Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Що висвітлила політична криза в Україні

Хоч що там кажіть, а Україна явно не Росія. І, звісно, не Польща чи Італія. Очевидно, ми йдемо своїм шляхом. Без аналогій, прецедентів і історичних паралелей. Саме через це так вдячні нам найвідоміші професори-політологи Гарварда, Оксфорда і Кембриджа. Та й наш брат, український, кажучи по-совіцьки, «професорсько-викладацький склад» теж був немало потішений. Навперейми з «гарвардниками» ми теж дуже диверсифікували свої семінари, жваво обговорюючи на них небачену у світовій історію парламентську коаліцію комуністів з найбільшими в країні олігархами-капіталістами, що за усіма канонами політології як науки є абсолютно неможливим. А «наші» «комуняки» і тут так прислужилися вищій школі «проклятого Заходу», що далі просто нікуди. І тепер уже назавжди. Перемиватимуть кісточки комуністам усього світу через «наших» комуністів-капіталістів.

Не встигла вщухнути ейфорія від українських реалій у кузнях кадрів американського, не боюся цього слова, істеблішменту, як українські парламентарі, «які Гарвардів не закінчували», видали «на гора» нове ноу, прости господи, хау. Небувала в історії стомленого людства політична проституція, як пандемія, зрізала наповал спочатку цілі парламентські фракції, а потім і цілі «когорти» «народних обранців». Називаються астрономічні суми, які платять за зраду своїх виборців. Хто платить, з яких «інвестицій» і чому хіба що хробаку-борозняку не зрозуміло. У нас тягнуть до криміналу людей, які вкрали з кіоска пачку сигарет, але навіть пальцем не посваряться на тих «народних депутатів», які беруть хабарі мільйонами доларів і євро. Ніби про це не знає увесь світ, зокрема Україна. Я провів опитування сотень студентів і викладачів різних спеціальностей, політичних уподобань і інтелектуального рівня. Жоден, наголошую, жоден, не сказав, що фракції і депутати — політичні проститутки зрадили своїх виборців з ідейних міркувань. Всі як один впевнені — це зроблено за гроші. Ні, за великі гроші. До того ж всі студенти і викладачі вважають, що і ті партії та фракції, що давали хабарі за зраду, і ті, які ці гроші брали — одного поля ягоди. Що вже казати про Гарвард і Оксфорд. Політична проституція в українському парламенті назавжди увійшла в історії, політологію, філософію, ба, навіть психіатрію. Справді, чи все гаразд з головою в людей, які діють таким чином... Нащадкам доведеться прізвища міняти і сором’язливо приховувати свій родовід, які тепер постійно «полоскатимуть» студенти і викладачі на всій планеті.

Але не це головне. Верховна Рада так п’ятого скликання прислужилася не лише науці, а й практиці. Який висновок може зробити середнього інтелектуального рівня людина з тих очевидних фактів, що блокування роботи парламенту і Кабінету Міністрів призвело, нібито парадоксальним чином, до прискорення темпів розвитку України. Місяцями всі засоби масової інформації так званої коаліції кричали безперестанку, що їм не дають працювати, і тому Україна ось-ось зірветься в прірву хаосу. А вийшло все навпаки — що більше не давали працювати цим державним інституціям, то справи йшли краще. А що було б, якби у нас взагалі не було Верховної Ради і уряду? Ото б ми рвонули уперед! Все-таки політична криза в Україні — це вам не криза в США чи Японії. Вона, як на мене, висвітлила одну дуже показову річ. Парламент нам взагалі не потрібний. Необхідно посадити за стіл кількох тлумачів, які перекладуть з англійської і німецької найголовніші закони, наприклад, Сінгапуру і Німеччини, і затвердити їх декретом Президента. Замість Кабміну створити на зразок США відповідні комісії, владу максимально передати на місця, а за центральною владою залишити контроль за виконання законів на всіх ієрархічних рівнях. До того ж порушення законів України має каратися максимально суворо. Зі смертною карою й обов’язковою конфіскацією майна. Сюди має увійти будь-яка продажність чиновників, сепаратизм, державна зрада, антиукраїнська діяльність тощо.

Політична криза в Україні висвітлила те, що нинішня громіздка державна структура, система колективної безвідповідальності і владних противаг є абсолютно безглуздою і непотрібною. Нам потрібен Президент-гетьман, який би обирався всенародно і відповідав за результати діяльності своїм майном, свободою і навіть життям. Нам потрібна п’ятірка найчесніших людей у країні, на кшталт Левка Лук’яненка, яка служила б реальним гарантом від узурпації Президентом-гетьманом влади і проголошувала в разі потреби всенародний референдум з приводу дострокового припинення ним повноважень і суду над ним.

Політична криза дала нам зрозуміти і те, що без відкритого суду над комуністичними вампірами, без організації Київського антикомуністичного трибуналу на зразок Нюрнберзького, ми не зможемо рухатися далі. Прах мільйонів замучених комуністами українців до того часу стукатиме в наші серця, доки цей трибунал не відбудеться.

Віце-президент Академії наук вищої освіти України
Петро Масляк

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com