Куди поділи гроші, виділені державою для видання підручників?

Навіть не фахівцю зрозуміло: входження України до Болонського освітнього процесу і простору без повного забезпечення середньої і особливо вищої освіти підручниками і навчальними посібниками є справою цілком утопічною. Болонська освітня система передбачає суттєве підвищення творчої самостійності студентів у набутті знань, умінь і навичок. Звідси неминуче і докорінно змінюється роль, кажучи по-радянському, професорсько-викладацького складу. Якщо раніше професори викладали на лекціях прописні істини, то нині вони дедалі більше перетворюються на організаторів навчально-наукової роботи студентів, системних консультантів, розробників навчальних програм, особливо новітньої навчальної літератури. Лише за наявності останньої, сучасних бібліотек, де вона акумулюється на різних носіях, можна вимагати від студентів реальних знань, умінь і навичок. А нинішні студенти є майбутньою інтелектуальною елітою України. Не дай Бог, щоб і вони стали схожими на нинішню «еліту»...

За роки незалежності України працівники вищої освіти зробили багато для забезпечення студентів і учнів навчальною літературою. Позаяк я викладаю для студентів дисципліну «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка», то знаю, що у нас існує понад 20 підручників і навчальних посібників, виданих українською мовою з цього предмета. Є підручники обсягом 200 сторінок, а є і на 1000 сторінок. Студенти можуть використовувати їх всі разом, або зосередити увагу на опрацюванні, з їхньої точки зору, найкращих. З багатьох же інших дисциплін підручників або взагалі немає, або ж їх видано мізерними тиражами, такими, що купити або знайти у бібліотеках немає жодної можливості. Останнім часом справа різко погіршилася.

Не буду теоретизувати, а звернуся до конкретних прикладів. Цього року викладачі вищих навчальних закладів України, пам’ятаючи про перехід вищої освіти на Болонську освітню систему, працювали особливо інтенсивно. Було підготовлено до друку підручники і навчальні посібники, яких особливо бракує. Скажімо, я, викладаючи впродовж кількох років студентам-міжнародникам дисципліну «Країнознавство», виявив, що відповідного підручника немає не лише в Україні, а й Росії, Білорусі, Молдові, Польщі та ін. Майже немає і відповідної англомовної літератури. Що я можу як викладач порекомендувати студентам для самостійної підготовки? Практично нічого. Під час минулорічної відпустки мені вдалося цей підручник написати і видати вкрай обмеженим тиражем у комерційному видавництві. Вони майже вмить розійшлися. Нині готується переклад цього підручника іншими мовами. Одержав він, як і багато інших, конче потрібних для бібліотек вищих навчальних закладів підручників, так зване державне замовлення. Тобто держава виділила гроші на його тираж і надіслала в бібліотеки всіх державних вищих навчальних закладів нашої держави.

Здавалося б, все буде відбуватися за вже налагодженою схемою. Але не поспішайте радіти за наших студентів. Гроші на видання підручників від Міністерства освіти і науки до видавництв так і не надійшли.

Логічно виникає кілька запитань до нинішньої влади. Якщо держава виділила гроші на видання підручників, то де ж ті кошти поділися? Слушне запитання! Я дослідник за природою, тож одразу кинувся здійснювати опитування всіх своїх «писучих» колег по Академії наук вищої освіти України. Незалежно від того, написали вони «Вищу математику» для майбутніх ракетобудівників, «Релігієзнавство» чи, не побоюся цього слова, «Паблік рілейшн». Куди ж, все таки, поділися гроші? Одні професори і доктори наук, а у нашій Академії тільки таких у академіки і приймають, кажуть, що виділені на підручники гроші просто вкрали. Другі вважають, що їх акумулює на майбутні вибори «коаліція», треті — що їх спрямовано на вимушене, під тиском опозиції, підвищення заробітної плати. Особисто я причини не знаю. Можливо, мають рацію і ті, і інші. «Злі язики» кажуть, що не краща ситуація і з підручниками для середньої загальноосвітньої школи.

Я, як віце-президент Академії наук вищої освіти України, добре знаю катастрофічну ситуацію, яка склалася у бібліотеках вищих навчальних закладів нашої країни із забезпеченням студентів відповідною навчальною літературою.

Я не знаю, хто має перевірити і сказати викладачам і студентам, куди поділися виділені на друкування підручників державні кошти. Можливо, це справа, Президента, СБУ, прокуратури чи ще когось іншого. Але для мене абсолютно очевидно: якщо зараз не наведемо лад у цій архіважливій справі, ми вкотре отримаємо «проффесійну еліту». Врешті-решт, Міносвіти і науки колись має допетрати до створення реєстру підручників, щоб знати, чого бракує і на чому необхідно зосередити інтелектуальні зусилля і кошти. Кому ж як не МОН взяти на себе роль координатора видавничої діяльності. Але все це в майбутньому. Нині ж науково-педагогічну громадськість цікавить інше — куди ж, все таки, поділися гроші, виділені на друкування підручників...

Віце-президент Академії вищої освіти України
Петро Масляк