала спроба відволікти суспільну думку від політичної ситуації до подій на залізниці (лише через щасливий випадок вдається уникнути загибелі сотень людей) та вибуху газогону (від якого вигоріло все живе в радіусі один кілометр) і, нарешті, «хіт сезону» — коли такий собі простакуватий Валерій Гелетей, наразі чинний керівник Головної служби Секретаріату Президента з питань діяльності правоохоронних органів, самотужки намагається «запобігти замаху» на лідерку опозиції, а вона так відчайдушно опирається.

На часі повна і остаточна дискредитація РНБОУ. Проте, що там про неї, це все ж таки консультативний, дорадчий орган… Питаннями національної безпеки вже давно ніхто не переймається…

Політики наполегливо нав’язують суспільству неприйнятне, чуже, неприродне… Облуда, демагогія, пафос, аби прикрити свою невідповідність і безвідповідальність. Кожному, мабуть, як і мені, все, що відбувається у політиці, набридло і остогидло. Однак, як на мене, не можна стояти осторонь цих подій. Саме на таку поведінку й сподіваються. Одна сторона звинувачує другу, а друга — першу, а третя — обох. До кого пристати?.. Стати на сторону закону!!!

Віктор Вірний
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com