Вибори в режимі NON STOP

Як свідчить геополітика як наука, реальний початок президентських перегонів в будь-якій країні за 5 річного терміну президентства починається за 2 роки і 4-річного терміну — відповідно за 1,5 роки. Отже, хоче це хтось визнавати чи ні, але президентські перегони в Україні вже стартували.

Понад те, зважаючи на викладене, всі, хто «хоче і може”, повинні вже не поступово зосереджуватися на старті, як це відбувається у нас, а й рвати щодуху вперед. А то можна так засидітися на старті, що наздогнати фаворитів вже аж ніяк не вийде. Очевидною демографічною ситуацією в Україні є та, що депопуляція населення в західних областях України набагато, інколи в декілька разів, нижча, ніж у східних областях. Крім того, дуже швидко вимирають так звані радянські люди, яким нині за 70 — 80 років. За найближчі два роки, які залишилися до президентських виборів, частка західноукраїнського електорату, за моїми підрахунками, зросте на 0,5-1,0%. За цей же період природним шляхом піде з життя до 3-4% так званих радянських людей. Таким чином, за найскромнішими підрахунками електорат «помаранчевих» чисто механічно зросте як мінімум на 3,5-5,0%. Крім того, за законами геополітики від має «притягти» до себе ще до 1,75-2,5% в минулому чужорідного електорату. Загальне зростання «помаранчевого» електорату суто через об’єктивні причини може становити до 8%. Це, звичайно, виключаючи суто суб’єктивні дії політиків, які можуть додати до цього ще щось, але майже не можуть відняти практично нічого. Хіба що якісь там десяті відсотка...

Через ці обставини Віктор Янукович ніколи не буде Президентом України. Це не зрозуміло хіба що його «політологам”. З кожним днем, з кожним місяцем, з кожним роком електорат «біло-голубих» «усихатиме» цілком природним щляхом. У зв’язку із цим у «регіоналів» є надія хіба що на Раїсу Богатирьову. Але навряд чи вийде її відповідним чином «розкрутити» за ті вже неповні два роки, що залишилися. Другою обставиною, яка виключає президентство Віктора Януковича, є те, що сучасне суспільство все більше висуває до майбутнього Президента дві основні вимоги. Перша з них — нещадна боротьба з корупцією у вищих ешелонах влади і друга — ще нещадніша боротьба з антидержавними, антиукраїнськими елементами й організаціями. Ці вимоги, через зростання питомої ваги радикального західноукраїнського і молодіжного «нерадянського» електорату впродовж наступних двох років будуть тільки наростати.

Ще декілька тижнів тому я на запитання студентів, хто буде майбутнім Президентом України, відповів би, що це або Віктор Ющенко, або Юлія Тимошенко чи хтось «від неї”. Тепер до цього списку стрімко увірвався Юрій Луценко. Його «стратегічний» кулак імпонує якраз радикально налаштованій частині суспільства, яка втомилася від абсолютно бездіяльних «балакунів”. При цьому українському суспільству «глибоко в носі”, як буде наведено лад у країні, тобто якими методами почнуть знищувати корупцію й антиукраїнські прояви. І це не лише в Україні таке ставлення.

Наведу приклад з найближчої нам у Європі Франції. Переможців не судять! Шарль де Голль, який був президентом Франції з 1959 по 1969 рік і повернув цій країні провідні позиції серед європейських країн, своє перше обрання організував через боротьбу з корупцією, а друге — через боротьбу з антидержавними елементами всередині Франції. При цьому він був абсолютно нерозбірливим у досягненні своєї мети. Не відаю, чи знає хтось в Україні про те, що в цивілізованій, демократичній Франції в другій половині ХХ ст. антидержавні, антифранцузькі елементи просто відстрілювалися спецслужбами серед білого дня на вулицях Парижа та інших великих міст. Дуже швидко всі організатори антидержавної діяльності були просто фізично знищені і Франція увійшла в добу процвітання. Де Голль у Франції нині національний герой і навіки вписаний золотими літерами в історію Франції. А те, що і як він робив з ворогами Франції, ніхто й не згадує.

Якщо у Юрія Луценка з’являться розумні геополітичні і геостратегічні менеджери, президентські перегони виграє він. Країна просто «пищить”, так їй хочеться, щоб у нас з’явився лідер, здатний «заїхати в пику» корупції і антиукраїнським проявам. І їй, тобто країні, «по цимбалах”, якими методами і способами будуть ліквідовуватися ці явища і відповідні люди.

Якби в Віктора Ющенка і Юлії Тимошенко були адекватні часові радники, вони порадили б їм не мовчати, а виступити зі зверненням до українського народу з приводу ситуації, яка склалася у Верховній Раді. Треба не мимрити щось незрозуміле, а чітко і коротко пояснити людям, що кожен день блокування роботи парламенту обходиться для пересічного українця втратою через неприйняття соціальних програм, скажімо у 5 чи 10 грн. Оце був би достойний початок президентських перегонів. Чому ви мовчите? Доля ж дала вам у руки такий козир! Фантастика, та й годі. Таких можливостей пущено на вітер уже десятки. Ну підкажіть же їм, нарешті, хоча б хто-небудь!

І Юлія Тимошенко один до одного повторює помилки Леоніда Кравчука. Це він, кинувши на Донбас гроші для шахтарів, давши їм соціальні гарантії, сподівався, що вони віддячать йому на виборах. А вони взяли і проголосували... за Кучму. Через це шахтарі потім втратили все і вимушені були гепати касками об асфальту біля Верховної Ради і Кабміну.

 Масове захоплення землі в Криму антиукраїнськими елементами при злочинному потуранні корумпованої місцевої і «української» влади вказує на те, що нам справді потрібна сильна влада, яка не буде церемонитися з ворогами нації. Ну як це може бути, щоб з Росії приїжджали бандити захоплювати землю в Україні. Та такого ніде більше у цілому світі немає! Хіба не так? Чи є у нас Президент, міліція, спецслужби? Та спецв’язниці СБУ повинні вже давно просто тріщати від ворогів народу. А з ними проводять «роз’яснювальну роботу”. А вони плювати на вас і на вашу «роботу» хотіли. То чи є в керівництва держави хоча б якась, якщо не національна, то хоча б чоловіча?...

Шановні Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко! Чому за вас і ваші партії у Харківській області, Донбасі, Криму голосує від 2 до 11% виборців. Хіба це не ганьба? І це при тому, що питома вага українців за останнім переписом населення на Харківщині становить понад 70%, Донбасі — 60%, українців і кримських татар у Криму майже половина населення. Чому так? Не знаю, чи розуміють це ваші радники, але антиукраїнським силам у цих регіонах на рівні чистої політтехнології вдалося консолідувати людей по лінії «донецькі”, «кримчанє» тощо. Але ж серед донецьких є українці, росіяни, поволзькі татари, греки тощо. То ви не знаєте, що треба робити, щоб за вас у Донбасі голосувало 60%, а у Криму 50% електорату? Я підкажу!

Працюючи заввідділом геополітики і геостратегії, я написав роман «Три сни українця”. Незвичність цього художнього твору полягає в тому, що з одного боку це чистої води політтехнологія ледь не на рівні генної інженерії, а з другого боку — це веселий, легкий, з коханням і сексом твір красного письменства із захопливим сюжетом. Роман вийшов накладом 1 000 примірників і став бібліографічною рідкістю. На деяких факультетах Київського національного університету імені Тараса Шевченка вишикувалися черги у декілька сот осіб викладачів, науковців, студентів, щоб його прочитати. Потрапив цей роман і до бібліотеки української діаспори в Москві. Майже одразу його конфіскували російські спецслужби. Вони одразу зрозуміли його значення для виховання українців. А Ви, наші провідники? Не знайшлося жодної, навіть націоналістичної, організації, яка б захотіла його тиражувати і поширювати серед населення. Отакі у нас націоналісти...

Президентські перегони в Україні стартували. Вони будуть відбуватися за незримої повсюдної присутності нікуди не зниклого, а лише відкладеного «на потім» гасла «бандитам-тюрми”. Переможе на них той, кому першому вдасться його реалізувати в життя.