Таємні товариства: міфи та реальність

Ми продовжуємо публікацію книжки Миколи Сенченка та Валерія Гастинщикова «Таємні товариства: міфи та реальність»

На початку ХІІІ століття під час Альбігойського походу, метою якого було викорінити секту Катарів у південній Франції, за деякими оцінками, було вбито 20 000 людей. Врятувалися тільки катари, яким вдалося сховатися серед тамплієрів. Бертран де Бланшфор був з катарів.

Зберігся знаменитий будинок, побудований тамплієрами. І досі викликає інтерес туристів Кафедральний собор Шартр на річці Евре на південний захід від Парижа. Будівництво кафедрального собору почалося 1145 року. Після пожежі 1194 року його 26 років відбудовували. Це перший будинок тут у готичному стилі. Будівлі того часу були, зазвичай, малими і квадратної форми, тоді як ця будівля мала разюче високі стелі, повітряні опори, яких раніше не знала архітектура.

1194 року архітектор використав під час будівництва Шартра нові принципи, що надихнули всіх великих архітекторів ХІІІ століття. Звід являв собою три рівні, проте в нього не було галереї. Його зводили в чотири етапи, тож не було потреби в проміжних опорах. Зовні теж відбулася важлива зміна — архітектор відмовився від традиційних п’яти веж над трансептами.

На північному вході зали кафедрального собору Шартр є напис Ковчега Заповіту. Цей напис часто слугував доказом того, що тамплієри знайшли Ковчег і переправили його до Європи.

Цікаво, що в жодному з кафедральних соборів, побудованих тамплієрами, немає зображення Ісуса на хресті.

До середини ХІІІ століття «Рицарі-Тамплієри» мали одну з наймогутніших армій у світі. У них була сухопутна армія і морський флот в Атлантиці, що базувався у французькому порту Ля Рошель. «Рицарі-Тамплієри», володіючи такою силою, уже не хотіли, щоб хтось диктував їм свої умови — ні церква, ні Англія. Їхній лідер 1252 року попереджав англійського короля Генріха III: «Ви царюватиме доти, доки підтримуватимете справедливість».

1291 року мусульмани відвоювали Святу землю в християн. Тамплієри були серед тих, хто марне намагався не допустити цього. Вони героїчно боролися, а сам гросмейстер продовжував смертний бій, не зважаючи на жахливе поранення.

Тепер необхідність в «Рицарях-Тамплієрах» відпала. Тамплієри Близького Сходу були змушені перебратися на Крит, куплений ними раніше в Річарда Лев’яче Серце. Група, відома як «Суверенний Орден Святого Іоанна Єрусалимського» («Госпітальєри»), також перебралася на Крит.

Хоча «Тамплієри» були офіційно санкціоновані церквою і брали участь у її хрестових походах, Орден настільки поширився і став таким могутнім, що став полікультурним. Для нього уже було звичайною справою використовувати на службі мусульман. Багато рицарів-тамплієрів володіли арабською мовою. В Ордену склалися тісні контакти з багатьма єврейськими громадами. Серед них були колишні члени секти «Катарів», і багато рицарів відкрито обговорювали їхню віру в гностичний дуалізм. Церква всього цього не схвалювала.

На початку 1300-х років сила «Рицарів-Тамплієрів» сягла свого піку. Саме в цей самий час вони накликали гнів французького короля Філіпа IV, який назвав їх п’яницями і грубіянами. 1305 року французький король відправився до Риму на зустріч з Папою Клементом V. Він був абсолютно впевнений, що Папа надасть йому аудиторію, оскільки той був його маріонеткою. (Філіп розробив план усунення Папи Боніфація VII, а Бенедикт XI, який змінив його, також таємниче помер. Папа Клемент був архієпископом Бордо і залежав від Філіпа.)

Філіп сказав Папі Клементу, що «Рицарі-Тамплієри» замислили скинути церкву. Так само, як і з «Катарами», церква організувала хрестовий похід для знищення «Рицарів-Тамплієрів». Перед безпосереднім нападом на них було проведено пропагандистську операцію. Про Орден поширювалися жахливі чутки. У народі почали говорити, що тамплієри гомосексуалісти, канібали, що поїдають своїх власних дітей, що поклоняються дияволу на ім’я Бафомет (ідол, чиє зображення невідомого походження). Уперше це ім’я прозвучало під час гонінь на Орден «Тамплієрів». Слово «Baphomet», прочитане справа наліво як «Temohpab», відтоді стане нотариконом наступної формули: Templi omnium hominum pacis abbas, що в перекладі з латині означає: «настоятель храму світу всіх людей». Слово «Бафомет» пишеться єврейськими літерами як бфеоъ, що являє собою зашифрований методом «атбаш» набір букв щефйа, який за бажання можна прочитати як грецьке слово «Софіа» («Мудрість»). Стверджувалося, що вони здійснюють ритуали, які заперечують божественність Христа, що вони плюють на хрест. (Однак немає підстав стверджувати, що «Рицарі-Тамплієри» належали до якої-небудь віри, їхні щирі вірування, по суті, залишаються таємницею.)

Є свідчення, що деякі рицарі у своїх рукописах згадували «Baphomet», але невідомо, що воно означає. Зрозуміло тільки, що до Бафомета ставилися з повагою і що він має стосунок до демонічних ідолів. Це слово також асоціювалося з бородатим обличчям, деякі думали, що це натяк на Туринську плащаницю, котра, як вони вважали, зберігалася в тамплієрів з 1204 до 1307 року.

Відповідно до деяких історичних свідчень, тамплієри справді могли здійснювати дивні ритуали, де згадувався Бафомет. Так, в одному з них говорилося: «Піднялася хвиля суспільного обурення у зв’язку з обвинуваченнями... у поклонінні дияволу в формі ідола на ім’я Бафомет». Бафомет — тамплієрський символ гностичних обрядів, заснованих на фалічному культі і силі спрямованої волі. Двостатева істота з бородою козла і роздвоєними копитами аналогічна античному рогатому божеству, козлу Мендесу.

В інших джерелах знаходимо: «Деякі зізнавалися, що вони також поклоняються ідолу в образі кота, червоного чи сірого, чорного чи плямистого. Іноді культ поклоніння ідолу припускав цілування кота під хвіст. Іноді кота змазували жиром смажених на вогні дітей. Тамплієрам доводилося їсти, додаючи до страви прах померлих членів Ордену — свого роду магічний ритуал, за яким живим передається відвага полеглих у бої рицарів».

Також стверджувалося: «За свідченням інквізиції, деякі члени Ордену під час посвяти одержували шматок мотузки, що була в контакті з «головою».

Тамплієр Жан Тейфе з Жені свідчив 1307 року проти Ордену на суді. Він сказав, що його прийняли до Ордену в Мормані, де був один з трьох настоятелів під юрисдикцією Великого пріорату Шампані у Вулене, що під час посвяти на вівтарі стояв ідол з людським обличчям. Один бургундець з Вулена описав, як голову виймали з шафи в каплиці, і що йому здалося, ніби її зроблено із золота чи срібла і являла вона собою голову чоловіка з довгою бородою. Інший брат казав, що в ідола було два обличчя, а його родич зазначив, що самого ідола, на відміну від копій, могли бачити тільки старші члени Ордену в особливих випадках.

Згідно з ще одним свідченням, «...вони поклонялися у своїх громадах язичницькому ідолу, фізичні характеристики якого описували по-різному, але всі називали його Бафометом, що етимологічно у старій французькій мові означало те саме, що й «Магомет». Кілька разів слово «Магомет» справді звучало в цьому сенсі на суді. Як і багато переслідуваних єретичних груп минулого, тамплієри зустрічалися таємно, і тільки вночі. Навряд чи «Рицарі-Тамплієри» принесли зі Сходу традицію поклоніння пророку Магомету, оскільки його не було ні в Леванті (загальна назва країн, що прилягають до східної частини Середземного мо­ря), ні навіть серед розкольницьких сект на кшталт «Ізмаїлітів» чи «Друзів». Припущення, що мусульмани були ідолопоклонниками, є частиною іншої системи «дискредитації», зневажливого представлення азійського світу західним християнством.

Напад на тамплієрів було розпочато в п’ятницю, 13 жовтня 1307 року — воістину вона стала для них «П’ятницею 13-го». Рицарів оточили і взяли в полон, їх піддавали катуванням, спалювали на багаттях. Попри суворі запобіжні заходи зі збереження в таємниці день нападу на Орден, деяких рицарів попередили, щоб ті змогли сховатися, забравши з собою скарби тамплієрів. Зникли скарби, що зберігалися в Паризькому храмі Ордену. Щез також морський флот Тамплієрів.

Хоча за наказом церкви тамплієрів мали вбивати на всій території християнського світу, хрестовий похід активно здійснювався тільки у Франції. Навіть зять Філіпа король Англії Едуард II не хотів воювати проти «Рицарів Тамплієрів», однак неохоче, зі змішаними почуттями підкорився. Англія вела війни із Шотландією, і нова війна проти «Рицарів-тамплієрів» була небажаною. Через війну між Англією і Шотландією папське розпорядження знищити «Рицарів-тамплієрів» у Шотландії здійснити не вдалося. Шотландія виявилася єдиним місцем християнського світу, де й досі офіційно існує цей Орден.

12 серпня 1308 року інквізиція висунула список обвинувачень проти «Рицарів-Тамплієрів». Серед обвинувачень був пункт про те, що «в кожній провінції в Ордену були ідоли, а саме голови, де три, де одна, у деяких — людський череп. Пункт про те, що вони поклоняються цьому ідолу, особливо у великих громадах і на зборах. Пункт, що вони мають його за Бога. Пункт, що вони мають його за Рятівника... Пункт, що вони стверджують, ніби голова оберігає їх і приноситить багатство. Пункт, що завдяки їй розквітають дерева. Пункт, що вона робить землю родючою. Пункт, що вони торкалися мотузкою кожної раніше згаданої голови, яку потім носили на тілі під сорочкою. Пункт, що під час посвяти ці мотузки видавалися кожному з братів. Пункт, що це робилося з метою обожнювання ідола. Пункт, що ті, хто посвячував, вимагали потім від посвячених клятви не розголошувати раніше сказаного».

Тамплієри в Німеччині й далі існували, переховуючись в інших таємних товариствах, зокрема в «Госпітальєрів Святого Іоанна» або в «Тевтонських рицарів». Те ж саме було в Іспанії, де переслідувані тамплієри носили плащі інших орденів. У Португалії тамплієри не примкнули до інших таємних товариств, а лише змінили назву на «Ла Мерика». 1308 року вони висадилися в тому місці, де зараз місто Вестфорд (штат Массачусетс). Схоже, ця теорія правдива. У Вестфорді є гравюра тамплієра зі щитом. На щиті — корабель і зірка. У Ньюпорті (штат Род-Айленд) стоїть вежа, така давня, що ніхто не знає дати її будівництва. Архітектурний стиль вказує на те, що її могли побудувати тамплієри.

Ще одним свідченням того, що кораблі тамплієрів відправилися в Новий світ і повернулися, є каплиця в Рослині, побудована 1486 року. На її стелі зображено кактус і кукурудзу — північноамериканські рослини, на той час ще невідомі в Європі. Не всі тоді дотримувалися наказу Папи Римського знищувати тамплієрів. В Англії заарештованих тамплієрів легко карали, а потім відпускали. Тамплієри, що залишилися в Португалії і переназвалися на «Рицарів Христа», займалися мореплаванням. Колумб нібито видав свою дочку за члена цього Ордену й отримав доступ до документів свого свата. Інші перебралися до Шотландії, де змішалися з «Госпітальєрами».

Чи існує реальний доказ, крім наведених вище документальних свідчень, що тамплієри справді існували? Так. Група англійських інженерів, яка здійснювала земляні роботи в горах Моріах, 1894 року знайшла в підземеллі артефакти — хрест тамплієрів та фрагменти меча і списа. Ці незаперечні свідчення зараз зберігаються серед інших музейних експонатів у Шотландії.

Нині, у ХХІ столітті, існує як мінімум три, але, ймовірно, що й більше, таємних товариств, які використовують назву «тамплієри». Вони стверджують, що беруть свій початок із Середніх віків. Є також деякі масонські ложі, де тамплієри — один зі ступенів.