Дії Міносвіти стосовно МАУП незаконні, вважає суд

Міністерство освіти і науки України своєю деструктивною політикою саме себе загнало в глухий кут. Нині можна однозначно констатувати неефективність, а подекуди і злочинність освітнього відомства під управлінням Станіслава Ніколаєнка.

Реформи, про які неодноразово заявляв міністр-соціаліст з усіх-усюд, які мали б поліпшити ситуацію в освітній сфері, виявилися голослівними та популістськими, а насправді сприяли процвітанню корупції та розвалу системи вітчизняної ос­віти. Про це, зокрема, йшлося на прес-конференції, що відбулася недавно в Міжрегіональній Академії управління персоналом. З журналістами спілкувалися ректор МАУП Микола Головатий, перший проректор МАУП Володимир Яровой, проректор з регіональної роботи Людмила Гурч, секретар Наглядової Ради МАУП Василь Короткін.

Учасники, зокрема, зазначили, що власна некомпетентність Станіслава Ніколаєнка та його жадоба заробити на освіті призвели до того, що фактично приватна освіта — найпрогресивніший складник світової системи освіти — в Україні виявилася поставленою на коліна. Одним із об’єктів неоголошеної війни з боку міністерства став найбільший вищий навчальний заклад недержавної форми власності — Міжрегіональна Академія управління персоналом. Заклад, який першим відкрито виступив проти злочинної політики міністра, висловив свою непокору незаконним рішенням профільного міністерства та чинить спротив деструктивній діяльності МОН України, очолюваного С. Ніколаєнком.

Міжрегіональна Академія управління персоналом — найбільший недержавний вищий навчальний заклад України. Тут навчається близько 50 тисяч студентів з 32 країн світу. Зараз МАУП — найбільший економіко-гуманітарний ВНЗ України, який здійснює підготовку та перепідготовку фахівців за 30 спеціальностями та 132 спеціалізаціями за напрямами: економіка та підприємництво, менеджмент, психологія, соціологія, політологія, право, комп’ютерні науки, прикладна математика, філологія, соціальна педагогіка, міжнародні відносини, психологія.

Академія ліцензована та акредитована Міністерством освіти і науки України за найвищим — IV рівнем з правом видачі дипломів про вищу освіту державного зразка. МАУП повністю забезпечує своїх студентів в матеріально-технічному та науково-методичному сенсі. Завдяки власному видавництву студенти мають сучасні підручники та посібники (понад 200 тисяч), в Академії діє Міжнародний бібліотечно-інформаційний центр з фондом у 300 тисяч книг, оснащений комп’ютерним залом з мережею Інтернет.

Все це, як зазначили учасники конференції, не завадило міністрові поставити під сумнів високий рівень Академії як навчального закладу. Керуючись винятково політичними мотивами та, певно, економічними інтересами, міністр Ніколаєнко розпочав проти Академії, чия принципова національно-патріотична позиція багато кому з можновладців стала поперек горла, підступну та брудну боротьбу.

З квітня 2005 року новопризначений на той час міністр освіти і науки С. Ніколаєнко та його заступник М. Степко розгорнули неприховану протиправну кампанію проти системи недержавних вищих навчальних закладів освіти України. За інформацією із джерел Міністерства освіти, С.Ніколаєнко, зокрема, дав вказівку М.Степку всіляко затримувати проходження у міністерстві документів недержавних ВНЗ.

Під час погодження документів від недержавних ВНЗ у примусовому порядку почали вимагати зміни організаційно-правової форми з господарських товариств на приватні вищі навчальні заклади, а це призвело б до позбавлення засновників ВНЗ права керувати діяльністю закладів. Якщо ВНЗ не погоджувалися зі змінами, оформлення ліцензійних і акредитаційних справ затримували.

Найактивніший спротив незаконним вимогам С. Ніколаєнка і М.Степка чинили Конфедерація вищих закладів освіти України і Міжрегіональна Академія управління персоналом, які категорично відмовилися виконувати протиправні вимоги вищих міністерських чиновників і виступили з цілою низкою критичних матеріалів щодо цього питання. С.Ніко­лаєнко під час зустрічі з ректором МАУП М.Голо­ватим висловив своє «велике незадоволення» позицією МАУП і Конфедерації, пригрозив Академії перевірками та подальшою ліквідацією МАУП та її регіональних підрозділів. Реалізація погроз
С. Ніколаєнка не забарилася. З листопада 2005 року на Академію почалися «наїзди» органів прокуратури, органів внутрішніх справ, податкових органів, державної інспекції навчальних закладів, координатором яких виступили С.Ніко­лаєнко і Ю.Луценко. Завдяки активному спротиву колективу співробітників і студентів Академії, тривалому пікетуванню ними Секретаріату Президента, Кабінету Міністрів, представництва ЮНЕСКО напади було певною мірою нейтралізовано.

У травні 2005 року після незаконних і упереджених перевірок з’явився наказ Міносвіти про анулювання ліцензій п’ятьом відокремленим структурним підрозділам Академії. Без проведення необхідних перевірок, безпідставно і незаконно у жовтні 2006 року наказом Міносвіти було анульовано ліцензії ще 26 підрозділам Академії. Без усіляких обгрунтувань у липні 2006 року Міносвіти відмовило Академії у видачі 4 655 дипломів її випускникам.

У зв’язку з цим Академія подала відповідні позови до Господарського суду Києва.

Міносвіти, не маючи належної правової позиції з жодної із зазначених справ, усіляко затягує їхній розгляд. Нині відбулося по 5 — 6 засідань з кожного спору, під час яких дедалі більше проявляється протиправність поведінки міністерства.

Тим часом ухвалами Господарського суду Києва зупинено дію наказу Міносвіти від 3 травня 2006 року №1105-л про анулювання ліцензій п’ятьом підрозділам Академії і наказу від 6 жовтня 2006 року №1218-л про анулювання ліцензій 26 підрозділам МАУП. Міністерству освіти і науки України та третім особам заборонено поширювати будь-яку інформацію про проведені ним перевірки і прийняті незаконні рішення про анулювання ліцензій.

Господарський суд Києва визнав неправомірними дії з проведення перевірок структурних підрозділів МАУП на підставі наказів Міністерства освіти і науки України та Державної інспекції навчальних закладів при МОНУ. Тобто нині всі регіональні підрозділи МАУП через суди поновлено у їхніх правах, сьогодні вони працюють цілком легітимно, як і працювали раніше.

Господарський суд Києва постановив визнати неправомірною бездіяльність суб’єкта владних повноважень — Міністерства освіти і науки України щодо невидачі МАУП дипломів особам, які закінчили навчання у 2005 — 2006 роках, та зобов’язав Міністерство освіти і науки України видати випускникам МАУП 2005\2006 років 4 655 дипломів державного зразка.

Це беззастережна, яскрава і передбачена перемога МАУП у законному відстоюванні своїх інтересів та захисті власних прав.

Ще одним торжеством закону стала ухвала Солом’янського районного суду Києва (за позовом випускника МАУП М.Ку­харя) про заборону Державному підприємству «Державний центр прикладних інформаційних технологій» МОН України вносити до документів про вищу освіту печатки вищого навчального закладу в ксерокопії та підпис керівника вищого навчального закладу в ксерокопії. Тобто так звані пластикові дипломи визнано нелегітимними, оскільки їх не виготовляють як документи суворої звітності. Система видачі пластикових дипломів, натомість, давала широкі можливості для торгівлі «наліво» документами про вищу освіту, що відбувалося за безпосередньої участі чиновників Міністерства освіти і науки. Тим не менше міністерство цинічно звинувачувало заклади освіти в торгівлі документами.

Нині, відзначили учасники прес-конференції, ситуацію навколо МАУП врегульовано конституційним шляхом на підставі низки постанов Господарського суду Києва. Проте Міносвіти продовжує свою війну проти Академії.

«Проблема в нас одна, — говорить ректор МАУП Микола Головатий, — це величезний конфлікт з МОН України, мета якого — припинення діяльності Академії. Ставлення МОНУ та безпосередньо міністра Станіслава Ніколаєнка до Академії є упередженими, а їхні дії перешкоджають МАУП в її господарській діяльності, що передбачає кримінальну відповідальність. Ми впродовж останніх двох років стикаємося з колосальними перешкодами у проваджені своєї статутної діяльності. Це затримка акредитації та ліцензування, численні перевірки комісіями МОН, призупинення діяльності окремих підрозділів МАУП, зволікання із затвердженням голів ДЕК тощо. Цим самим завдано величезної шкоди Академії. Якщо у Києві усі вісім інститутів Президентського університету повністю заповнено і немає проблем з наборами, то по регіональних підрозділах ми не добираємо 20 — 30%. Зрозуміло, коли про Академію поширюється така негативна інформація, батьки не ризикують віддавати до нас на навчання своїх дітей. Натомість працедавці нам ніколи не докоряли низькою якістю рівня знань наших випускників. За 18 років МАУП підготувала понад 35 тисяч спеціалістів з понад 150 спеціалізацій… У цьому разі треба порушувати питання про відповідність Станіслава Ніколаєнка посаді міністра освіти, принципово врегульовувати закони про освіту і вищу освіту, вирішувати проблему демократизації освіти в Україні і максимально автономізувати ВНЗ».