Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

НАД БУГОМ ЛУНАЛИ ЕТНІЧНІ ПІСНІ...

Шешори стали символом. Фестиваль етнічної музики та лендарту у цьому мальовничому гірському селі на Івано-Франківщині увійшов до нашого культурного «обігу» чотири роки тому. Встиг зажити доброї слави і зібрати велику когорту постійних відвідувачів. Більшості з них, ніби сніг на голову, впала звістка про те, що велике культурно-естетичне дійство змінює місце прописки і стає мандрівним. Виграла чи здобула від цього сама ідея — розсудить час. Одне можна констатувати достеменно: «Шешори-Подільські — 2007» відбулися.

Попри те, що деякі непоінформовані достоту прихильники заходу і цього року подалися святкувати в карпатські Шешори, а інші затято пікетували рішення організаторів про перенесення фестивалю на Поділля.

Про приємне...

Хоча годі ображатися на організаторів бодай за місце дислокації — подільські «Шешори» відбулися в мальовничому куточку. Південний Буг, зелені береги якого вкрили віковічні густі ліси, навівав спокій. Сцену збудували прямо над річкою. Далі над берегом розкинулося містечко народних промислів, де можна було придбати на згадку сувенір фестивалю (зовсім не за символічну ціну, звісно), а також традиційне наметове містечко. Невпинно працювали майстерні. Гончарі заохочували випікати вироби на відкритому вогні. Подолянин Олексій Альошкін разом з донькою навчав азам каменярства, а також зібрав виставку дивовиж: гості могли побачити дерев’яні ваги зі слідами людських ніг, галерею чудернацьких дзвонів, зроблених зі старих каструль, прасок, а також дерева, де замість листочків погойдувалися свищики...

Дехто навіть скрупульозно підрахував, що площа фестивалю значно перевищувала шешорське футбольне поле — майже в тридцять разів. Музичне наповнення фестивалю варте схвальних слів. Під час трьох вечірніх концертів свою майстерність показали виконавці з різних країн. Як і в попередні роки, потужно виступив вітчизняний Центр сучасного мистецтва «Дах». Вразив російський гурт «Пакава Іть»: оркестр з духових і ударних інструментів синтезує у своїй творчості сучасні ритми джазу й етномотиви Африки та Латинської Америки. А також уже знана «шешорцями» чеська група Cankisou, відома нестримним бажанням змішувати усі стилі. Їхній музичний каламбур просто приголомшує. Гурт активно гастролює країнами світу, а його вокаліст зачаровує тим, що... активно імпровізує власну мову. Шведи з Hedningarna («язичники») запам’яталися вдалим поєднанням нордичного фолку з електронними мотивами. Яскравим був виступ білоруської «Троїци», яка приїхала на Поділля одразу після участі у «Країні Мрій» Олега Скрипки. Опозиційні білоруські стяги на території наметового містечка додавали особливого політичного колориту, а музиканти, які знайомлять з білоруською музикою увесь світ, заслужили на щиру прихильність гостей фестивалю.

Чарівні дівчата у стильних височенних шапках з гурту «Даха Браха» завели публіку своїм тонким відчуттям етнічного настрою в музиці, а експресивні музичні «розбійники» з «Перкалаби» буквально дотиснули своїм розкутим гуцульським колоритом. До речі, за чотири роки гурт став візитівкою «Шешорів», а самі музиканти нарекли себе «олім­пійськими ведмедиками» фестивалю. Гумор залишився незмінним символом етнічно-фольклорного дійства навіть після переїзду заходу на По­ділля.

...І не надто

Спонсором «Шешор-По­дільських — 2007» стала потужна фірма з виробництва алкогольних напоїв. Вірити чи ні — справа кожного, але кажуть, буцімто, і фестиваль у село Воробіївку Немирівського району на Вінниччині перенесли не випадково. Щоправда, член оргкомітету фестивалю Тамара Малькова чутки спростувала. «Івано-Франківщину ми залишили тому, що фестиваль від самого початку задумувався як мандрівний. Ми хочемо, щоб у сільській місцевості розвивався зелений туризм, виникла відповідна інфраструктура. Маємо пропозиції проводити фестиваль і на Поліссі, і на Слобожанщині».

Проте слід констатувати: продукція головного спонсора конкурувала з Південним Бугом — так щедро лилася вона фестивальною юрбою. Особливо розкошувало місцеве населення. Картина почасти вимальовувалася не надто весела. Охоронців правопорядку на фестивалі було навіть більше, ніж народних умільців, однак це не убезпечувало, скажімо, від крадіжок у наметовому містечку. Іноді крадії не церемонилися і цупили цілими наметами. На щастя, їх (намети) потім вдалося повернути. Однак на загальне враження від фестивалю ці штрихи накладалися. Крім того, невідомо, яким чином репертуарне наповнення свята розбавили випадкові гурти з доволі примітивним репертуаром а-ля «Ласковый май». Звісно, етнічного настрою це не додавало. Не вдалося уникнути і трагічного випадку. В один із днів у річці втонув житель Вінничини. Правоохоронці з’ясовують, що стало причиною. Після цього на берегах Південного Бугу розставили таблички з попередженням про небезпеку. Однак на продукцію спонсора не наклали обмеження...

Мистецтво землі

Від самого початку фестиваль задумувався як екологічна акція. Інформаційний центр «Зелене досьє», який організовував «Шешори», ставив за мету привернути увагу прихильників етнотворчості до проблем довкілля. Серія екологічних акцій залишається незмінним складником заходу. І цього разу всі охочі очищали навколишнє середовище. Організатори також провели велотур. Загалом професіонали й аматори велосипедного спорту здолали маршрут з Вінниці до Воробіївки довжиною 52 кілометри. Нагодою дістатися на фестиваль без використання шкідливих викидів пального скористалося багато гостей і учасників дійства.

Сильним складником фестивалю став і лендарт. Буквально з англійської це слово означає «мистецтво землі». Як напрям, лендарт виник у 70-х роках. Здавалося, митцям забракло простору, тому вони розширили діапазон творчих образів. І засобів... Матеріалами для митців стали каміння, вода, пісок, лід, листя, сонячні промені, блискавки... Створені об’єкти органічно доповнюють природу, зливаючись з лісом, горами, річкою. На цьогорічних «Шешорах» своє натхнення проявляли, зокрема, майстри цього жанру Геннадій Донець, Ярослав Козяра, Мирослава Вайда. Заворожували викладена на схилі жаба із дров, камінь, від якого розрослися корені. Киянин Дмитро Матюхін у лендарт-програмі бере участь на кожному шешорському фестивалі. Робота художника мала назву «Дорога в тартарари» (дорога в нікуди). Дмитро ділиться: суть її в тому, що дорогу художник інтерпретує як річку, яка обрамляє каміння. «У кожного своя дорога, — зазначає митець, — у кожного своє русло. Куди ця дорога доведе тебе — твоя особиста справа. Комусь дорога в небеса, комусь — у тартарари...». Учасники цієї частини фестивальної програми в один голос зазначили, що в Україні мистецтво лендарту на стадії зародження. У нас воно вперше заявило про себе в 90-х. Дмитро також висловив думку, що без Карпат фестиваль втратив родзинку, залишилася тільки назва. І дух свята, мовляв, вдалося зберегти лише завдяки постійним відвідувачам фесту. Найбільше запам’ятався художнику фестиваль «Шешори — 2004». Він став, на думку Дмитра, най­глибшим за рівнем втілення ідеї етнічного духу і традицій. Так, сцена тоді була не такою професійною, як цього року, але атмосфера єднання, шанування народних традицій переважала.

Проте існують й інші думки щодо мандрівного аспекту фестивалю. Гість цьогорічних «Шешорів» політолог Валерій Кучерук, скажімо, не бачить принципової різниці між карпатським і подільським дійством. «Не місце проведення головне, — вважає він, — найголовніше — це люди. І в Карпатах вони були основним джерелом фестивальної атмосфери, і тут, на Поділлі. Атмосфера творчості ніде не поділася. Випадкові люди на такі фестивалі не приїжджають».

Зрештою, це можна виокремити як тенденцію часу: етнічних фестивалів нині в Україні з’являється чимраз більше. Навіть найвідданіші прихильники цього мистецького напряму не в змозі відвідати всі з них. І що більше розливатиметься ця потужна хвиля, що більше звертатимемося до витоків, то сильнішими ставатимемо. Зростатимемо духовно, міцнішатимемо фізично. Адже навіть танці просто неба у супроводі запальних народних мелодій передбачають неабияку витривалість. Додайте до цього напівбезсонні ночі в етнічних ритмах і дні в майстернях народних умільців... Через усі ці випробування фестивальний люд проходить вельми успішно.

Що ж, до зустрічі на «Шешорах»! Устигнути б тільки за цим мандрівним явищем.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com