Чи потрібен Київміськбуд Ахметову?

Ситуація довкола можливого тіньового продажу Київміськбуду загострюється. Як уже неодноразово повідомлялося, Київрада нещодавно скасувала власне рішення про заборону приватизації 80% акцій холдингу Київміськбуд. Фактично це означає початок продажу найбільшого будівельного підприємства України. Однак процедура приватизації пішла відверто тіньовим і незаконним шляхом.

Уже з’явилася інформація про те, що продаж буде непрозорим, на основі закулісних домовленостей столичного мера Черновецького. Про наслідки концентрації контрольного пакету акцій монополіста на ринку київської нерухомості також відомо. Це призведе до неминучого різкого подорожчання житла. Від 2 тис. дол. за кв. м зараз до ймовірно 4 тис. — 4,5 тис. протягом року.

Щодо можливих покупців КМБ офіційної інформації немає. Попри галас у пресі мерія хоче здійснити оборудку тихо. Після «Криворіжсталі» КМБ може стати найбільшою приватизаційною аферою. Адже вартість КМБ фахівці оцінюють у 1,5 — 2 млрд дол. Тоді як є інформація, що контрольний пакет акцій, який належить місту, Черновецький уже пообіцяв віддати тільки за кількасот мільйонів доларів.

Достеменно відомо про доволі успішні переговори між мером і представниками російської будівельної корпорації. Також відомо про активність команди мера зі скуповування акцій підприємств холдингу, що належать міноритаріям. Повідомлялося, що скуповування акцій відбувається не без психологічного тиску. Головну роль у тому, що відбувається, джерела відводять В’ячеславу Супруненку — зятю Леоніда Черновецького і депутату Київради.

Тим часом преса серед охочих придбати КМБ назвала донецького мільярдера Рината Ахметова. Про це писали «Економические известия» , «Українська правда» та інші видання. Висловлювалася дуже вірогідна, на перший погляд, версія. Мовляв, минулої зими Ахметов через Євгена Кушнарьова зробив Черновецькому серйозну пропозицію. Після загибелі Кушнарьова історія нібито мала своє продовження. І що зараз купівля КМБ є нібито одним з пріоритетів Ахметова. Як доказ наводився факт появи серед керівництва холдингу людей, близьких до Ахметова.

Офіційно ні Ахметов, ні СКМ жодних коментарів з цього приводу не давали. Проте версія вірогідна лише на перший погляд. Є ціла низка моментів, які змушують засумніватися у можливості такого ходу подій. По-перше, покійний Кушнарьов і Ринат Ахметов хоча і належали до однієї політичної сили — Партії регіонів, проте ніколи не були партнерами по бізнесу. Понад те, за певними джерелами, в Партії регіонів за життя Кушнарьова існувало три конфронтуючі, принаймні конкуруючі, гілки. Головна — так звана група Ахметова — сьогодні фактично домінуюча. Лідерами двох інших були брати Клюєви та власне покійний Кушнарьов. Тому доволі сумнівно, щоб Кушнарьов виконував роль свата між Ахметовим і Черновецьким. Для такої ролі міг цілком підійти Василь Горбаль — банкір-депутат, який курує у Партії регіонів усі питання, пов’язані з Києвом, зокрема роботу Київради.

По-друге — і найголовніше — на сайті головної компанії Ахметова СКМ можна знайти вичерпну інформацію про бізнес-інтереси власника футбольного клубу «Шахтар». За останні роки і Ахметов, і СКМ змінилися — стали публічними, прозорими, ведуть бізнес по-європейськи. Інформації сайту цілком можна довіряти. Врешті, нічого невідомого там нема. Лише підтвердження. Серед пріоритетів у бізнесі Ахметова — важка промисловість, металургія, сировинна база, енергетика, комунікації і транспорт. Ніколи Ахметов не цікавився будівництвом. Як повідомляється на сайті СКМ, вона володіє цілою низкою підприємств, які, становлячи лише невелику частку в загальному бізнесі компанії, все-таки створюють цінні робочі місця, надають послуги місцевому населенню й сприяють підвищенню рівня суспільного добробуту в Донецькій області. Найвідомішим з цих підприємств є донецький футбольний клуб «Шахтар», репутація якого в європейських футбольних колах постійно зростає. Машинобудівний бізнес СКМ зосереджений на виробництві дорогих залізничних вагонів й іншого транспортного устаткування. Крім цього, компанія володіє підприємствами харчової промисловості, АЗС, родовищами глини й найкращим у Донецьку готелем — п’ятизірковим «Донбас Палас». І все. Не важко помітити, що Ахметов вкладає великі гроші лише у проекти, які обіцяють тривалий час бути рентабельними, принаймні протягом одного людського життя. Будівництво може дати значно вищий відсоток рентабельності. Але чи надовго? Операція з купівлі КМБ у будь-якому разі є ризиковою. Навіть збільшивши ціну до максимуму, покупець не має гарантії, що зможе відбити вкладені гроші. З однієї простої причини — ринок житла в будь-який момент може не витримати й обвалитися. Ахметов не любить ризикувати.

З викладених вище причин абсолютно зрозуміло, що серйозної цікавості до КМБ в Ахметов немає. Отже, інформація у пресі про його намір купити КМБ — не більше ніж деза. Хто і навіщо її пустив гуляти по світу? Мерія, намагаючись продати КМБ без галасу і непрозоро, створює тіньові неконкурентні умови. Наслідок — зниження ціни об’єкта. Не лише для казни, чого, власне, всі й добиваються, а й для наділених владними повноваженнями цю ціну створювати. У такому разі команді Черновецького дуже вигідно хоча б «придумати» конкурента для росіян. Мовляв, не хочете ви — дамо іншому. Ціна питання зросла. Типовий хід. Цікаво лише, як Ахметов почувається у ролі підсадного гравця в цих, м’яко кажучи, брудних технологіях Супруненка та родини?

Можливий, до речі, і інший варіант. В’ячеслав Супруненко, як відомо, представник, так званої золотої молоді. В юності мав проблеми із законом. Поводиться дуже зухвало і самовпевнено. І цілком можливо, що мріє, скориставшись хаотичною ситуацією, прибрати КМБ до власних рук, кинувши і москвичів. Саме Супруненко зараз у не завжди законний спосіб займається скуповуванням акцій у міноритаріїв. За деякою інформацією, нині у його руках опинився великий пакет підприємств холдингу — понад 10%. Заплутати ситуацію, ввівши у гру міфічного, далекого і серйозного гравця на зразок Ахметова йому на руку. Проте, схоже, ні Супруненко, ні його тесть абсолютно не звикли думати про наслідки своїх дій. Не йдеться навіть про те, чим обернеться тіньовий продаж КМБ для Києва і киян. Ці дії перейшли межі чесного бізнесу — раз; вони тягнуть на кримінальну відповідальність — два. Гравці, вплутані у ГРУ, за власним бажанням чи з примусу, дуже вже серйозні. Отож, дізнавшись про те, ким насправді вони були у цій схемі, цілком можливо, що зроблять «мера всіх киян» доступним для правосуддя.