Футбольне поле чи кладовище мрій?

Торік київське «Динамо» своїми виступами у груповому турнірі Ліги чемпіонів спонукало до написання «серійного трилеру» під назвою «Осінній гаплик». Нумерація серій «Гаплика» визначалася туром Ліги чемпіонів: 1-й тур — перша серія, 2-й — друга… І так доки «Динамо» не завершило свої чергові безславні виступи, посівши останнє місце у груповому турнірі.

Нинішньої осені все йде до повторення ситуації. Київське «Динамо» вже програло два стартові матчі Ліги чемпіонів. До того ж не відчувається жодних перспектив чи передумов для покращення гри. Після поразки першого туру 0:2 від італійської «Роми» президент клубу Ігор Суркіс пустив у хід останній «джокер» — провів заміну головного тренера. Замість Анатолія Дем’яненка, під орудою якого динамівці так і не змогли нічого вагомого досягти на міжнародній арені, поставили нового-старого наставника Йожефа Сабо. Перемоги «Динамо» під його керівництвом також переважно національного масштабу.

Щоправда, якось Йожефу Йожефовичу вдався свого роду «європейський прорив», який потім також було зведено нанівець. 2004 року «Динамо» поступилося у домашній зустрічі кваліфікаційного періоду турецькому «Трабзонспору». Тоді було зроблено оперативні оргвисновки — замість Олексія Михайличенка на гру-відповідь команду вивів Йожеф Сабо. «Динамо» перемогло у повторному матчі й пробилося в Лігу чемпіонів. Тільки ось запалу від «свіжої мітли» киянам на довго не вистачило. Тієї осені динамівці фінішували третіми в групі, а наступної весни у Кубку УЄФА безславно поступилися іспанському «Вільяреалу», внаслідок чого по завершенні сезону Сабо було замінено на посаді головного тренера ще більш безталанним Леонідом Буряком...

Та повернімося до нинішніх розкладів навколо «Динамо» та Ліги чемпіонів. Цього разу не відбулося навіть швидкоплинних позитивних зрушень. У другому турі групового турніру вже під керівництвом Йожефа Сабо кияни знову програли — цього разу 1:2 вдома португальському «Спортінгу». Цим самим вони зробили примарними шанси досягнення задекларованої раніше мети — виходу до 1/8 фіналу Ліги. Що там говорити, з такою грою навіть «почесне третє місце», що надає право виступити наступної весни у Кубку УЄФА, видається недосяжним. Звісно, ще, може, випаде суто формальна нагода місяць-другий прокручувати «затерту платівку» про «теоретичні шанси» (доки й вони не щезнуть остаточно), надаючи матеріали для написання наступних серій «Осіннього гаплика-2007».

Прикметно, що нинішньої осені «Гаплик» стосується суто «вотчини» братів Суркісів. Спочатку національна збірна України фактично зійшла з дистанції змагання за участь у фінальному турнірі Євро-2008. Невдовзі київське «Динамо» стало на цей хибний шлях у лігочемпіонському турнірі. І все це на тлі успішних виступів донецького «Шахтаря», який після двох турів має максимальний очковий здобуток, внаслідок чого опинився поза сюжетом «Осіннього гаплика-2007». Гірники почергово перемогли 2:0 шотландський «Селтік» та 1:0 на виїзді португальську «Бенфіку». Звісно, у донеччан попереду ще зустрічі з фаворитом групи «D» італійським «Міланом». Проте вже можна сказати, що плани команди Мирчі Луческу на потрапляння до плей-офф Ліги чемпіонів цілком реальні.

Радіючи цим успіхам, вже втомлюєшся вкотре вказувати на основну глобальну причину невдач українського футболу. Що називається, здогадайтеся самі.

Олександр НАКАЗНЕНКО,
співкоординатор Громадського руху
«ФУТБОЛ БЕЗ СУРКІСІВ»