Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

1962 року США могли зникнути як держава

Восени 1962 року Дмитро Язов, тоді полковник, не знав, та і не міг знати, що відбувалося у верхніх ешелонах влади на рівні ЦК КПРС і військового керівництва Союзу РСР. Але все напруження Карибської кризи відчув безпосередньо на місці — Кубі, де командував полком. І на своїй шкурі.

Карибська криза стала, мабуть, найгострішим і небезпечнішим епізодом холодної війни, яку впродовж 40 років вели СРСР і США. Нагадаємо: пік конфлікту припав на другу половину жовтня 1962 року. Сама криза визріла як результат антикубинської політики Білого дому, що намагався не допустити «відходу» Острова Свободи з-під контролю Вашингтона. ЦРУ і Пентагон готували низку замахів на Фіделя Кастро та інших лідерів революції, в результаті якої 1959 року було зметено проамериканську диктатуру Батісти, планували вторгнення на Кубу.

 Москва на той час вже встановила з новим кубинським керівництвом дипломатичні відносини. А тому Кремль санкціонував проведення унікальної, і за нинішніми мірками, операції з доставки на острів ракет середнього і проміжного радіусу дії з ядерними зарядами (всього 162 боєголовки). Вони створили реальну загрозу великим містам Східного побережжя США, загрожуючи життям 90 млн американців. Коли президент Сполучених Штатів Джон Кеннеді дізнався про це, він дав розпорядження про підготовку масованої повітряної атаки Куби, головним чином, по тих місцях, де радянські фахівці спішно ставили ракети на бойове чергування. Рахунок йшов на години, потім мало не на хвилини... Чи жарт: від Куби до Штатів тільки 180 км, а дальність польоту доставлених ракет — від 2,5 до 4,5 тис. км.

У книзі, яку написав маршал Радянського Союзу Дмитро Язов (Д.Язов. Карибська криза: сорок років опісля. — М.: «Мегапір», 2006.) показано всі найдраматичніші моменти цього протистояння. Приводяться маловідомі документи, свідоцтва очевидців тих напружених днів, до того ж і з російського, і з кубинського, і з американського боку. Багато хто з цих людей мовчав десятиліття.

Сам автор 1962 року командував на Кубі мотострілковим полком, що додає його оповіді особливу цінність. До речі, секретність о тій порі була неабияка: в історичному формулярі 197-го гвардійського МСП Ленінградського військового округу ні слова про те, що він був базою 400-го полку, який прямував на Острів Свободи, а там перетворився на 108-й окремий МСП радянських військ на Кубі (ГСВК).

Звісно, восени 1962 року Дмитро Язов, тоді полковник, не знав, та й не міг знати, що відбувалося у верхніх ешелонах влади на рівні ЦК КПРС і військового керівництва Союзу РСР, але все напруження ситуації відчув безпосередньо на місці.

Після перекидання ГСВК через океан за тисячі кілометрів від СРСР було здійснено операцію «Анадир». Війська, ракети і техніку привезли на Кубу суховантажні судна. Військовослужбовці прямували під виглядом інженерів і техніків з іригації і меліорації. Головним «меліоратором» був двічі Герою Радянського Союзу, генерал армії Ісса Плієв. Таємничість вдалося зберегти не тільки завдяки спеціально передбаченим заходам, а й через таку обставину. Ще до «загострення пристрастей» американці зробили експеримент: підрозділ морських піхотинців (еліта збройних сил США!) занурили в трюм транспортного корабля і «прокатали» в океані. «Більше трьох діб тримати людей у такому стані не дозволяла медицина, — пише Язов. — Після цього американці зробили висновок, що таємно доставити велику масу людей на Кубу неможливо. Не врахували, що це були радянські люди...»

На основі недавно розсекречених матеріалів Дмитро Язов подає число військ і характеристики озброєнь, доставлених у Карибський басейн. Радянські і кубинські військові повинні були не допустити висадки супротивника на територію острова ні з моря, ні з повітря. «У документах радянського Генштабу цю вимога сформульовано чітко: «Перетворити острів на неприступну фортецю», — наголошує маршал.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com