Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Перекур до наступної баталії...

Дострокові вибори визнані такими, що відбулися. Безумовним переможцем стала Юлія Тимошенко на відміну від Партії регіонів і пропрезидентського блоку з десяти партій. Партія регіонів програла, навіть за умови своєї першості і нинішньої, порівняно з попередніми виборами до Верховної Ради 2006 року, більшої підтримки виборців.

Юрій Луценко, вітаючи переможницю, так припадав до руки Юлії Володимирівни, всім своїм виглядом даючи зрозуміти, що визнає свою підпорядкованість лідерці БЮТ і готовий підтримати її у будь-яких кроках, що, здається, зняв усі питання створення «демократичної коаліції». Приголомшені відносно невеликою кількістю голосів НУ-НСівці поодинці і групами підлещувалися до переможниці, говорили про непохитність попередніх домовленостей і вітали з прем’єрством. Віктор Ющенко, присоромлений, зберігав незвичне для останніх місяців мовчання. Координатор проекту під назвою «Дострокові вибори до ВР — дострокові вибори Президента» теж на публіці не з’явився. Він, Віктор Балога, знову контролює розвиток ситуації. Подальша доля Ющенка нині як ніколи залежить від глави його Секретаріату.

Віктор Ющенко послідовно, крок за кроком, від указу до указу просувався до своєї поразки. Саме своїми руками і зусиллями Секретаріату простелив Тимошенко шлях до перемоги. Ніхто нині не акцентує увагу, але факт, що нинішні якихось чотирнадцять «переможних» відсотків пропрезидентського блоку НУ-НС треба розділити на цілу купу партій, їхніх лідерів, які за посади і місця у майбутньому пар­ламенті зрадили своєму електорату. Суттєво й те, що частка цих «переможних» належить, безперечно, особисто Віктору Андрійовичу.

Чи передбачав такий розвиток ситуації Президент? Передчував — безперечно. Тому і вів Віктор Балога від імені Глави держави сепаратні перемовини з Борисом Колесниковим…

Здавалося б, виграла ще одна особа — Володимир Литвин. Проте цей виграш більш ніж умовний. Формально Президент поза процесом, над процесом. Реалії ж інші. Віктор Андрійович вирішуватиме, з ким йому комфортно — більш передбачувано і менш ризиково — йти на президентські вибори. Ось і регіонали, тільки-но отримали результати екзит-полів, одразу й усі без винятку заявили про готовність до створення «широкої коаліції».

Програли біло-блакитні… І їхній програш був передбачений заздалегідь. Він почався ще за ситуативної коаліціади — Партія регіонів спільними з БЮТ зусиллями долає вето Президента на «Закон про Кабмін» і підтримує Юлію Тимошенко у проштовхуванні, що не має нічого спільного з принципами демократії Закону про імперативний мандат для місцевих рад.

Отже, у прагненні закріпити свою присутність у владі, задля короткочасних перспектив, Партія регіонів втрачає стратегічні переваги. Далі ПР зосереджує увагу на укрупненні і зміцненні своїх бізнес-структур. Ніхто не замислюється над тим, що суспільна стабільність, на яку вони так покладаються, можлива лише за умови збільшення ВВП до рівня доходу на душу населення у 8—10 тисяч доларів, і не за умови швидкого збагачення невеликої купки олігархів та загального зубожіння населення, а через становлення так званого середнього класу. Нікого не цікавить надзвичайно роздутий бюрократичний апарат, велика кількість міністерств, відомств, комітетів і управлінь, котрі не тільки дублюють один одного, а й виконують непритаманні державним установам функції. Кабмін виявляє неспроможність протистояти бюрократизації, а під час розгортання політичної кризи ще й сприяє їй.

Невиправної помилки припустилася Партія регіонів, зголосившись йти на дострокові вибори. Адже у разі відмови підкорятися витонченому шантажу коаліціанти отримували б карт-бланш. Партія регіонів в особі Віктора Януковича засвідчила слабкість. А як відомо, один раз виявиш слабкість — будеш вимушений поступатися постійно. І жодні пояснення на кшталт: «Коли ми побачили, що ця помаранчева команда разом із білим братством підуть на все, що завгодно, навіть на громадянський конфлікт, і, не дай Боже, на громадянську війну, ми вирішили йти на вибори» не будуть їм виправданням. Було все — і зміна партійного менеджменту, і реорганізація у сфері партійного будівництва, і нескінченні внутрішньопартійні чвари, і заява Януковича про вихід з виборчого процесу, що так і зависла у повітрі, не будучи підтриманою однопартійцями. Вихід з виборчого процесу був шансом, останнім… Але не останньою помилкою Партії регіонів…

Залишається відкритим питання реалізації передвиборних зобов’язань, тягар яких лягає на майбутнього Прем’єра. Адже одне — купувати «Український прорив», «План Маршалла», декларувати соціальні ініціативи, а зовсім інше — виконувати обіцяне. Відтак може виявитися передчасним Луценковим поздоровленням Тимошенко з прем’єрством. Ще достатньо часу — від моменту підрахунку голосів виборців, прийняття присяги новим депутатським складом до створення коаліції, коли ейфорія перемоги вщухне. Юлія Володимирівна цілковито здатна дослухатися до своїх радників і віддати портфель глави уряду, скажімо, Арсенію Яценюку, разом з відповідальністю за все наговорене. Свою ж «президентську карту» розіграти з посади спікера.

Водночас поза межами здорового глузду витрати на цю виборчу кампанію потребують від лідерки БЮТ володарювання у самому сенсі цього слова. Отже, відмови Юлії Володимирівни від посади Прем’єра, як і від створення Кабінету Міністрів не до своєї подоби, годі й чекати (не тільки потрібно повернути витрати на цю кампанію, гроші потрібні й на наступні президентські перегони). Зрозуміло, що за умови здобуття Юлією Тимошенко посади глави уряду не має жодного сенсу підтримувати варіант конституційної реформи від Секретаріату, який передбачає послаблення прем’єрських повноважень на користь Президента, хіба що Вікторові Балозі вдасться запевнити Юлію Володимирівну в своїй підтримці. Своєю чергою, Тимошенко розуміє, що посада глави Секретаріату за Віктором Балогою не закріплено довіку, та й сам він не проти випробувати долю у боротьбі за «гетьманську булаву», не кажучи про те, що йому, як на її думку, довіряти не можна. Отож Юлії Володимирівні залишається одне — як завжди, покладатися на себе.

Суспільство… Воно отримало те, на що погодилося: штучно створений хаос, що призвів до політичної кризи, і дострокові вибори, які не принесли принципових змін, адже розклад залишився майже той самий — 50:50. І це не дивно, адже технології превалюють над ідеями, іміджі лідерів становлять основу партій, форма підміняє собою зміст. Місця немає лише інтересам України. В основі — непримиренний конфлікт різних груп олігархічного капіталу в боротьбі за перерозподіл сфер впливу. Амбітність персоналій загрожує національній безпеці. Протистояння ставить під питання цілісність країни. Нація ж приймає, а отже, схвалює. Вона доводить своєю згодою, що у боротьбі за владу можна нехтувати мораллю і топтатися по споконвічних цінностях. Вона визнає за нормальне, що владу, нинішню політичну еліту країни представлено людьми, світогляд яких лежить у площині матеріальної вигоди, що люди, які змінюють один одного біля державного керма, за великим рахунком володіють цією країною.

Дострокові вибори не усунули причини дуалізму влади, не вирішили політичної кризи. Якість парламентаризму під питанням. Політичні партії — іграшки в руках олігархів. Політична географія стала відбитком суспільної свідомості.

Вибори підтвердили, що нинішня влада опирається на великих власників і маргінало-люмпенізований (особливо у сенсі ментальності) суспільний елемент. На відміну від олігархів, які використовують партії як інструмент лобіювання власних бізнес-інтересів і свої «ідеологічні» уподобання виявляють відповідно до бізнес-перспектив, маргіналітет (тобто позбавлений повноцінних зв’язків із суспільством прошарок населення) становить соціальну й електоральну масу, якій властиво метушитися і кидатися від одного політичного полюсу до іншого.

Суспільство сомнамбул і безвідповідальності. Перманентна криза. Вона пожиратиме суспільство, націю, державу... Сьогодні від громадянського протистояння нас рятує лише бажання жити в мирі і злагоді — ментальний стрижень нації. Поки що…

Віктор Вірний, політолог, «Фундація Аналітичної Думки»
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com