Коли ж вони нажеруться?!

Помаранчева революція затягла у свої тенета багатьох людей нашої країни. Можна сказати, практично всіх. Ніхто не залишився байдужим до тих чи інших подій, які відбувалися на Майдані. Ще б пак! Цінності, які виголошували лідери Помаранчевої революції, є загальноприйнятими: чесність, боротьба з корупцією, олігар­хами, злочинцями, покращення життя пересічного українця.

І якщо лідери революції Ющенко, Тимошенко, Порошенко, Мороз завжди в полі зору ЗМІ, то є один «герой», який, граючи роль однієї з перших скрипок, завжди залишається в тіні. Йдеться про Червоненка Євгена Альфредовича, у бізнес-колах відомого як Червонець. Аби зрозуміти, що це за людина, потрібно, бодай побіжно, зазирнути у його життя.

Отже, 20 грудня 1959 року в простій єврейській родині дніпропетровських інженерів народився хлопчик , якого назвали Євгеном. Хлопчик ріс замкнутим і мав цілий букет комплексів, як і більшість єврейських хлопчаків у ті роки. Але, на відміну від своїх однолітків, комплекси Євгена поступово переходили в нестримну і необгрунтовану агресію, яка у нього залишилася й донині. Пізніше хлопчик відмовиться від своєї малої батьківщини — Дніпропетровська — і вважатиме своєю другою батьківщиною Львів. «Я дуже гордий, що десять років прожив у Львові і на очах багатьох львів’ян став тим Євгеном Червоненком, якому, на відміну від Тараса Чорновола або Ігоря Шурми, ніколи не буде соромно повертатися у своє рідне місто». («Поступ», 7 лютого 2005 р.).

У шкільні роки, як любить тепер згадувати Євген Альфредович, він не отримав золоту медаль, оскільки за слово «жид» відправив однолітка до лікарні. Євген Червоненко не уточнює: чи це була образа особисто йому, чи комусь іншому (як це нині робить він сам, вживаючи ненормативну лексику)? Єдине, що можна про цей випадок сказати — це те, що випускникові Жені все зійшло з рук, бо за нанесення тяжких тілесних ушкоджень, з якими потрапляють до лікарні, він мав потрапити за грати.

Щоправда, в іншій інтерпретації, все було простіше: «золото» він не отримав через пиятику, влаштовану вдома на Новий рік. «Прийшов туди і Пінчук з дочкою першого секретаря обкому. Там один хлопець так напився, що потім розбив вітрину й потрапив до міліції. І мене, відмінника, виганяли з комсомолу з такою фразою: «Червоненко — ідейний натхненник цієї пиятики, також він і її технічний виконавець». Це клеймо і прилипло до мене по життю. («Кореспондент, грудень 2004 р.). А ще до Євгена з дитинства пристали прізвиська Бик і Тупоголовий. Вони повністю й точно характеризують особистість Червоненка. Не даремно психологи кажуть, що характер людини формується в дитинстві й більше не змінюється.

Власне, всі наші політики намагаються за будь-яку ціну обілити своє минуле майже з пуповини… А все, що з нами відбулося незаконного — це підступи ворогів: семітів, антисемітів, залежно від того, якої національності опонент.

Пробивна сила Бика неодноразово домагала у житті Євгену.

Після інституту Євген Альфредович працював у «Дніпропромашзбагаченні». 1987 року створив першу в СРСР професійну команду гонщиків під назвою «Перебудова», яка функціонувала на базі самофінансування… «Якось я відмовився віддавати за кордон чесно зароблені призові. Після чого у мене відібрали ліцензію й виключили з комсомолу. І тоді через друзів я прорвався до Горбачова. До речі, телефоную йому й досі. Дав йому слово, що не відмовлюся від радянського паспорта, і тоді нам відкрили дорогу на Захід. У Львові нас найняв завод «Електрон». Потім ми виграли гонки в Австрії й нас запросили в їхню професійну команду. Все, що там заробив, я вклав у свою першу компанію «Транс-раллі» у Львові, яка спеціалізувалася на міжнародних перевезеннях», каже Євген Альфредович («Контракти, №27, 2003 р.). Ось тут Червоненко відверто бреше поважному виданню. Бо в попередньому інтерв’ю, яке він давав виданню «Кореспондент» вказано, що його вже виключили з комсомолу за пиятику ще в школі. У тих, хто пам’ятає радянські часи, виникне цілком логічне здивування щодо повторного прийому до лав ВЛКСМ людини, яку звільнили через негативну мотивацію. Тоді це було практично неможливо. Такий випадок з Червоненком можна порівняти хіба що з прийняттям у Комуністичну партію двічі судимого Януковича. Цікаво знати за які заслуги Євгена Альфредовича поновили в комсомолі й випустили за кордон. Хто підштовхував по життю хлопчика Женю, створюючи йому всі умови?

 1992 року Червоненко створив СП «Львів Ван Пур», яке першим у СНД опанувало виробництво баночного пива і баночних безалкогольних напоїв. Як стверджують у політичних кулуарах, тоді Євген Альфредович «осідлав» гроші ірландських і канадських євреїв. Через два роки він став головою правління СП «Рогань Ван Пур», а пізніше — головою Промислової групи «Україна Ван Пур». Був віце-президентом товариства «Київ-Тайбей» і президентом концерну «Орлан». Із 1997 року Євген Червоненко розпочинає своє сходження у великій політиці. Спочатку він очолив Комісію з питань розвитку підприємництва УСПП, потім — Союз підприємців України при Кабінеті міністрів України, став радником президента Леоніда Кучми. З липня 2000 року до серпня 2001 року — голова Державного агентства з управління державним матеріальним резервом.

Як стверджує інтернет-видання Oligarh.net, коли Червоненко очолював Держкомрезерв, то найбільше підтримував ЗАТ «Агроінвест-Груп», власником якого є його рідний брат Ігор Альфредович. За час правління Євгена Альфредовича ціни на зерно для підприємств, яке відпускав Держкомрезерв, зросли втричі. А братова фірма отримувала його за пільговими умовами, ще й продавала за кордон.

На парламентських виборах 2002 року наш «герой» балотувався за списком «Нашої України» під №30. Де і як він подружився з Ющенком, достеменно невідомо. Однак можна зробити припущення, що Ющенкові рекомендували Червоненка американські або ж канадські друзі. Бо вже 2000 року через фірми Євгена Альфредовича з американсько-канадським капіталом здійснювалися тіньові оборудки на мільйони доларів. Також відома історія з несплатою податків «Орлан-трансом» і дочірніми підприємствами, які, як з’ясувалося, працювали собі на збиток. Після втручання депутатів від «Нашої України» правоохоронні органи про це «раптово» забули.

Під час президентських виборів Євген Червоненко був керівником особистої охорони Віктора Ющенка. Потрібно зауважити, що з нього чудовий охоронець…

У серпні 2004 року, нападаючи зі своїми бойовиками на мітингуючу проти Ющенка молодь у Бердянську, Приморську, Мелітополі, зламав руку одному з активістів громадянської організації «Братство», розбив відеокамеру журналіста газети «Зеркало Запорожья» і побив оператора телекомпанії «Алекс».

Пізніше, того самого місяця, депутат Червоненко відзначився у Криму: захопив і відлупцював співробітника міліції. У Херсоні побив водія вантажівки, яка обігнала кортеж Ющенка. Поєдинки майстра з боксу Червоненка у Верховній Раді зробили Україну знаменитою.

Нині Червоненко фігурує в чотирьох кримінальних справах. Співвітчизники пам’ятають телевізійні кадри, коли Євген Альфредович бив начальника «Беркута», який не мав права чинити спротив недоторканному депутату.

Цікава в цьому сенсі ідея Луценка та Ющенка призначити Червоненка міністром внутрішніх справ України. Певно, підлеглі міліціонери були б «дуже раді» такому призначенню.

4 лютого 2005 року Указом Президента Віктора Ющенка наш «герой» отримав посаду міністра транспорту та зв’язку. За минулий 2004 рік Євген Альфредович задекларував дохід у сумі 56 тисяч 495 гривень 65 копійок за основним місцем роботи (управління справами у ВР). Водночас олігарх Червоненко нібито особистого прибутку через свої фірми не отримав. Хоча на той час 40% ринку вантажних перевезень по Україні і за кордоном через групу компаній «Орлан-транс-груп» і «Альфатур» вже потрапили під контроль клану Червоненка. Засновниками цих підприємств, окрім екс-дружини Маргарити Володимирівни та дочки Вікторії, вважалися сам Червоненко, його брат Ігор, Віктор Крайнов (ще й засновник НПФ «Текмаш», куди входять голландська компанія SKANDINAVIA CAPITAL B.V., ЕНФІКОН ІСТЕБЛІШМЕНТ — Ліхтенштейн, американська ЛЕЙЛАЙН Л.Л.С) та Сергій Симонов.

Цікаво розбиратися в хитросплетіннях бізнесу Червоненка. Можливо, й правоохоронці цим також займуться? Хоча Червонець їм не по зубах. Ще за часів Кучми його застукали у власному кабінеті під час отримання хабаря у три мільйони доларів, однак потім вдалося владнати справу, у результаті чого звільнили заступника голови СБУ та співробітників, які здійснили операцію. Всі — «за власним бажанням».

Проблеми з квитками на залізниці за міністра Червоненка відчули всі українці. Дивно, як нині покійний Кирпа на «збитковій» залізниці умудрявся будувати автобан «Київ — Одеса»? Як під час літніх та зимових канікул безплатно возив дітей, допомагав ветеранам? Ще й казали, що крав мільйонами? Можливо, у Бика не стало розуму керувати таким великим механізмом, тому перші кроки міністра були пов’язані з підвищенням цін на проїзд залізницею? А можливо, підвищення тарифів пов’язане з особистим бізнесом. Бо відомо, що «дорога» залізниця робить вигідним перевезення автомобільним транспортом, які контролює Червонець. Після такого подарунка собі-коханому Червоненко став уже губернатором Запорізької області.

Подалі від Києва Євген Альфредович поповнює свій особистий бюджет. Отримує у своє розпорядження службовий автомобіль «Фольксваген-фаетон», державний номер 058, срібного кольору з мигалкою та сиреною. Тільки от проблема: маячок та сирена суперечать Указу Президента №56 від 2005 року. За статусом — зась!

Володіння акціями «Запоріжсталі», одного з найпотужніших металургійних підприємств, Альфредовичу недостатньо. Він «підім’яв» і ринок вантажоперевезень області. Колишній губернатор Карташов, не вступаючи в бій з «боксером», добровільно здав йому цей ринок. А можливо, він передбачав з приходом Червоненка хвилю замовних вбивств?..

Певну частку у бізнесі Червонця мають такий собі Шнайдер (Семен Могилевич) та Едик Шифрін. Також долучилися Євген Черняк (володіє алкогольною імперією «Хортиця», ЗАТ «Хар-істет», ВАТ «Глобалком-Україна», ТОВ «Український центр експертизи та реконструкції, ТОВ «Гедеон», ТОВ «Українські реєстраційні системи», Харківська товарна біржа, ТОВ «Страхове товариство Іллічівське», агро­фірма «Нива», «Українська страхова компанія ЖИТТЯ», страхова компанія «Схід-Захід») та Ігор Дворецький (керівник і один із засновників Індустріал-банку, а також «Першого всеукраїнського бюро кредитних історій», ТД «Запоріжсталь», «Нового телевізійного каналу», благодійного фонду «Щит»).

Але й це не все. У балці Середній — металургійні шлакові відвали підприємства «Дніпроспецсталь». Переробка відвалів дає можливість отримувати щомісячні багатомільйонні прибутки. Однак цю територію вже давно поділено, багато ділянок у приватній власності. Стосовно деяких ділянок ведуться судові суперечки. Але що для Червонця законні рішення судів?

Подейкують, що за «вдячність» від Юрія Гладуна (прізвисько «Одесит» або «Косий») та від Станіслава Стукальського («Стас») губернатор сприяв їхній фірмі «Регіон пром­сервіс» отримати балку Середню у повне розпорядження. До того ж «Червонець» нахабно хотів втягти в незаконний розподіл прокуратуру та міліцію області. На диво, прокурор Стеценко та начальник міліції Ольховський відмовилися виконувати накази губернатора. Тоді Євген Альфредович розпочав цькування силовиків.

Мати під котролем силову структуру Червоненко давно мріяв. Ще коли був міністром транспорту, він підписав 8 липня 2005 року накази про створення власної служби, яка за офіційною версією має боротися з тероризмом, а реально — залякувати непокірних міністру людей.

Отже, не знайшовши підтримки у захваті балки Середньої, Червонець також робить спробу силою заволодіти підприємством «Оргсільмаш» у м. Орєховім. Звісно, що все це робиться на користь фірми «Регіон промсервіс». Повз пильне ока губернатора не проходить і Азовське узбережжя області. У районах, розташованих на узбережжі, він, залякуючи голів сільрад і районних адміністрацій, домагається виділення земельних ділянок під будівництво пансіонатів, баз відпочинку та фешенебельних котеджів. Бізнесмен Червоненко знає, що нерухомість завжди в ціні і є дуже вигідним вкладенням капіталу.

Відкрито цькуючи органи правопорядку, Червоненко ставить їм до відома не розкриті вбивства. Однак він забуває, що хвиля вбивств розпочалася саме з його переїздом до Запоріжжя, коли вкотре розпочався сумнозвісний переділ власності. Саме після того, як фірма «Регіон промсервіс» стала активно захоплювати металургійний ринок Запорізької області.

У трудах праведних воїн Помаранчевої революції не забуває й про відпочинок. А який відпочинок без дівчат? Майже щоп’ятниці в одному з найкращих ресторанів обласного центру «Запорізька Січ» керівник служби безпеки «Індустріал-банку» Сергій Супрунюк (прізвисько — Морпєх, член одного з організованих бандитських угруповань) надає Червонцю найкращих танцівниць з різних казино міста. З кількома з них губернатор продовжує свій відпочинок. І ні де-інде, а на Південному березі Криму або ж у Балаклаві. Для повноцінної гулянки в Альфредовича на пірсі Балаклави в яхт-клубі Gold Symbol стоїть особиста яхта Sun seeker, яку він придбав за 2,5 мільйона доларів.

Ось так нині живуть помаранчеві вожді, за яких народ стояв на Майдані. І тут марно закликати до совісті. Їм що?! Дістався крісла — набивай кишені, поки при владі. І коли вже вони нажеруться?!