Льотний колледж запустили у штопор

У Кременчуці практично було знищено унікальний навчальний заклад — льотний коледж цивільної авіації. Про те, у який спосіб це робилося, ким, і що сприяло цьому на державному рівні, ми дізналися з болючого листа десяти поважних фахівців, пілотів першого класу, викладачів вищої категорії, які не один десяток років віддали справі підготовки пілотів (і то не лише для України). Листа адресовано міністру освіти та науки України С.Ніколаєнку. У ньому дано конкретні фахові пропозиції щодо відновлення роботи цього престижного й потрібного для держави навчального закладу. Як стало відомо редакції, лист та коментар до нього надіслано до СБУ, Генпрокуратури та РНБОУ... Хотілося б вірити, що, як полюбляли висловлюватися опозиціонери 2004 року, за цією справою «бандити сидітимуть у тюрмах». Щоправда, дуже сумнівно, щоб названий міністр відправив туди своїх однопартійців чи когось з колег по сумнозвісній парламентській більшості. А саме їм, ініціативним та «творчим», належить першість у цій ганебній справі...

Було ваше — стане наше

Цікаво, чи хтось замислювався над тим, коли передавав Кременчуцький авіаційний коледж у підпорядкування Міністерству освіти та науки України? Певно, лише ті, хто хотів нагріти на цьому руки. Бо відомо, що жоден з тих, хто свого часу розбагатів на дерибані державного майна, безчесно, шляхом підкупу потрібних чинуш, злодійства, крадіжок, ніколи і ніде не поставить державний інтерес вище власного...

У листі до міністра його автори (В.Діденко, Г.Ганус, А.Дмитренко, Б.Мязін, П.Білоус, В.Петрухно, О.Рузлев, Є.Федоров, С.Дроздова, О.Пінкін) пишуть, що, на їхню думку, саме підпорядкування льотного навчального закладу Міносвіти і призвело до його нинішнього жалюгідного стану. Якщо негайно не буде вжито кардинальних заходів — галузевого підпорядкування цього унікального навчального закладу, ТО НАЦІОНАЛЬНУ СИСТЕМУ ПІДГОТОВКИ ПІЛОТІВ БУДЕ ПОВНІСТЮ ДИСКРЕДИТОВАНО І ЗНИЩЕНО.

«Основна мета нашого листа, — пишуть пілоти, — ПРАВДИВЕ Й АРГУМЕНТОВАНЕ ВИСВІТЛЕННЯ ЗЛОЧИННИХ І БЕЗДАРНИХ РІШЕНЬ ТА ДІЙ КЕРІВНИКІВ І ПОСАДОВЦІВ, які, паразитуючи за державний кошт, призвели до руйнації унікального навчально-льотного комплексу, втрати його спроможності виконувати державне замовлення з підготовки пілотів для України. У нашому коментарі до листа наведено лише незначну частину наявних аналітичних і доказових матеріалів, але їх більше, ніж достатньо, щоб проаналізувати кричуще ЗЛОВЖИВАННЯ СЛУЖБОВИМ СТАНОВИЩЕМ, НАХАБНЕ РОЗКРАДАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСНОСТІ, КАЛІЧЕННЯ ДОЛЬ МОЛОДИХ ЛЮДЕЙ, ДИСКРЕДИТАЦІЮ НАШОЇ ДЕРЖАВИ НА МІЖНАРОДНОМУ РІВНІ».

Автори листа — поважні ветерани, професіонали, якими могла б пишатися кожна держава, але не Україна (вона натомість пишається тими, хто цей коледж розікрав, бо вони спокійнісінько носять депутатські мандати, прикрившись абревіатурами знаних партій), висловлюють надію на професійність міністра С.Ніколаєнка, його порядність та державне мислення (про які він наголошує чи не на кожній зустрічі), і просять врятувати унікальну навчальну базу доки не пізно. Адже продаж технічної бази коледжу триває...

Редакція не вважає, що вона має моральне право приховувати від громади думку пілотів та прізвища тих, які допомагали з тих чи інших причин нищити унікальний навчальний заклад. А тому й подає коментар до листа (дещо в скороченому вигляді), залишаючи тему відкритою для інших фігурантів цього болючого процесу.

Легалізований злочинний конвеєр

Підпорядкування льотних навчальних закладів Міністерству освіти поклало систему фахової підготовки льотних кадрів в Україні у домовину, а наступне приєднання коледжу до Національного авіаційного університету забило в неї останній цвях...

Ще у квітні 2005 року на колегії Міністерства транспорту та зв’язку було вперше висвітлено проблему стану підготовки авіаційних спеціалістів у нашій державі. Відверто й об’єктивно наголошено, що «...протягом останніх років Кіровоградська льотна академія та Кременчуцький льотний коледж випускають пілотів з незавершеною льотною підготовкою».

Така констатація означає, що в систему навчання з такої особливо складної та відповідальної спеціальності, як льотна експлуатація повітряних суден, впроваджено недопустимі елементи профанації, а саме проходження льотної навчальної підготовки на базі Кременчуцького льотного коледжу підмінено сумнівними «польотами в авіапідприємствах», де ніколи не існувало умов для специфічної навчально-льотної роботи з курсантами початкового рівня.

Під прикриттям штучних «економічних негараздів» фактично легалізовано злочинний конвеєр наживи на національній підготовці пілотів. Навіть державні іспити з техніки пілотування імітуються в процесі виконання виробничо-комерційних по­льотів, а основна маса довідок про «виконання навчального нальоту» фабрикується на виробничих авіапідприємствах України та Росії, які майже не працюють або їх ліквідовано. Результатом цієї освітянсько-галузевої оборудки є псевдопілоти-теоретики із засвідченими свідоцтвами та дипломами державного зразка.

Таке ганебне явище на багато років наперед дискредитувало і фаховий рівень українських пілотів, і саму систему їхньої підготовки.

На сьогодні можна констатувати, що Кременчуцький льотний коледж, який у минулому відігравав авангардну роль і мав авторитет у авіаційному світі, попри зміни в назві та статусі, перетнув ту межу, за якою потрібно відверто визнати неспроможність його функціонування з основного виду ліцензованої діяльності, а саме повноцінного навчання курсантів за державною гарантією зі спеціальності «льотна експлуатація повітряних суден» (5.100.11 та 6.100.100). На превеликий жаль, ця ситуація не відслідковується і не контролюється ні з боку Міністерства освіти, ні з боку керівництва Національного авіаційного університету (НАУ), де наявний поверхово-комерційний підхід до оцінки фактичного стану Кременчуцького льотного коледжу, структурно приєднаного до НАУ у травні 2003 року.

Авіатехніка пішла по руках

1. Використання не за призначенням цінного експлуатаційного ресурсу навчальної авіатехніки, наданого для льотного навчання курсантів на умовах гарантованих державою (держзамовлення), призвело до втрати найбільшого в Україні парку найсучасніших типів газотурбінних вертольотів, утворення безпідставної заборгованості з навчального нальоту і започаткувало небачену в світі й ганебну для нашої держави систему підготовки псевдопілотів без навчального нальоту з видачею державних посвідчень пілота і дипломів про спеціальну освіту. Пріоритетність для керівництва КЛК НАУ комерційної діяльності, жодним чином не пов’язаної з льотним навчанням українських курсантів, особливо в умовах негалузевого підпорядкування коледжу, призвели до неконтрольованого спрацювання ресурсу навчальних вертольотів на комерційних польотах, які виконуються не лише в Україні, а й за кордоном.

Економічно збоченою є система поновлення спрацьованого технічного ресурсу вертольотів, які щорічно відряджаються на комерційну (не навчальну) льотну роботу в Туреччину та Грузію. Для підтримання цієї авіатехніки у належному стані використовуються кошти, отримані не від комерційної діяльності, а за рахунок розпродажу базової навчальної (!) авіатехніки та бюджетного фінансування. Питання вкрай низької рентабельності, а частіше збитковості усіх комерційних угод, є темою окремого, прискіпливого аналізу та кримінального розслідування. Бо через можливість нерозголошення «комерційних таємниць» практикуються випадки заздалегідь збиткових угод за контрактами, «неповного розрахунку» закордонних фірм після закінчення дії договорів. А також практика роботи через посередників, де традиційно можливі фінансові зловживання на користь обмеженої групи осіб з керівництва коледжу.

Особливо руйнівною є діяльність створеного в структурі коледжу комерційного відділу. За його короткий час існування, особливо під «чуйним» керівництвом бортмеханіка-інструктора В.Голо­вен­ського, було вкрадено майже все. Ним впроваджено хабарницьку систему списання й продажу за безцінь «своїм» людям авіаційної техніки.

Нехтуючи діючими в авіації правилами обліку погодинного напрацювання та календарного терміну експлуатації (для МІ-8Т — 23 000 годин нальоту та 35 років експлуатації відповідно), керуючись лише нормою щорічних 15% нарахувань спрацьованості на все навчальне обладнання незалежно від його використання чи зберігання, вже через шість років газотурбінні вертольоти та літаки, які становили основу потужної навчальної бази, спритні авіаділки перевели в категорію «спрацьованих», які не можна використовувати у навчальному процесі.

Натомість усі «морально та фізично спрацьовані» літаки Державної льотної академії (Кіровоград) та левова частка сучасних вертольотів Кременчуцького льотного коледжу ефективно експлуатуються в країнах Балтії, Азії, Африки, Латинської Америки, навіть СНД, куди їх було експортовано як непотріб через комерційних посередників.

Показовим у цьому сенсі є епізод з втратою коледжем одного з двох новітніх вертольотів Мі-8 МТВ, який у результаті пошкодження через невдалу посадку потребував ремонтних робіт на суму близько 240 000 доларів, що становить лише 3,43% його загальної ринкової вартості на той час. Комерційним відділом КЛК було «здійснено роботу» та підготовлено документи з мотивацією доцільності продажу вертольота як «ремонтно непридатного», внаслідок чого Міносвіти надало дозвіл на його реалізацію за 60 тисяч дол. США (!).

Усього за 34 доби ціна цього «ремонтно непридатного» вертольота шалено зросла від кримінально заниженої експортної в 60 тисяч дол. до реальної ринкової 4,7 млн дол. Схема контрабандного ланцюга традиційна: закордонна посередницька фірма купує цей вертоліт у КЛК за 60 тис. дол. і миттєво перепродує іншій фірмі, але уже за 1,4 млн дол. Наступна фірма, здійснивши за 240 тисяч дол. незначний ремонт, продає вертоліт структурі МНС Латвії уже за ринковою ціною — 4,7 млн дол.

У цьому епізоді неможливо не помітити економічний злочин з наперед прорахованим кримінальним відкатом у 4,13 млн дол. США, в результаті якого Кременчуцький льотний коледж втратив дуже перспективний для льотної підготовки вертоліт МІ-8 МТВ, а держава, щонайменше, не отримала реальних податків з експорту, а фактично втратила власність на 4,4 млн дол.

Таких прикладів десятки, і кожен з них потребує прискіпливого розслідування та аналізу втрачених можливостей зі збереження та реформування льотного коледжу. ТІЛЬКИ ЗА ОСТАННІ РОКИ БУЛО ВТРАЧЕНО 95% ПАРКУ АВІАЦІЙНОЇ ТЕХНІКИ, А САМЕ:

— з 62 вертольотів початкового льотного навчання Мі-2 — діючих 2;

— з 58 вертольотів випускного типу Мі-8Т — діючих 1;

— з 2 вертольотів випускного типу Мі-8МТВ- діючих 1;

— з 2 вертольотів Мі-26Т для підготовки пілотів — діючих 0;

— з 2 вертольотів Мі-6 для підготовки пілотів — діючих 0.

Слід окремо наголосити на значенні патронату, під яким здійснюється практичне перетворення льотного навчального закладу на авіаційну оптово-роздрібну торговельну базу.

Потрібно було майже три роки, щоб стала зрозумілою головна мета ректора НАУ В.Бабака та його оточення стосовно приєднання льотного коледжу до роздутої, амбіційної та закомерціалізованої структури НАУ. Перебуваючи на посаді заступника міністра освіти, пан Бабак уявляв, які матеріально-технічні ресурси знаходяться в розпорядженні Кременчуцького льотного коледжу, а діюча примітивно-поверхнева схема отримання згоди у чиновників рідного міністерства на списання і продаж ринково привабливої авіаційної та спеціальної техніки відкривала прямий шлях для отримання позитивного рішення на її реалізацію у Фонді держмайна України.

Тільки відвертою байдужістю до льотного навчання курсантів і «кишеньковим» розумом продиктовано вражаючі масштаби ганебного розпродажу авіаційних двигунів з вертольотів початкового типу льотного навчання Мі-2, на яких тільки офіційно накопичено 5 900 годин заборгованості з навчальних польотів з курсантами державного замовлення, а з урахуванням фальшивих довідок ця цифра сягає 17 — 20 тисяч годин!

За 2004 — 2005 pp. на користь польського підприємства ВСК «ПЗЛ-ЖЕШУВ» С.А. оптовими партіями за безцінь (430 — 500 дол. США) експортують 58 газотурбінних авіадвигунів ГТД-350 нової IV серії. На ці двигуни виробник встановив загальний ресурс експлуатації 4 000 годин, розподілений на три міжремонтні ресурси по 1000 годин кожен.

Механізм афери полягає в умілому використанні чиновників-нефахівців і приватних експертів в підміні справжнього визначення «ремфонд — двигуни, що відпрацювали міжремонтний ресурс» на вигідне для аферистів визначення «ремфонд — двигуни з повністю спрацьованим загальним ресурсом». У результаті двигуни останньої моделі (серії), які відпрацювали лише другий, а окремі тільки пе­рший міжремонтний ресурс, тобто не використали і половини загального ресурсу, які користуються великим попитом на авіаринках країн СНД через їхню ремонтну й експлуатаційну перспективу, було демонтовано з навчальних вертольотів Мі-2 і продано на експорт під фальшивим приводом та з експертною оцінкою сумнівного походження — як такі, що «фізично та морально спрацьовані і не використовуються у навчальних польотах», на умовах лише одного «зацікавленого» покупця за ціною, нижчою за ціну карбюратора на автомобіль!

У документах, які підтверджують факт цієї злочинної оборудки, привертає увагу зловживання службовим становищем керівництва КЛК і НАУ:

Тендерним комітетом льотного коледжу (голова — В.Шорохов) жодного разу не було організовано відкриті аукціони, що є грубим порушенням чинного законодавства, зокрема наказу Фонду державного майна №102 від 07.08.95.

У трьох випадках продажу авіадвигунів ГТД-350 на умовах, продиктованих «Покупцем», і за технічним станом, і за граничною ціною (не більш як 500 дол. США), наявні ознаки лобіювання інтересів лише однієї комерційної фірми.

Аналіз ринку пропозицій авіаційної техніки на основі інтернет-ресурсів, і сьогодні, і на час продажу, вказує на наявність великої кількості запитів на купівлю та продаж авіаційних двигунів ГТД-350 IV серії з аналогічними параметрами стану за ціною 4 500 — 7 000 дол. Є пропозиції на кшталт: «куплю двигун без документів» за ціною 4 000 — 7000 дол. Але навіть такі ціни видаються заниженими, як мінімум удвічі.

Доказом, що підтверджує наявність злочинної оборудки з двигунами, є офіційна незалежна експертиза аналогічних ГТД-350 з набагато більшим станом спрацьованості та третьої, попередньої, серії, що її успішно продає Черкаське авіапідприємством за ціною від 44 600 грн (8 745 дол.). Це майже у 20 разів вище за щедрий дарунок «патріота-комерсанта» В.Головенського нашим польським сусідам.

Аналізуючи акти експертних оцінок вартості запропонованих для продажу авіадвигунів, неможливо не помітити або змови з покупцем, або, що вірогідніше, фальшування експертної оцінки, оскільки є ознаки підробки документів (нечіткий відбиток печатки, відсутність підпису тощо).

Така зухвала афера з експортом за безцінь вкрай цінного «ремфонду» (окремі двигуни мали балансову вартість до 20 000 дол. США), спустошила фонд двигунів для вертольотів початкового типу з льотного навчання, оскільки на складі залишилося близько сотні старих двигунів II та III серій, які справді економічно недоцільно ремонтувати.

А ось польське підприємство, скориставшись ідеальним технічним станом придбаного і виконавши лише формальну процедуру ремонту, пропонує на ринок, зокрема для потреб КЛК, саме такі двигуни, але вже за ціною від 56 000 євро, що перебільшує стократний комерційний ефект!

Внаслідок домінування власних матеріальних інтересів керівництво КЛК і НАУ остаточно втратило орієнтири головного призначення коледжу. Навіть незначні кошти від такого розпродажу витрачаються не для поновлення навчальної авіатехніки, як це передбачено наказом Міністерства освіти, а, наприклад, для придбання комфортабельного мікроавтобуса «КІА» вартістю 23 000 дол. та легкового автомобіля Dodge для керівників коледжу. За дедалі більших втрат техніки під кураторством НАУ це єдиний випадок її поповнення, але дуже сумнівної доцільності.

Причетні до продажу авіадвигунів спішно інсценують втрату оригіналів контрактних документів і актів експертиз з кабінету В.Головенського (на той час першого заступника начальника коледжу).

Відпрацьовується надійна схема уникнення відповідальності — і за медичними показниками, і за замовними експертними оцінками, що підтверджує існування великої проблеми професійності та порядності і спеціалістів, і приватних експертів — нефахівців з авіаційного напряму.

За 2004 — 2005 pp. на користь і за посередництва приватної структури ТОВ НВО «Авіа» (директор — А.Моцар) розкомплектовано два найпотужніші у світі вертольоти Мі-26, що були надбанням та гордістю не тільки Кременчуцького коледжу, а й України, оскільки, поряд з вітчизняними «Русланами» та «Мрією», вони є унікальними світовими рекордсменами.

Новітні вертольоти, які відпрацювали тільки по 500 годин і були направлені на свій перший профілактичний ремонт до Конотопського авіаремонтного заводу, прямо на заводських стоянках, під керівництвом тодішнього начальника комерційного відділу коледжу В.Голо­венського, було фактично пограбовано і назавжди втрачено і для льотного коледжу, і для держави.

Щоб уявити масштаби втрат та особистого збагачення знахабнілих авіаділків за рахунок державного майна, треба порівняти вартість вертольотів Мі-26 на час отримання навчальним закладом та після прийняття злочинного рішення розкомплектувати їх поагрегатного продати за ринковою ціною.

У Російській федерації балансова вартість кожного з вертольотів Мі-26, які спільно використовують і для потреб МНС, і для навчального процесу в УТЦ-17 становить від 19 до 27 млн доларів США (дані інтернет-ресурсів 2005 ро­ку). Не важко зрозуміти, що втратила Україна з її постійною загрозою від чорнобильського укриття, де саме такі вертольоти найефективніше працювали в дні ліквідації наслідків аварії, і хто повинен відповідати за, без перебільшення, злочинні дії проти держави.

НИНІ ДОСТЕМЕННО ВІДОМО, ЩО, ЯК ЗАВЖДИ, ЗА БЕЗЦІНЬ З НЕСПИСАНИХ ВЕРТОЛЬОТІВ МІ-26 ЗАКОРДОННИМ ФІРМАМ РЕАЛІЗОВАНО ТАКІ ВУЗЛИ ТА АГРЕГАТИ:

— чотири авіаційні газотурбінні двигуни Д-136 (цінові пропозиції на інтернет авіаринку за 2005 рік — від 1,6 млн дол. кожний); чотири допоміжні газотурбінні установки запуску ВСУ-26 (дві з вертольотів та дві з мобільних пускових установок ТА 8В, змонтованих на шасі комплектних автомобілів УАЗ);

— два головні редуктори ВР-26 (з обох вертольотів);

— два навігаційні комплекси «Гребінь-2» (з обох вертольотів).

До того ж передпродажний ремонт курсової системи «Гребінь-2» на загальну суму 14 340 грн виконано за рахунок КЛК.

Отримання згоди на реалізацію основних вузлів та агрегатів вертольотів Мі-26, ще навіть до прийняття рішення про їхнє списання, очевидно, стало можливим через безпринципність та особисту матеріальну зацікавленість у продажах начальника КЛК НАУ (до травня 2005 р. — В.Ткаченка, а з травня 2005 р. — М.Нікітіна), заступника начальника коледжу з комерційної роботи В. ГОЛОВЕНСЬКОГО, а також їхніх фінансово-стратегічних патронів із НАУ, особливо проректора з корпоративної роботи НАУ, куратора КЛК М. ЛУЦЬКОГО, що пройшов за списками БЮТ до ВР, де замінив депутата Льовіна, який дві каденції «успішно» очолював комісію ВР з виходу української авіації з кризи. Нині, щоб уникнути відповідальності за пограбоване три роки тому, за клопотанням депутата-куратора М.Луцького спішно отримано дозволи Міністерства освіти на списання цих вертольотів та їхню реалізацію.

Потрібна професійна та прискіплива експертиза, щоб виявити всі факти продажу, оскільки чергові та позачергові перевірки КРУ формально задовольняються лише довідками, що два вертольоти Мі-26Т перебувають на «ремонті» на Конотопському АРЗ…

У 2003 — 2005 pp. приватній структурі ТОВ «НВО» Авіа» (директор — А.Моцар) продано 16 кабін списаних на­вчальних вертольотів Мі-8Т за неймовірно заниженою ціною — в се­редньому 1 500 грн за одиницю (голова оціночної комісії коледжу В.Шорохов) з «прохідною» мотивацією: «...списане буде використано у навчальному процесі льот­ного коледжу». Кабіни містять велику кількість авіоніки (авіаційні прилади та системи), яка коштує набагато більше, і її зовсім не враховано під час експертної оцінки. У зв’язку з бумом тренажеробудування кабіни користуються вели­ким попитом, цінова пропозиція — від 3 000 до 5 000 дол. США за одиницю.

Під час вивчення вкрай закритої від колек­тиву коледжу інформації про мотиви спи­сання цих вертольотів та доцільність їх про­дажу приватній структурі увагу приверта­ють такі факти зловживань.

Твердження, що продане після списання майно буде використано в навчальному процесі коледжу, зовсім не відповідає дійсності, оскільки всі навчальні стенди, що їх виготовляє ТОВ «Авіз», реалізовується в основному за­кор­донним фірмам за валюту, що не передбачає «меценатства» на користь державного навчального закладу, чиновники якого допомогли започаткувати цей специфічний бізнес.

Кабіни від списаних вертольо­тів ТОВ «Авіз» використовує для нелегаль­ного виготовлення комплексних тренажерів вертольотів Мі-8МТВ, щоб їх експор­тувати (фактично контрабандно) до Китаю, Пакистану, Афганістану, ОАЕ і таємно здійснювати несертифіковану підготов­ку закордонних фахівців з льотних спеціальностей на основі «умовно-спільних» із КЛК НАУ закритих комерцій­них контрактів з використанням тіньових схем розрахунків.

Діючи некоректно стосовно авторів запатентованої розробки тренаже­ра (ЗАТ «Транзас», Санкт-Петербург), які в надії на можливу посередниць­ку діяльність змонтували для ТОВ «Авіз» спрощену демонстраційну версію тре­наже­ра на території приватизованого складу паливно-мастильних матеріалів, що ра­ніше належав коледжу, директор ТОВ «Авіз» А.Моцар активно розпочав процес комерц­ійної експлуатації цього «тренажера» з па­ралельною спробою його легалізації та присвоєння права авторства на свій «ви­нахід», залучивши до цього членів його бізнес-команди: В. Головенського, В.Ше­ро­ховата, М.Нікітіна (КЛК НАУ), М.Луцького та В.Бабака (НАУ), що підтверджується числе­нними PR-акціями у ЗМІ та службовою пе­ре­пискою з Державіаслужбою.

Причетність до «наукової розробки на­ціона­льного масштабу та великих комер­ційних перспектив» (нелігітимний тренажер пропонується закордонним партнерам за ціною від 3 до 6 млн дол. США) затьмарила відповідальність та здоровий глузд у всіх причетних до тренажерної афе­ри, завдала шкоди партнерській навчаль­но-методичній співпраці з країною-вироб­ником сучасної вертолітної техніки. Окрім моральної та матеріальної шкоди для ко­леджу, тренажер, який повинен був стати надбанням навчального процесу для курсантів, які до речі, ніколи його не бачили, став символом непоряд­ності у непростих стосунках із сусідньою країною, до якої наш навчальний заклад ще недавно готував 85% своїх випуск­ників — пілотів вертолітної авіації.

Захоплення керівництва КЛК НАУ комерційною підготовкою закордон­них пілотів з незаконним використанням приватного тренажера, який не допущено до навчально-льотного процесу (відсутні відповідні авіаційні сертифікати), — це неба­чена у світовій практиці афера з далекосяжними негативними наслідками для іміджу Кременчуцького льотного коледжу і України як держави — члена міжнародної авіаційної організації ІКАО.

Неузгодження перенавчання іноземних пілотів з аві­аційною адміністрацією України та адміні­страціями держав-кандидатів робить можливою підготовку терористів та інших нелегітимних авіаспеціалістів на те­риторії України. За 2005 — 2007 рр. до КЛК під надуманими приводами при­їздили «консультуватися» більш як 150 осіб!

Характерним прикладом лобіювання комерційних інтересів приват­них «будівників тренажерів» є діяльність чиновників КЛК щодо збереження ре­сурсу навчальної авіатехніки.

Враховуючи відносно невелике наван­таження на конструкцію вертольота в на­вчальних польотах завдяки відсутності вантажу, можна було б ініціювати перед КБ ім. Міля питання про подовження термі­ну експлуатації навчальних вертольотів на 20 — 35 років, що вкрай потрібно для збере­ження парку авіаційної навчаль­ної техніки.

Однак цього не зроблено. Навпа­ки, коли з ініціативи самої країни вироб­ника — Росії було прийнято рішення про подовження терміну експлуатації до 35 років та збільшення загаль­ного ресурсу з нальоту до 23 000 годин для вертольотів Мі-8Т, виготовлених після 1975 року (бюлетень за №М2672-БЭ-Г від 30.01. 2003 року) — попри те, що більшість вертольотів коледж отримав саме після вказаної дати — було за­пущено конвеєр зі списання навчальної тех­ніки заради кабін для приватної фірми.

Підтвердженням деструктивної, а по суті, грабіжницької, політики є ак­тивізація розпродажу транспортних та па­сажирських вертольотів Мі-8Т і Мі-8ПС за час керування коледжем В.Го­ловенським, девіз якого: «Продавав і продаватиму».

Тільки 2006 року було про­дано комплектні вертольоти Мі-8Т за крим­інально заниженою ціною — 40 000 США за одиницю, та урядовий «брежнєвський» салон Мі-8пс за 80 000 дол. США. До країн Балтії — 2 од., Росії — 2 од., Болгарії -1 од. До країн Балтії на продаж комплектно готуються ще вісім вертольотів.

Слід наголосити, що після ремонту на АРЗ (у середньому ремонтні роботи потре­бують від 100 000 до 220 000 дол. США) вартість проданих вертольотів з міжремон­тним ресурсом 1 500 годин зростає до 900 000 — 2 300 000 дол. США. Прибуток у ме­жах загальної вартості кожного втраченого вертольота фірма-покупець отримує за місяць!

Тільки через некомпетентність, або зас­ліплені хабарами очі, можна дати згоду на продаж (списання) навчальної авіаційної техніки за типово-примітивною мотива­цією: «морально та фізично спра­цьова­на, потребує великих коштів на її зберіган­ня, консервування та в навчальному про­цесі не потрібна».

Тоді вже логічно було додати: «Мож­ливе використання в «експортних» постав­ках тільки приватною структурою, такою як ТОВ «НВО «Авіз». Оскільки за ці роки через цю комерційну структуру, та за її посередництва, реалі­зовано левову частку ринково найпривабливішої авіаційної навчаль­ної техніки, її комплектуючих вузлів та аг­регатів, вкрай дефіцитний ремонтний інструментарій та контрольно-випробувальні стенди, авто- та спецтехніки.

Слід зауважити, що всі ці продажі з льот­ного коледжу виконувалися за мізерною за­лишковою ціною або їх віддавали як брухт.

«Експертну» оцінку вартості та «папе­рові» аукціони здійснювало у закритому режимі вузьке коло чиновників КЛК НАУ, які вже давно працюють не на користь на­вчального закладу, а самовіддано відсто­юють інтереси перспективної, у їхньому ро­зумінні, комерційної структури, яка пара­зитує на іміджі та матеріально-технічній базі льотного коледжу.

Нині керівництво КЛК НАУ імітує повний розрив з цією комерційною фірмою, але спільна робота з перепідготовки сумнівних іноземних пі­лотів із залученням приватного авіаційного «атракціону», що видається за офіцій­ний тренажерний комплекс, дає підста­ву спростувати такі брехливі заяви та не­щирі наміри.

За матеріалами газети «Інформбюлетень»