Далі падати нікуди. Час підніматися

Ця стаття є відгуком на чергове політичне шоу під назвою «позачергові вибори». Маніпулятори, які стоять за всіма цими політичними шоу, вважають себе за дуже розумних, а народ, навпаки, — за дурних.

Та насправді все не так: народна мудрість завжди перемагала, якщо вона йшла за Божими заповітами, бо «в своїй хаті — своя правда й воля». Той же, хто намагався злочинно поживитися за рахунок народного надбання, часто-густо вмивався «кривавою юшкою», після чого довго пам’ятав отриманий урок. Та, видно зараз знову приходять часи, коли треба показати зайдам та їхнім місцевим прихвосням, хто є справжнім господарем в Україні. На це вказує аналіз подій, і в світі, і в нашій державі.

Що відбувається у сьогоднішньому світі

Відома соціальна історія постає перед нами як циклічна зміна світоглядних систем, котрі відображають таку саму циклічну зміну їхніх основних носіїв: цивілізацій, етносів, соціальних верств. Так, американський астроном Дж. Едді, вивчаючи сонячну активність за останні п’ять тисяч років, виявив цикл середньою тривалістю 500-600 років, що відповідає і відомим циклам П.Сорокіна, М.Чмихова та інших вчених. Наприклад, в VI ст. до н.е. панування жрецької верстви та відповідних світоглядних систем було замінено появою нових релігій (буддизму, джайнізму, конфуціанства, даосизму) та нової пануючої верстви — аристократії.

Подібна ситуація повторилася в Європі після ХІ ст., що позначилося розпадом християнства на православ’я і каталіцизм. До цього головним принципом, основною цінністю Заходу був Бог, а організація соціального буття мала ознаки теократії. Після цього на передній план вийшла світська аристократія з монархічною формою правління. Однак соціальний цикл на цьому не закінчився: починаючи з XVI ст., після відколу від католицизму протестантизму, на авансцену історії виходить «третій стан» — буржуазія з відповідними матеріальними цінностями та побудованим на них світоглядом. Логічним продовженням матеріалістичної епохи стає панування люмпенізованих та маргінальних верств населення, панівною ідеологією яких виступає атеїзм, грабіжництво та антикультура, що особливо яскраво проявилися після 1917 року з перемогою єврейсько-більшовицької кліки.

Необхідно зазначити, що кругообіг основних цінностей, світоглядних систем та їхніх носіїв відповідає загалом структурі як суспільства, так і людини, де духовна сфера організації суспільства є певною паралеллю пізнавальної сфери індивіда, політична — вольової, а господарська — чуттєвої. Це було відомо з давніх-давен, коли в арійських та в інших старовинних суспільствах формувалися відповідні соціальні страти — жрецька (брахмани), політична (кшатрії), господарська (вайші) та обслуговуючі (шудри). При цьому лише перші три вважалися повноцінними в суспільному розумінні, оскільки вони володіли необхідними сакральними знаннями, які отримували під час ініціації і тому називалися «двічі народженними».

Шудри, що складали обслугу (ремісники — пролетарії, прибиральники, двірники, співаки, танцюристи тощо), до названих трьох верств, які відповідають трьом основним сферам організації будь-якого суспільства, не належали, тобто були поза межами соціального свідомого. Саме на цей прошарок населення і була зроблена головна ставка К. Марксом, В. Леніним — Бланком, Л. Троцьким — Бронштейном, Р. Люксембург, Бела Куном та іншими єврейськими заколотниками при організації так званих соціалістичних революцій в Росії, Німеччині, Угорщині та інших країнах.

В цілому можна констатувати, що головною формою правління сьогодні є бандократія, основним світоглядом — атеїзм, як різновид сатанізму (бо служіння мамоні витіснило віру в Бога), провідною верствою — люмпен (буквально ганчір’я), який маніпулюється єврейськими заколотниками.

Чиї руки захопили владу, ЗМІ та матеріальні багатства?

Єдиною супердержавою, яка претендує сьогодні на світове панування, є США. Згідно з оприлюдненими повідомленнями, державна влада, фінанси, засоби масової інформації цієї супердержави зосереджені переважно в руках організованого єврейства, що керуються інтересами расистського Ізраїлю. Тобто світом вже сьогодні намагається керувати агресивна невеличка держава шляхом проникнення своїх креатур на верхні щаблі соціальної піраміди США. Але з часів першого президента Ізраїлю єврейським расистам відома аксіома, згідно з якою держави гинуть, коли присутність в них єврейського елементу сягає критичної маси. Наприклад, сьогодні населення США, складаючи всього 5 відсотків від людства, споживає 40 відсотків ресурсів, що добуваються на Землі. Така паразитична держава неминуче загине в найближчому майбутньому і це стає зрозуміло абсолютно всім, можливо, крім Буша.

Відчуваючи скору загибель США, Ізраїль та його креатури швидкоруч намагаються побудувати нову тоталітарну структуру в Європі. Це вже третій мегапроект новітньої історії по створенню штучних псевдодержавних об’єднань. Аби переконатися, що в утворюваному сьогодні Євросоюзі грають головну роль всі тіж представники організованого єврейства, як це було в СРСР та США, достатньо проаналізувати керівництво Австрії, Англії, Німеччини, Франції, Угорщини та інших європейських країн. Там ви знайдете фішерів, меркель, саркозі, які є сьогодні президентами, канцлерами та прем’єр-міністрами європейських країн і які призначали на міністерські посади, генералами та послами переважно своїх одноплемінників. Таким чином, єврейська етнокраїна, яка була встановлена в СРСР і добігає кінця в США, формується сьогодні швидкими темпами в Європейському Союзі, який, з огляду на це, може бути згодом перейменований у «єврейський».

Чим відома людству єврейська етнократія? Згідно оприлюднених даних, втрати від більшовицької революції, Громадянської війни, Голодоморів, Гулагів та інших зумисних репресій сягають десятків мільйонів, що є спланованим геноцидом багатьох народів колишньої Російської імперії. Кількість війн, які вели в ХХ ст. США під єврейським керівництвом, наближується до сотні, а втрати від них також рахуються мільйонними числами.

Межі загарбницьким планам не існує. Ті, хто спланував та реалізував масові вбивства в різних місцях планети, самі не зупиняться. Їхня мета — абсолютне панування. ЇЇ можна досягти лише шляхом знищення всіх «зайвих» народів та привласнення їхніх багатств. Тому не повинно бути жодних ілюзій — нас планують вбити! Ці чергові масові вбивства відбуватимуться, скоріш за все, шляхом не військової, а інформаційної агресії, політичних та фінансових диверсій. Першочергова мета — розкол держав на більш дрібніші (частини незрівнянно слабкіші за ціле), наступна — ліквідація державних кордонів (як це вже зараз відбувається в Євросоюзі) та управління територіями з одного центру за рахунок призначеної колоніальної адміністрації. Досягнення цих цілей супроводжуватиметься подальшим нищенням промисловості, сільського господарства, армії, науки та освіти. Результат — масове вимирання населення, глобальний геноцид.

Україна — як приклад неоголошеної війни

Сьогодні Україною керує президент, який має за дружину американського спецагента єврейського походження та регулярно приймає участь у юдейських святах в синагогах (в ново заповітному Апокаліпсисі вони названі «синагогами сатани»). На ключових посадах в українському уряді знаходяться Д.Табачник (віце-прем’єр з гуманітарних питань), А.Грищенко (міністр оборони), А.Яценюк (міністр закордонних справ) та інші представники міжнародного єврейства. До недавнього часу посаду міністра внутрішніх справ обіймав їхній співплемінник Ю. Луценко. Поступово заповнюються цими ж представниками посади керівників великих міст — Києва (Черновецький), Харкова (Добкін), Одеси (Гурвіц) тощо. Цим представникам допомагають у створеному «управління хаосом» особи на кшталт міністра освіти і науки С. Ніколаєнка, інтелектуальний та світоглядний масштаб яких є очевидно недостатнім.

В результаті в країні постійно відбуваються різноманітні катастрофи, набирає обертів вимирання та міграція представників титульної нації, поглиблюється руйнація промислового та аграрного сектора, відбувається занепад культури, науки та освіти, зростає криміналізація всіх сфер соціального буття, що має основні ознаки встановлення бандократії. Україна вимирає. Аби ці страшні процеси прискорити, відбувається постійна зміна урядів, практикується штучна «кадрова чехарда», оскільки це веде до ще більшого хаосу. За 16 років незалежності змінилося вже 16 урядів, кожний з яких не зміг реалізувати затверджену парламентом програму дій. Більше за всі мав утриматися уряд В. Януковича, але посол США Тейлор відвідав президента В.Ющенка і одразу з’явився указ останнього про розпуск парламенту, після чого неодмінно відбудеться і чергова зміна уряду. До речі, деякі аналітики позиціонують Тейлора як «державного вбивцю», тобто спеціально підготовленого політичного диверсанта, який займається нищенням держав.

Не є самостійним у прийнятті рішень і прем’єр Янукович. Достатньо згадати як залишився на своїй посаді, після візиту прем’єра до США, міністр оборони Гриценко, якого до візиту планували відправити у відставку. Це той самий «неголений міністр» Гриценко, дружина якого Мостова зі своєю газетою «Зеркало недели» неодноразово звинувачувалася в українофобстві. І як же такий чоловік буде виховувати захисників Вітчизни? Або згадати майже 100 відсоткове голосування в парламенті за призначення єврея А. Яценюка на посаду міністра закордонних справ, який ніколи не належав до дипломатичного корпусу. Або як пояснити призначення одіозного Д. Табачника, якого звинувачували в брутальному розкраданні державних архівів на користь Ізраїлю, віце-прем’єром з гуманітарних питань? І це в умовах, коли сам Табачник настільки був переконаний у своїй безперспективності, що заховався аж у кримському парламенті!

Все це вказує на сьогоднішнє керівництво країною як на прототип колоніальної адміністрації, що керується з ізраїльських та американських посольств. Такі псевдокерівники розраховують на вдячність від своїх хазяїв, на те, що їх візьмуть до міжнародної «еліти». Може і візьмуть, оскільки така «еліта» в епоху бандократії та панування люмпена вбирає в себе переважно декласовані елементи. Але земне життя дуже швидкоплинне, а там вже і суд Божий, якого не мине навіть «князь світу цього» — сатана.

Кого ж обирати?

Нікого! З тих, хто сьогодні йдуть на вибори обирати немає кого. Їхні образи, що старанно виліплюються телеканалами, є чужинськими і оманливими, бо телеканали ці належать переважно єврейським олігархам, які прагнуть лише до ще більшого пограбування України. Ці вибори — без вибору, оскільки все вишукують гроші та адмінресурс. Кого б не обрали, пройдуть лише ті, хто потрібен. Про фальсифікації під час виборів публічно зізнаються найвищі керівники держави. То про які вибори йдеться? Знову про вибір чужинців, що маскуються під різними політичними кольорами, але керуються з одного сіоністського центру!

Аби переконатися в цьому достатньо глянути в списки кандидатів. Наприклад, «Нашу Україну — Народну самооборону» (НУНС) прикрашають прізвища Луценка, Гриценка, Яценюка, Жулинського, Зварича, Єханурова, Ключковського, Жванії, Третьякова, двох Ющенків та багатьох інших, пов’язаних з єврейством осіб. Серед кандидатів БЮТ — Тимошенко — Гіркян, Турчинов, Винський та цілий букет єврейських олігархів на кшталт Гунського, Фельдмана, Сигала тощо. Серед Партії регіонів попереду представлені Богословська, Звягільський, Колесників, Табачник та багато інших відомих або прихованих представників єврейства в Україні. Те ж саме стосується списків соціалістів та комуністів, генетично пов’язаних з сіонізмом. Складається враження, що названі списки складено не до виборів в український парламент, а в ізраїльський кнесет. Чи не зарано?

Яке право має одна національна меншина вирішувати долю багатомільонної титульної нації та 130 інших меншин, що суці нині в Україні? Яким чином влада, засоби інформації, фінанси, промисловість, земля опинилися у представників переважно однієї національної меншини? Багатьом людям стає зрозумілим, що таке могло статися лише за навмисно створених умов, тобто є злочином проти усього народу, який щорічно зменшується на пів­мільйона осіб. Такі людські втрати можливі лише під час широкомасштабної війни. І ця війна ведеться проти України і українців вже багато років. І винними у нищенні Українського народу є всі ті, хто був і є при владі. Тому — зась всім цим чужинцям та їхнім холуям! І хай спостерігачі з Європейського Союзу, які просто в притул «не бачать» масштабних фальсифікацій, спостерігають порожні виборчі дільниці. Чесним людям не має чого там робити. Передусім, на нинішніх «виборах».

Що відбуватиметься далі?

Соціальні цикли, розпочавшись, вже не можуть бути зупинені через об’єктивні закономір­ності, тому після сьогоднішньої бандократії обов’язково відбудеться повернення до нормального стану держави і суспільства. Скоріше за все, як перехідний періоду буде повстання зубожілого народу проти чужинських гнобителів, яке приведе до влади одноосібного правителя. Про ці закономірності знали ще Платон, Аристотель, Сима Цянь, Полібій, бо існує певний круговорот державних форм правління, згідно з яким ці форми циклічно змінюються, переходять одна в одну і знову повертаються.

Сьогодні соціальний цикл розвитку України добігає своєї найближчої точки, після чого (якщо держава не вмирає) відбувається повернення до оптимального стану, за яким:

— домінують духовні цінності, що відповідають традиційним релігійним віруванням та заперечується чужинський культ мамони;

— відроджується національна духовна еліта, яка витісняє люмпенізовану бандократію чужинських та місцевих маргиналів (шудр);

— під проводом духовної еліти відроджується політична та економічна сфери національного буття на основі домінування власних державних інтересів;

— пріоритетний розвиток отримує культура, наука і освіта, а також встановлення взаємоцікавих міждержавних стосунків.

Те, що відбувається сьогодні в православній Україні є свідченням найнижчого падіння суспільного здоров’я, моралі і честі, які, безсумнівно, довго, навмисно та цілеспрямовано розбещувалися чужинськими газетами, розповсюдженням наркотиків, алкоголю і тютюну, хабарництвом і корупцією, брехнею і безвідповідальністю можновладців, вбивствами та рейдерством.

Нижче падати вже нікуди! Зрозумівши це люди почнуть підніматися. Спочатку небагато, потім все більше і більше. Вони почнуть гуртуватися за місцем проживання чи роботи, поширюючись все далі і далі. Чергова революція почнеться знизу, з землі і дійде аж до неба. Бо ми живимо на цій землі і під цим небом вже кілька тисяч років. І нам немає більше куди йти, немає більше куди відступати. Тому єдиним шляхом залишається наступ!