Чи стане Ясновельможністю секретар Його Ясновельможності?

ЗМІ повідомляють, що певну кількість депутатських місць у Верховній Раді України (ВРУ) VІ скликання можуть зайняти помічники, родичі, друзі, довірені особи відомих політиків.

В’ячеслав Кириленко, наприклад, заявив, що скоріш за все в першу п’ятірку виборчого списку «Нашої України» увійде Ірина Геращенко — колишній прес-секретар Глави держави Віктора Ющенка. Безумовно, в інтересах усіх претендентів для включення у виборчі списки керуватися мораллю, інтересами народу. Тому наш обов’язок — викласти результати досліджень, допоки пошукачі депутатства не прикрасили себе вінком пільг і привілеїв, нечуваних і неможливих у середовищі інтелігентних та добропорядних людей. Цей вінок не терновий, не християнський, він відгороджує купку людей від народу, служити якому вони зобов’язані.

Задля цікавості ми знайшли деякі історичні довідки про пільги російських царів. Куди їм до «наших» народних депутатів! Виявляється, царі все-таки рахувалися з мораллю, яка була не рідкістю серед аристократії та дворянства. «Наш» народний депутат сам визначив для себе річне матеріально-грошове утримання, яке близько в 60 разів перевищує річну зарплату вчителя. Однак чи знаємо ми всі складники «самогодування» депутатів? Ні, їхній повний набір приховують від виборця всі, незалежно від кольору, політичні сили. Пропагуючи чесність одного народного депутата, який склав мандат, ЗМІ повідомили, що він повернув у касу ВРУ десятки тисяч гривень, отриманих для роботи у виборчому окрузі. Що це за гроші, на який час виділяються такі недосяжні для злиденного українця суми — ми не знаємо! А тепер, виборці, пригадайте, хто з вас бачив у виборчому окрузі народного депутата, не рахуючи, можливо, керівників місцевої влади! Ми, наприклад, за 15 років не бачили, хоча потреба в цьому була.

Однак повернімося до «п’ятірок», «десяток» у виборчих списках кандидатів у народні депутати. Після переможних виборів більшість з цих «оп’ятірених» щасливчиків займуть зручні крісла князьків у комітетах ВРУ чи плавно перемістяться в крісла віце-прем’єрів, міністрів тощо. Тобто, вдивляючись у списки кандидатів у народні депутати, ми бачимо майбутнє керівництво держави — в законодавчій та виконавчій гілках влади, які прямо чи опосередковано контролюють судову владу, ЗМІ, Національний банк України і все інше, що забезпечує їхнє панування.

Український народ, об’єднаний надією на краще життя, 1991 р. виборов незалежність, однак на хвилі переможної ейфорії залишив основні владні висоти в руках попередньої бюрократії, недостатньо спорідненої з корінною нацією. Остання, кинувши штурвал управління державою, свої зусилля зосередила на захваті суспільного багатства. Економічний, корисливий бандитизм охоплював державу. Економіка, рівень життя народу були відкинуті на десятки років назад, і не поновлені до цього часу. Виявилося, що в цій ситуації легко роз’єднувати державоутворюючий корінний етнос, стимулювати формування п’ятої колони, відірвати владу від народу та його контролю. Як наслідок, політика, влада, бізнес, кримінал сплелися в єдину ракову пухлину на соціально-економічному організмі суспільства. Створення справді української влади стало вкрай складним. Українці вибороли волю, але втрачають долю. Вони стали вимираючою нацією, про що вже оголошено Організацією Об’єднаних Націй і підтверджується статистикою, нашим повсякденним життям. Народжуваність в Україні вкрай низька, смертність серед дітей надвисока. Населення старіє, хоча середня довготривалість життя у нас на десять років нижча, ніж у Європі. Бідність і злиденність серед населення України сягає 80%. Уже зараз більшість соціальних програм тримається на грошах, отриманих від продажу об’єктів державної власності. Через декілька років, коли буде розкрадено та розпродано суспільне багатство, а кількість пенсіонерів (не рахуючи бюджетників) на багато разів перевищить число працівників виробничої сфери, невідворотно настане колапс соціальної сфери, зокрема пенсійної. Прискориться вимирання нації, виїзд молоді в інші країни в пошуках кращої долі, заселення історичних українських земель іммігрантами з афро-азійських країн.

Ще можна багато що зробити для України, якщо постійно не наступати на одні і ті ж граблі, які в суспільстві отримали назву «прихватизація», «рейдерство» та «любі друзі». До того ж останнє стосується не тільки сил, які, невідомо з яких підстав назвали себе демократами, а й регіоналів, інших політичних партій. Щоб змінити ситуацію, потрібно сформувати дієздатний Парламент.

1.         Вимоги до структури Парламенту залежно від професій народних депутатів.

Автори провели спеціальне дослідження щодо можливості досягти найвищої ефективності діяльності депутатського корпусу з точки зору його структурування за професіями. Це дослідження свідчить, що оптимальним був би приблизно такий Парламент:

— професійні політики (керівники партій тощо) — 18 (6 %) народних депутатів;

— фахові спеціалісти для роботи в парламентських комітетах (економісти тощо) — 66 (22 %) народних депутатів;

— юристи — 216 (72 %) народних депутатів.

Всього 300 народних депутатів.

Передусім, як видно з наведених даних, оптимальним буде Парламент чисельністю 300 народних депутатів. Збільшення їхньої кількості (зараз 450) є дестабілізуючим фактором. До того, хоч як парадоксально, Україна не може, навіть за бажання, забезпечити нинішній Парламент висококваліфікованими кадрами. Таким чином, 150 народних депутатів, з точки зору науки управління, є баластом, який утримує злиденний народ.

Керівники партій (18 осіб), якщо за них проголосували виборці, безумовно, будуть представлені у ВРУ, незалежно від їхніх професійності та моральних якостей. Це неминучі втрати, до яких призводять вміле використання політиками різних технологій задля власних інтересів, а також помилки і безвідповідальність самих виборців.

Різнофахові спеціалісти для роботи в парламентських комітетах (66 осіб) та юристи (216 осіб) повинні бути:

а) Моральними, інтелігентними, культурними людьми. Такі партійці, по-перше, не будуть претендувати на депутатське місце без впевненості, що принесуть користь народу. По-друге, стануть неможливими такі ганебні явища, як політична корупція, зокрема купівля місць у списках, перехід з фракції у фракцію, невихід на роботу та передача карток для голосування іншим, заміщення посад своїх помічників родичами, друзями, залучення їх для вирішення власних та бізнесових питань нардепів тощо. Ганьбою, презирством до власного народу та злочином є щоденні оголошення головуючими, що законопроект проголосовано і прийнято, хоча в сесійній залі депутатів менше за необхідну кількість (226). Моральна, культурна, інтелігентна людина не може порушувати Конституцію та брехати, дивлячись у вічі іншим, немов би говорячи: «Я влада, мені все можна, мені нічого не буде. І мене не цікавить, що ст. 84 Конституції зобов’язала кожного народного депутата голосувати особисто, а не доручати це іншим». Правовий нігілізм став ідеологією не тільки Парламенту, а й усього державного апарату, замінивши і марксизм-ленінізм, і лібералізм. Скільки разів доводилося чути: «Як можуть керувати державою (гілкою влади) люди, які не здатні навести лад серед 450 народних депутатів?»

б) Професійно здатним для роботи в ВРУ. Вона, відповідно до ст. 85 і 92 Конституції України, зобов’язана визначати засади внутрішньої і зовнішньої політики, тобто шляхи прогресивного руху. Цей рух Парламент повинен забезпечити якісними, розробленими на основі прогнозів, моделювання ситуацій, системно узгодженими законами в економічній, соціальній, демографічній, міграційній та інших сферах. Тому в Парламенті мають працювати талановиті фахівці, здатні розробляти відповідні напрями державної політики, бути системними аналітиками, прогнозистами, володіти методами моделювання ситуацій, законодавчої техніки. Тільки так можна зберегти державу і націю, яка вимирає. Доручення з підготовки законів, яке ВРУ зараз дає різним зайнятим своїми справами організаціям, можна співставити із замовленням десяткам виконавців пошити окремі частини одного кафтану. Тому і маємо такі алогічні закони і гірке життя.

Наші дослідження свідчать, що тільки незначний відсоток досвідчених юристів, зокрема науковці, володіє законодавчою технікою і здатні розробляти локальні закони. Системних законотворців, які знають національну правову систему і здатні її удосконалювати, забезпечуючи правовими засобами прогрес суспільства, — одиниці. Тому одна з причин занепаду нашої держави — перманентно непрофесійний Парламент «кнопкодавів». Зараз всюди патові правові ситуації, а тому чуємо: немає закону; неврегульовано законом; закони суперечливі тощо. І коли народний депутат — колишні ветеринар, таксист, співак та ін. — каже: «Я особисто розробив закон», хочеться кричати: «Краще нехай без закону». Парламент — це законодавчий орган і в ньому мають переважати талановиті юристи. Завдання політичних партій — залучити таких фахівців, надаючи їм можливість стати народними депутатами.

в) Непов’язаними з бізнесом і криміналітетом. Зараз політика, влада є найбільш прибутковим вкладенням капіталу. Бізнес йде у владу для самозбереження в умовах своєї тіньової діяльності, корупції, а також для участі у привласненні суспільних багатств. Присутність бізнесу у владі (задля захоплення підприємств, землі, використання бюджету) посилює її корумпованість, руйнує економіку, призводить до знищення держави і нації.

г) Здатні скасувати пільги, привілеї та недоторканність народних депутатів.

Ми, виборці, повинні попередньо дати оцінку людям, які включені у виборчі списки, а уже на цій основі зробити висновок, чи варто голосувати за ту чи іншу політичну силу. Чергова наша помилка може дуже дорого коштувати нації. Як бути претендентам?

Поважні пані і панове! Якщо політичні сили запропонують вам депутатські крісла, особливо в першій п’ятірці виборчих списків, і коли ви винайшли шляхи розвитку України, знаєте національну систему права, її окремі галузі і маєте хист творців законів, — ваше місце в цих кріслах. Однак мусимо звернутися до всіх претендентів на місця у ВРУ: «Не рвіться в «кнопкодави». Якщо втратимо Україну, втратите і ви так легко набуті багатства і доля жорстоко помститься вашим дітям».

Як вибрати політичну силу і не прогадати, чи є взагалі українські, народні за суттю політичні партії — читайте в одному з наступних номерів газети.

Василь Перець,
експерт з політико-правових питань, кандидат юридичних наук
Вікторія Степанова,
юрист