Геростратова слава Черновецького

Кияни вже звикли до дикуватої дивакуватості мера Леоніда Черновецького та його команди. Та з кожним днем неадекватність їхніх дій викликає вже не здивування, а, радше, занепокоєння подальшою долею Києва. Звісно, місто переживало і татаро-монголів, і фашистських загарбників. Переживе і «космонавтів». Проте хотілося б, щоб з найменшою шкодою. Хоча…

Хоча для декого присутність на посаді міського голови такої екзальтованої постаті дуже вигідна. Адже таким чином можна вирішувати свої бізнес-проблеми та пресувати опонентів. І при цьому вони будуть поза кадром. На передньому ж плані залишиться Черновецький, який, мов той дурник, з шаблею атакуватиме танк. Бо так йому порадили.

Чесно кажучи, автор не знає, які книжки читає мер. Та чи він взагалі щось читає, окрім так званих гламурних журналів та проплачених статей про себе. На серйознішу літературу, схоже, його не вистачає. І справді, навіщо напружувати мозок, якщо радники повідомлять, що погано, а що — добре. Приміром, підказали Льоні-Космосу, що в книжкових кіосках «Бібліон» продають так звану антисемітську літературу — він, наче той папуга, і почав повторювати цю дурницю. А його недавнє звернення до Прем’єр-міністра України просто розсмішило. Отже, пан Черновецький попросив голову уряду «припинити державне фінансування Міжрегіональної Академії управління персоналом». Мовляв, через те, що МАУП «поширює антисемітську літературу, в якій стверджується, що Бабиного Яру, фашистського і національного переслідування євреїв в Україні не було».

Почнемо з того, що людину, яка готувала це звернення, варто було б одразу звільнити з роботи. Адже всім добре відомо, що Міжрегіональна Академія управління персоналом — це приватний вищий навчальний заклад. А тому, звісно, жодного державного фінансування бути не може! Це все одно, що звинуватити Нацбанк у фінансуванні Правекс-банку — улюбленого творіння Черновецького. По-перше це дає привід засумніватися в адекватності заяв. По-друге, навряд чи Леонід Михайлович взагалі розбирається в тонкощах понять «антисемітизм» та «антисіонізм». Радше, лише озвучує те, що йому на вухо нашепчуть радники, які не особливо розбираються у філологічних та філосософських тонкощах, зате, кажуть, добре знають, що і де можна роздерибанити.

Але останні події свідчать про те, що команда Черновецького перейшла ту межу, що розділяє просте словоблуддя з безчинством. До того ж із залученням підконтрольної преси. Так, на шпальтах українофобної «Газеты по-киевски», яку зараховують до медіа-імперії сумновідомого єврейського олігарха Ігоря Коломийського, з’явилися замовні матеріали про антисемітську літературу, яку начебто продають у кіосках «Бібліон». Мовляв, як столична влада може таке допустити. Дивно, але на це Черновецький зреагував значно швидше, ніж на прохання розібратися з незаконними діями забудовників, погану роботу комунальних служб та інші проблеми, які більше турбують киян, ніж невинний книжковий кіоск. Хоча з того, що в цій газетці, яка свого часу досить-таки гостро критикувала діяльність Космосу, з’являються уже хвалебні статті про мера, можна зробити один висновок — господарі домовилися. Утім, як і сумно відомий Рабинович. Адже недаремно якимось чином саме цей громадянин викупив столичний футбольний клуб «Арсенал» задля, як прогнозують, його подальшого перепродажу. А отже, вочевидь, вони домовилися і про те, щоб спільно боротися з «ненависними націоналістами». Першим кроком була спроба розігнати продавців української літератури, символіки та сувенірів з Майдану Незалежності біля Головпоштамту. Ці ятки, до речі, також дуже давно муляли очі Рабиновичу. Мулятиме й надалі — українці виступили на захист поширювачів української літератури, зокрема видавництва МАУП, і періодики. Тоді гоп-компанія вирішила діяти по-іншому. Адже Черновецький пообіцяв «вирішити питання».

31 травня до кіоску «Бібліон», що на перетині вулиць Олени Теліги та Дегтярівської, під’їхали у супроводі міліції представники комунального підприємства «Київпастранс». І без жодних попереджень почали демонтувати кіоск. На всі зауваження представників Міжрегіональної Академії управління персоналом про незаконність таких дій відповідь була одна: «Нам наказали». До того ж вони так поспішали, що не лише не дозволили забрати літературу та техніку, а й продавцеві не дали вийти з кіоску. Так і вантажили з жінкою. Дивно, але міліціонери не перешкоджали таким незаконним діям. Тим паче, що вони поставили під загрозу життя та здоров’я людини. Зрозуміло, що і представники Академії, і звичайні перехожі намагалися зупинити цю вакханалію, але були здивовані дивною реакцією людей у міліцейській формі — ті їх лише відтіснили. Що ж довелося почути на свою адресу захисникам від працівників комунального підприємства, ми не наводитимемо тут — знову ж таки, розбиратися з цим будуть в судовому порядку. Відповідатиме і поки що мер Черновецький. А тим часом варто пригадати ще деякі його аспекти на ниві праці із ЗМІ. Пригадується, на початку своєї мерської кар’єри цей громадянин повчав журналістів, що і як треба писати. І навіть пригрозив одній опонентці, що та в Києві не знайде роботи. Щоправда, згодом Леонід Михайлович почав жорстко «фільтруватися». Схоже, допомагає йому в цьому команда «фахівців», про яку в журналістських колах не дуже добре відгукуються. Особливо після того, як виникла ідея створення медіа-холдингу, до якого входитимуть комунальні ЗМІ — ТРК «Київ», радіостанція «Голос Києва», газети «Вечірній Київ та «Українська столиця». Головним за створення цього ЗАТ Черновецький призначає скандально відомого піарника Казбека Бектурсунова — колишнього директора видавничого дому «КомерсантЪ-Україна», якого, за інформацією ЗМІ, на попередньому місці роботи підозрювали у брудних фінансових оборудках. І ще один цікавий факт. Пан Бектурсунов — родич не менш скандально відомого своїми українофобськими виступами журналіста Дмитра Джангірова, зокрема телепрограмою «Проте...», яка виходила напередодні президентських виборів 2004 року і яку він вів ще з «одним героєм» Дмитром Корчинським. Цю п’ятихвилинку ненависті багато хто згадує й досі. Здавалося б, після такого Джангіров мав би зникнути з медіа-простору. Але він не тоне. І нині є головним редактором газети «Хрещатик», яка офіційно підпорядкована Київміськраді.

Звісно, ставши великими «топ-менеджерами», Бектурсунов та К^о почали діяти по-своєму, а точніше — на догоду новим хазяям. Приміром, у них своє бачення на ту саму «Вечірку» — газету із столітньою історією, яку хочуть під виглядом «осучаснення» перетворити на звичайнісіньку жовту газету. Принаймні, перший пілотний випуск вийшов саме жовтим. Ну, не цікаво якось читати про те, хто в столиці очолює хіт-парад так званих світських левиць. Але, схоже, це до вподоби панові Черновецькому, адже малюнки легше розглядати, ніж читати тексти.