ТИХІ КАНАДЦІ

Недавно Росія придбала для експлуатації у Сибіру та на Дальньому Сході канадський регіональний турбогвинтовий літак «Деш Q400». Чому багатомільйонні суми потекли до Канади, а не в Україну?

Канадська фірма «Бомбард’є Аєроспейс» створила сімейство сучасних турбогвинтових регіональних авіалайнерів «Деш 8». Слово «деш» має багато значень, але оригінальному авіалайнеру найбільше личить спортивне «Ривок».

Сьогодні сімейство складається з «Деш 8 Q100» та «Деш 8 Q200», які розраховані на перевезення 37 — 40 пасажирів, «Деш 8 Q300» на 50 — 60 пасажирів, Q400 на 70 — 78 пасажирів. Перший «Деш 8» ввели в експлуатацію 1984 року. Були побудовані покращені варіанти літаків «Деш» — 8-100А та Деш 8-300А, які відрізняються від базових удосконаленою пасажирською кабіною, багажними полицями збільшених розмірів та посиленою конструкцією крила для відповідності західноєвропейським вимогам. Літаки стали дуже популярними напри- кінці 1980-х років, фірма навіть не змогла виконати всі 125 замовлень на літаки «Деш 8». З тих пір побудовано більш як 600 літаків цього типу. У рік фірма отримує до 100 замовлень на літаки «Деш».

Після проведення наприкінці 80-х — початку 90-х років кількох досліджень фірма «Бомбард’є» почала здійснення програми створення нового літака «Деш 8 Q400» та офіційно об’явила про це у червні 1995 року на Паризькій авіакосмічній виставці. У фінансуванні проекту взяли участь уряди провінції Онтаріо і уряд Канади.

Виробництво компонентів літака розпочалося у грудні 1996 року. Їх виготовляли велика кількість фірм у різних країнах. Новий двигун для «Q400» почали випробовувати у січні 1997 року на літаку- лабораторії «Боїнг-720».

Викатили літак з цеху заводу 21 листопада 1997 року. Наймолодший член сімейства літаків фірми Бомбард’є, подовжений понад всяку міру 8Q-400 з номером 4001, здійснив перший політ до Торонто 31 січня 1998 року. Перший політ тривав довго, цілих три години. Було досягнуто швидкість 370 км на годину. Вперше за всю історію фірми ДеХевіленд-Кенада всі дані з випробувального польоту одразу передавали на землю. Сенсори на борту дослідного літака відстежували одночасно декілька сотень параметрів. Інженери на наземній станції стеження негайно проводили аналіз результатів та мали можливість давати нові завдання екіпажу.

Командир екіпажу Уорнер після посадки високо оцінив льотні дані нової машини та висловив впевненість, що вона сподобається пілотам авіакомпаній. Він не помилився. На день виконання першого польоту фірма Де Хевіленд уже мала 85 замовлень на Q400. Після першого успішного польоту замовлення на літак вартістю 18,3 мільйона доларів почали надходити ще інтенсивніше. До грудня 1999 року фірма мала вже 125 замовлень.

Після виконання кількох випробувальних польотів із заводського аеродрому літак перелетів до Льотно-випробувального центру фірми «Бомбард’є Аероспейс» в американському місті Уїчіта, штат Канзас, де льотні випробовування було продовжено. Програму льотних випробувань — 1 500 льотних годин — виконували одразу п’ять літаків, їх ретельно випробували протягом трьох років.

Сертифікат типу Європейської Об’єднаної Авіаційної Адміністрації (JAA) був одержаний в грудні 1999 року. Американський сертифікат був виданий декілька пізніше. Комерційні перевезення Q400 почав в лютому 2000 року.

Фірма Бомбард’є подовжила фюзеляж, аби виконати вимоги авіакомпаній, що перевозять пасажирів на коротких лініях з високою щільністю пасажиропотоків. Довгий фюзеляж Q400 майже круглого поперечного перетину нагадує трубу газопроводу. Саме такий фюзеляж захотіли мати авіакомпанії, оскільки він забезпечуватиме отримання пристойних прибутків. Польоти не бувають тривалими, відносно невелику тісняву протягом години або й більше пасажири можуть витримати без особливих проблем, а невисока вартість квитків говорить сама за себе. У фюзеляжі встановлено сучасну систему приглушення шумів і вібрацій британської фірми Ультра електронікс. Навіть у площині обертання гвинтів шум у пасажирській кабіні незначний. Він нижчий, ніж у пасажирських кабінах реактивних літаків. Зниженню рівня шуму сприяє і значне віддалення двигунів і повітряних гвинтів від фюзеляжу.

Буква Q в позначенні літаків означає «тихий». Регіональні літаки звичайно літають над густонаселеними містами, тому захисники навколишнього середовища зажадали зниження рівня шуму. Виявилося, що будівники літаків можуть це зробити. «Деш 8 Q400» став одним з найтихіших літаків світу. Він практично нікого не турбує ні в небі, ні в пасажирському салоні.

Більше всього літаки «Деш» купують країни з високою щільністю населення — Японія, країни Західної Європи, Китай, Тайвань і, природно, США. Q400 отримав сертифікат Об’єднаної європейської авіаційної адміністрації, що вирішує виконання заходу на посадку по крутій глісаді зниження до 5,5 градуса. Це дає йому змогу виконувати дуже прибуткові польоти до Лондона з посадкою в міському аеропорту, оточеному будівлями.

Літаком керують два пілоти. У кабіні пілотів встановлено найсучасніші електронні прилади для контролю польотних даних. Вся інформація виводиться на п’ять рідкокристалічних дисплеїв з високою роздільною здатністю. Систему розроблено фірмою «Секстант Авіонікс». Кабіна пілотів має прилад для постійного визначення місцеположення літака з використанням супутникової системи глобального позиціонування.

У навігаційну систему входить радар метеоконтролю, покажчик близькості землі, автоматичний визначник напряму польоту, далекомірне устаткування. Від зіткнення в повітрі з іншими літаками оберігає багато разів перевірена в роботі система TCAS II. Роботою двох двигунів управляє повністю автоматизована цифрова система FADEC.

Деякі авіакомпанії замовляють голографічну систему контролю польоту фірми «Флайт Дайнемікс».

Пасажирська кабіна може бути легко переобладнана в однокласний і двокласний варіанти для перевезення 68 і 78 пасажирів відповідно. На літаку є двоє дверей з вбудованими трапами, пасажири заходять в пасажирський салон і виходять з нього в два потоки.

На літаку встановлені два турбогвинтові двигуни PW1 50A канадської фірми «Пратт-уїттні», кожний з яких розвиває потужність 5 071 к.с. Роботою двигунів управляє повністю автоматизована цифрова система, що забезпечує економію палива при чудових технічних характеристиках.

Двигуни обертають шестилопатеві повітряні гвинти великого діаметру, які після посадки можуть бути переведені в положення реверсу для значного скорочення пробігу. Лопаті виготовлені з композиційних матеріалів і обладнані електричною системою, що запобігає обліденінню. Повний запас палива на борту становить 6 526 л, що забезпечує максимальну дальність польоту 2 519 км з 74 пасажирами на борту. У крейсерському польоті літак здатний літати з максимальною швидкістю 648 км/ год.

Довжина літака 32,8 м, висота 8,36 м, розмах крила 28,42 м, площа крила 63,1 кв. м. Максимальний діаметр фюзеляжу 2,69 м. Пасажирський салон має довжину 18,8 м при ширині 2,49 м і справляє враження тунелю. Площа підлоги пасажирської кабіни становить 43,7 кв. м, як у трикімнатної «хрущовки».

Максимальна злітна вага 29 257 кг. Максимальна посадочна вага 28 009 кг. Отож у разі виникнення аварійної ситуації безпосередньо після зльоту літаку не доведеться довго кружляти в повітрі для вироблення або зливу палива. Завдяки здатності літака здійснювати посадку майже злітним збільшується безпека пасажирів, і це високо оцінено авіакомпаніями.

Фірмі Бомбард’є Аєроспейс вдалося створити найефективніший у цілому світі з погляду економічності літак. У його розробку було вкладено 420 млн доларів. Це відносно небагато. Третина цієї суми надійшла від авіакомпаній або банків, які вклали гроші з розрахунком на майбутні прибутки. Звісно, завдяки тому, що фірма «Бомбард’є Аероспейс» змогла викликати довіру до свого проекту.

Сьогодні фірма за величиною третій у світі виробник цивільних літаків. Вона має відділення у Великій Британії і США. Постачальники є в багатьох країнах світу. Своєю чергою, літаки канадської фірми-гіганта купують багато країн, їх можна побачити на всіх континентах. На ринку регіональних літаків фірма «Бомбард’є Аероспейс» представлена турбогвинтовими літаками серії «Деш» і реактивними серії «Канадер Реджіонал Джет». Фірма випускає цілу палітру реактивних літаків бізнес-класу серій «Лірджет», а також серію літаків «Челленджер» з широким і просторим фюзеляжем. Для ділових людей у багатьох країнах світу створено літак «Глоубл Експрес» зі справді міжконтинентальною дальністю польоту.

«Бомбард’є Аероспейс» не обмежується створенням літаків. Фірма бере активну участь у програмах фінансування промислових програм. Наприклад, її фахівці розробили програму «Флекс Джет» з володіння літаками в частках. Не кожна фірма може або бажає придбати літак у приватне неподільне користування. Часто такий літак просто стоїть на аеродромі. Декілька фірм укладають договір і купують літак спільно.

Деякі свої літаки фірма здає в оренду і здійснює чартерні перевезення в багатьох країнах світу. Завдяки тямущому керівництву збільшуються обсяги виробництва, поширюється діяльність на інші сфери, зокрема військову.

Успіхи фірми Бомбард’є тим більше вражають, що ще зовсім недавно вона займалася виробництвом невеликих поршневих двигунів для снігоходів і спортивного спорядження. Прорив у великий бізнес відбувся після здійснення пропозиції одного з її співробітників, українця за національністю. Сьогодні фірма перетворилася на могутній концерн з штаб-квартирою в Монреалі і 46 тисячами працівників вищої кваліфікації. За 1997 року чистий прибуток фірми становив 8 млрд доларів.

Та не все фірмі Бомбард’є дається легко і просто. Ось, наприклад, «тихий» Q400 поставлено першому замовнику в середині січня 2000 року із затримкою на чотири місяці. 2000 рік був не найкращим для фірми, багато літаків цього року вона поставляла із затримками від двох до чотирьох місяців. Це не свідчить про погану якість літаків — технічно канадський літак на високому рівні — у ринкових умовах тиск конкурентів дуже сильний. Найбільш небезпечним суперником канадського лайнера є франко-італійський ATR 72-210. Канадській фірмі треба було створити дуже хороший літак, щоб потіснити грізного конкурента.

Концерн «Бомбард’є» проектує літак в цілому, збирає крило і здійснює так звану системну інтеграцію. Випуск літака організований за принципом глобальної кооперації. Фюзеляж спроектувала і поставляє до Канади японська фірма «Міцубісі Хеві Індастріз». Електроніка надходить з Європи, електрика і гідравліка — із США. Двигун на літаку канадський, фірми «Пратт-уїттні». Він виявився найкращим. Мотогондоли виготовляє фірма «Шортс» із Великої Британії. Електрична система — американської фірми «Еллайд Сигнал». Шасі — міжнародної фірми Менаско, гальма — американської фірми «Гудріч». Механізація крила — з Італії. Важко розібратися в цьому хитросплетінні міжнародного розподілу праці. Головне — всі у виграші, а пасажири літають на комфортній і надійній машині.

У Європі першими країнами, готовими приступити до експлуатації Q400, неспроста стали північні — Данія і Швеція, які характеризуються достатньо складними погодними умовами. Постачання «Деш 8Q-400» почалися у середині січня 2000 року. Перший літак був переданий знову-таки скандинавській авіакомпанії «SAS Комьютер», яка замовила відразу 19 машин.

Географія постачань нового канадського літака охоплює весь світ. Серед перших замовників авіакомпанія «Великий Китай», норвезька «Уїдеро», німецька «Рейнтальфлюг». Все говорить про те, що на літак чекає довге і успішне життя в небі всіх континентів.