Чий бізнес посадив Сєву Могилевича?

На початку лютого ЗМІ рознесли звістку про арешт у Москві такого собі Сергія Шнайдера. Заарештували його за звинуваченням про ухилення від сплати податків фірми «Арбат Престиж». Пересічним громадянам ані прізвище, ані назва фірми нічого тоді не сказала.

Доти, доки не стало відомо, що Сергія Шнайдера насправді звуть Семеном Могилевичем. Людиною, що за життя вже стала пам’ятником самому собі. Останнім часом для українців саме він асоціюється як справжній власник «РосУкрЕнерго» (про це повідомила Ю. Тимошенко).

Саме з ім’ям Могилевича пов’язують появу в Україні підробленої шведської горілки «Абсолют» та «Распутін». Саме він першим приватизував обленерго. Він був власником зареєстрованої на Нормандських островах Arigon Ltd., яка тривалий час постачала пально-мастильні матеріали для Укрзалізниці. Саме про Могилевича колишній керівник СБУ Леонід Деркач казав, що він не має зв’язків зі злочинним світом. Дмитро Фірташ усіляко відкидає будь-які зв’язки з Могилевичем.

Історію зв’язків Семена Могилевича з нинішньою українською владою потрібно почати з розповіді, яка, на перший погляд, не має жодного стосунку до цієї особи.

В середині 90-х років на теренах пострадянської України з’явилася схема «газ в обмін на товари, послуги та відкати». Існує вона і до сьогодні, незважаючи на всі запевнення влади про наміри боротися з корупцією та зловживаннями у будь-якому їх прояві. В обмін на товар та послуги за вкрай заниженими цінами Україна отримувала дешевий середньоазіатський газ. Ситуацію було змінено 2006 року, коли було підписано нові контракти між «Газпромом», НАК «Нафтогаз України» и «РосУкрЕнерго». Відтепер Україна за дешевий газ розплачується демпінговими цінами за транзит газу. Здавалось б, ця схема повинна приносити великі прибутки. Насправді збільшувалися рахунки «Газпрому» та «РосУкрЕнерго», тоді як НАК «Нафтогаз України» все більше ставав боржником. Потрібно зазначити, що дешевий газ більше потрібен українським олігархам — Ренату Ахметову, Ігорю Коломойському, Віктору Пінчуку та ін. Для того щоб пересічні українці мали тепло та газ у своїх оселях, вистачить і природної сировини. Нещодавно інформацію про борги «Нафтогазу» «викинули» в ЗМІ, паралельно з цим з Москви почали лунати пропозиції переглянути посередницьку схему поставок газу до України та перейти на ринкові ціни. До певного часу це були лише розмови наближених до Кремля. Щоправда, інформація про можливий перехід на ринкову схему сплати за газ у вітчизняних засобах масової інформації набирала неочікуваного змісту — пересічні українці платитимуть за газ більше. Звісно, серед населення почалася паніка, на яку миттєво відреагував ринок енергоносіїв. Вартість газу справді збільшилася. Але реальних підстав для цього не було. Запитань щодо діяльності «РосУкрЕнерго» більш ніж достатньо. Так само, як і побажань припинити її взагалі. Але незважаючи на це діючий президент України Віктор Ющенко продовжує наполягати на збереженні посередницьких функцій «РосУкрЕнерго». На офіційному рівні Ющенко пояснює це тим, що гідної заміни цій структурі поки що не запропоновано. На неофіційному рівні спроби президента зберегти «РосУкрЕнерго» як посередника схильні пояснювати особистими інтересами Віктора Ющенка та його сім’ї.

Саме з посередницькими структурами пов’язане прізвище не лише власника «РосУкрЕнерго» Дмитра Фірташа, а й його безпосереднього керівника — Семена Могилевича. Хоча Фірташ усіляко відкидає будь-які зв’язки з останнім, певна інформація ставить це ствердження під питання.

Вперше прізвище Могилевича на дуже високому рівні було згадано три роки тому. У серпні 2005 року до тодішнього голови СБУ Олександра Турчинова потрапила низка важливих для сьогоднішнього дня документів, складених на підставі матеріалів оперативно-розшукових справ спецслужби. Серед паперів була й аналітична довідка про схеми забезпечення природним газом України у 2004–2005 роках. У ній згадувалися компанії Eural Trans Gas та RosUkrEnergo і прізвище Семена Могилевича. Подібна інформація надходила до СБУ ще напередодні Помаранчевої революції. Вона зокрема свідчила про те, що діяльність клану Могилевича спрямована на власне збагачення шляхом створення та впровадження збиткових для України комерційних схем у ПЕК та хімічній промисловості.

Аналітична служба СБУ попереджала, що з метою посилення свого впливу на головні сфери економіки України Могилевич та його «бригада» мали намір задіяти свої зв’язки у політичній еліті Росії для тиску на керівництво України. У разі зриву цього плану Могилевич розраховував спровокувати економічну кризу, у тому числі шляхом підвищення цін на газ, і, як наслідок, — загострення ситуації в країні напередодні парламентських виборів 2006 року. Зрозуміло, що плани Могилевича — пряма загроза національній безпеці України. Але пан Турчинов не був такої думки, інакше б ця інформація дійшла до відповідних виконавчих структур Служби безпеки. Невідомо, чи було з цією інформацією ознайомлено президента України.

Зазначимо, що згадана інформація проти Могилевича та його оточення була зібрана в рамках міжнародної програми з його розшуку. ФБР США розшукувала Могилевича за його давнішні злочини і вимагала його видачі Америці. 6 вересня 2005 року було досягнуто домовленості про міжнародну зустріч представників спецслужб у справі Могилевича. Наступного дня заступник Турчинова Кожемякін віддає розпорядження підготувати постанову на закриття та знищення всіх документів оперативно-розшукової діяльності щодо угруповання Могилевича. 8 вересня рішення Кожемякіна, незважаючи на заборону нового керівника СБУ знищувати службові документи, набирає чинності. Майже 20 томів справи Могилевича, які стали результатом 12-річної роботи СБУ, було знищено.

Зрозуміло, що без наказу Турчинова Кожемякін не міг прийняти такого рішення. А от чим керувався колишній керівник СБУ? Бажанням допомогти рідній партій та її лідеру у можливих торгах з Москвою стосовно газу? Певно, що так. Адже досить скоро після знищення справи Могилевича запалилася газова криза. І хто запропонував себе за посередника? Відповідь відома. Сьогодні і Турчинов, і Кожемякін не останні люди в БЮТ.

Якщо зв’язки Ю. Тимошенко з Семеном Могилевичем не мають вагомих доказів, то от зв’язки Могилевича та Фірташа мають чіткі підтвердження. Є щонайменше три структури, діяльність яких пов’язана з постачанням газу, і які пов’язують їх.

Highrock Holdings

Відомо, що Дмитро Фірташ є власником GDF (Group of Dmitry Firtash). На головній сторінці сайту компанії у розділі «історія» зазначено, що 2001 року Дмитро Фірташ стає акціонером у холдингу Highrock Holdings, контрольний пакет у якому належав Ігорю Макарову. Останній, у свою чергу, свого часу очолював компанію ITERA.

Стратегію діяльності Highrock Holdings визначав Ігор Фішерман — права рука Могилевича. До речі, Фішерман свого часу був радником Павла Лазаренка.

Згідно з офіційними документами та заявами самого Фірташа, компанія Highrock Holdings була заснована 2000 року приватним адвокатом Ольгою Шнайдер, яка свого часу співпрацювала з компанією ITERA та є останньою дружиною Семена Могилевича. До речі, з ім’ям Ольги Шнайдер та ще однією дружиною Могилевича — Марією Кашкіною — пов’язана ще одна «газова історія». Відомо, що Могилевич є консультантом такої собі компанії «Евергейт». Згідно з єдиним державним реєстром підприємств засновником її є Марія Кашкіна. Остання донедавна була співробітницею московського представництва «Елмстад Трейдінг Лімітед» (Кіпр), яка займалася постачаннями товарів до Туркменістану в обмін на газ для України (нічого не нагадує?). 2002 року представництво очолював такий собі Олег Пальчіков. У 2001 році він очолював «дочку» «Елмстад Трейдінг Лімітед» — «Дженерал компані ресурс». Її, своєю чергою, якийсь час очолювала Ольга Шнайдер.

Повернімося до Highrock Holdings. Директорами цього підприємства були Фірташ та ще одна екс-дружина Могилевича — Галина Телеш. Дмитро Фірташ свого часу повідомив Financial Times, що до липня 2003 року третина акцій компанії була зареєстрована на прізвище Телеш. Згідно з інформацією The Wall Street Journal, реальним власником були Могилевич та Фішерман через кіпрську фірму Agatheas Trading Ltd. Крім того, видання стверджувало, що Могилевич був власником 40% компанії Agatheas Trading Ltd. Фірташ, своєю чергою, розповів Financial Times, що свого часу був власником Agatheas Trading Ltd., частина акцій якої також належала Галині Телеш. Однак незважаючи на це пан Фірташ стверджує, що з цією особою не знайомий і ніколи її не бачив. Ставши у липні 2003 року директором Agatheas Trading Ltd, Фірташ отримав третину акцій Highrock Holdings.

Наприкінці 2002 року у США офіційно було висунено звинувачення Семену Могилевичу та Ігорю Фішерману. Вочевидь, саме тоді партнери по Highrock Holdings уклали таку собі домовленість, згідно з якою офіційним власником компанії ставав Фірташ, а Могилевич та Фішерман переходили «у тінь». Певно вже тоді вони планували створити посередницьку структуру з поставок туркменського газу. Для цього потрібна була «чиста» людина.

Highrock  Properties Ltd.

Highrock  Properties Ltd — «дочка» компанії Highrock. Засновником її є Зеєв Авербух-Гордон — особистий адвокат Семена Могилевича. Представництво компанії в Україні очолював … Дмитро Фірташ, а фінансовим директором деякий час був Ігор Фішерман.

2002 року Highrock  Properties Ltd. паралельно з приходом Юрія Бойка на посаду НАК «Нафтогаз Україна» розгорнула широку діяльність не лише в Україні, а й у Туркменістані. Юрія Бойка свого часу вважали ставлеником клану Деркачів. Відомо, що двома роками раніше — 2000 р. — відбулася зустріч тодішнього голови СБУ Леоніда Деркача, Могилевича та Фішермана. Подейкують, що на ній обговорювалися плани переділу газового ринку у світлі ослаблення позицій ITERA, яке прогнозувалося після приходу до влади Путіна. Про зустріч знав і діючий на той час президент України Леонід Кучма. Леонід Деркач старанно звітував главі держави, про що свідчать відомі «плівки Мельниченка». Є інформація, що у розмові між Кучмою та Деркачем обговорювалося створення разом з «Газпромом» якоїсь компанії, яка б враховувала інтереси Володимира Путіна. Можливо, йшлася про «РосУкрЕнерго».

Eural Trans Gas

5 грудня 2002 року знайомий вже Зеєв Авербух-Гордон засновує в Угорщині (до речі, бізнес-вотчина Могилевича) Eural Trans Gas. І хоч як дивно це здається, але утворення цієї компанії — особисте прохання Дмитра Фірташа. На сайті GDF, про який вже згадувалося, чорним по білому написано, що 2002 року заснована Дмитром Фірташем Eural Trans Gas укладає контракти на поставки туркменського газу в Україну. Відомо, що представництво цієї компанії очолював Олег Пальчіков, який з часом став одним з директорів «РосУкрЕнерго».

Директором Eural Trans Gas було призначено колишнього міністра освіти соціалістичної Угорщини Андраша Кноппа. До того він працював директором з операцій з СНД тютюнової компанії Reemtsma.

Про зв’язки Кнопп — Могилевич йшлося в листі замміністра МВС Росії генерал-майора А.Мордовця від 14 листопада 1998 року, адресованому голові російського Інтерполу, генерал-майору В. Овценському.

Коли копія цього документа потрапила в пресу, Андраш Кнопп подав кілька судових позовів проти ЗМІ і виграв всі процеси. Причина — відмова нинішнього пенсіонера Мордвина від свого підпису під листом.

Вище ми навели лише деякі факти пересікання бізнес-інтересів Могилевича, Фірташа та деяких українських високопосадовців. Чи справді Могилевич впливав на українську політику — вирішувати читачеві. Але зрозуміло одне: затримання цього громадянина може змінити розклади не лише в політичній, а й у міжнародній грі. А сам Семен Юдкович стане чи не найкозирнішою картою в цих іграх.

За матеріалами ЗМІ