Криза науки, як знак нашого часу

Попри всі негаразди Україна займає чільне місце в світі з розробки захисних пристроїв від негативного впливу на користувача електронної техніки.

Про високий рівень розробок в напрямкі захисту користувачів електронної техніки свідчать спільні роботи вчених України та Франції з різних напрямів: захист від негативного впливу мобільних телефонів, телевізорів, автомобільної електроніки, базових станцій мобільних телефонів тощо. Чому Франції? Бо після публікації статті «авторитета від науки « пана С.Рябченка в газеті «Дзеркало тижня» (№8, 2 березня 2002 р.), в котрій було піддано нищівній критиці торсіонний напрям у науці, ми зрозуміли, що тут нам працювати не дозволять. Пан Рябченко та кілька його колег стверджують: немає підстав вважати існування торсіонних полів підтвердженим експериментально.

Радше, фахівці, котрі заперечують існування торсіонних полів, не працюють у сфері теоретичної фізики, або не знайомі з таким специфічним напрямом, як поля кручення та торсіонні поля, або з причини свідомої тенденційності.         

В природі домінує презумпція допустимості всього того, на що не має заборони. Якщо немає принципової заборони на те чи інше явище, положення, гіпотезу, то вони повинні або ж можуть існувати.

В світі багато інших експериментальних результатів, пов‘язаних з торсіонною тематикою. Саме тому, коли експеримент суперечить існуючій теорії, то перевагу слід надати експерименту.

Я хочу ще раз спростувати хибну думку поважних член-корів та навести деякі експериментальні докази існування торсіонних полів.

1. Експеримент проводився на лінії зв’язку Брест (Франція) — Омськ (Росія) 18 жовтня 2005 року. Зі боку України участь у експерименті брав проф. А.Павленко, відряджений до Франції; з боку Росії був присутній заступник начальника відділу з нагляду за умовами праці територіального управління Федеральної служби з нагляду в сфері захисту прав споживачів по Омській області та директор фірми «Екватор» к.м.н. А.Косов. Представником Франції був академік МАБЕТ О.Русанов. У Протоколі спільних випробовувань захисного пристрою користувача мобільного телефона «SРINOR» виробництва ТОВ «Спінор Інтернешнл» (Україна) наголошується, що пристрій «SРINOR» нейтралізує торсіонну компоненту електромагнітних випромінювань мобільного телефона.

Експериментально підтверджено, що захисні пристрої нейтралізують торсіонну компоненту електромагнітних випромінювань мобільного телефона, а захисні властивості передаються від захищеного мобільного телефона на незахищений. Було встановлено факт виникнення потужних лівих торсіонних полів та їхнього поширення на більші відстані системою «блискавковідвід — щогла — антена телевізійного ретранслятора — заземлення» при знаходженні згаданих систем на зонах розтягнення кори земної поверхні, по яких циркулює вода. Також встановлено факт наявності шкідливого впливу лівих торсіонних полів системою «блискавковідвід — щогла — антена базової станції — заземлення» на живі організми.

В присутності та за особистої участі в експериментах судового пристава пана Тальмона було показано ефективність захисту користувачів мобільних телефонів, моніторів персональних комп’ютерів, телевізорів, а також водіїв автомобілів та пасажирів від негативного впливу випромінювань електронної техніки та електронного устаткування автомобіля.

З’ясувалося, що практично всі публікації, конкурси тощо, пов’язані з торсіонною тематикою, контролюються в Україні «авторитетом від науки» п. Рябченком. Саме він пише листи до А.Наумовця за результатами своєї діяльності, але передає їх через І.Трахтенберга. Активну участь у цьому процесі бере і Л. Шульман.

Приблизно рік тому А.Наумовець отримав від п. Рябченка лист (копія цього листа є в моєму розпорядженні), в якому доповідає про свої успіхи в боротьбі із «псевдонаукою» та висловлює свої думки щодо того, які заходи треба вжити до тих керівників, котрі підтверджують ефективність тих чи інших захисних пристроїв. Рябченко звинувачує видатних вчених у науковому шахрайстві, відсутності світоглядних наукових засад (подаю кілька прізвищ: А.Сибірний, член-кор. НАН України; Р.Стойка, д.б.н., професор; Б.Зімен­ков­ський, академік АМН України; І.Ратич, член-кор. УААН, професор; І. Розгоні, д.б.н., професор та ін.). Пан Рябченко гадає, що стосовно цих вчених треба поставити питання про відповідність займаним посадам.

Не проминув згадати в цьому листі п.Рябченко і про «Форпост-1» — захисний пристрій від негативного впливу на користувача торсіонної компоненти електромагнітного випромінювання ПК, телевізорів, іншої електронної техніки. «Форпост-1» (патент України №28839) був визнаний найкращим винаходом України на конкурсі 2001 р. Захисні пристрої «Форпост-1» та «Спінор» виявилися найкращими на тендері, проведеному французькою фірмою «Vital Concept», і зараз встановилися тісні зв’язки зі згаданою фірмою. Французькі фірми «Tellus» та «Prosantell» використовують «Форпост-1» як основний елемент для захисних пристроїв від негативного впливу на базових станціях мобільних телефонів. Але це у Франції. А в Україні завдяки зусиллям пана Рябченка та інших «борців із псевдонаукою» Держпатент України не робить експертизу по суті заявок, де згадуються торсіонні поля. Не звертають уваги на звіти експериментально-дослідних робіт «Вплив торсіонного поля на мікроструктуру і механічні властивості чавунного і сталевого литва», проведений ВАТ АК «АДВІС», «Вплив торсіонного поля на механічні властивості зварного шва», виконаних на заводі ВАТ «Укрелектроапарат» (м. Хмельницький) під керівництвом М.Тіханкова. Не допомагає навіть висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, де указано, що пристрої торсіонної тематики є промислово придатними. Не береться до уваги і те, що українські винахідники мають два патенти США, міжнародні патенти, в Америці відкрили спеціальний підклас для таких патентів, є кілька євразійських патентів.

Нікого з борців з «лженаукою» не цікавить те, що в Росії розроблено індикатор геофізичних аномалій та торсіонних полів ІГА-1 (сертифікат відповідності системі сертифікації ГОСТ Р «0123882 від 26.04.2001 року), торсіметри ТСМ-030 та ТСН-032, котрі дають змогу знаходити торсіонний контраст. А ще пристрій SADAF-08LC, він порівняно з пристроями, згаданими вище, має подвійний лазерний контакт з об’єктом вимірювання, що може бути у вигляді електронного зображення. Комплекс має новий резистивний датчик торсіонних полів, в якому відбувається зміна об’ємного опору постійному струму за рахунок переорієнтації вільних електронів у металі або напівпровіднику при дії на них торсіонних полів.

Таке ставлення до згаданої тематики змушує українських винахідників торсіонного напряму патентувати свої винаходи за кордоном, беручи в співавтори іноземців, а українські вчені-біологи, котрі розуміють важливість проведення біологічних досліджень, пов’язаних з впливом торсіонних полів на клітину, не мають змоги їх проводити.

Я отримав два патенти Америки, подали заявки в патентні бюро Франції та Німеччини.

Тепер доречно навести цитату з книги В.І. Арнольда «Теорія катастроф»: «Зневага до законів природи та суспільства, падіння рівня компетентності спеціалістів та відсутність відповідальності за рішення, котрі приймаються, приведе рано чи пізно до катастрофи».

Фізика — наука про природу, — фундамент пізнання світу

Повертаючись до питання псевдонауки, ще раз слід наголосити, що зараз, на початку ІІІ тисячоліття, найвиразніше проявлятимуться проблеми науки і насамперед фізики, оскільки розуміння тих чи інших проблем залежатиме не лише від рівня розвитку самої науки, а й від бережного ставлення вчених до будь-яких нових відкриттів, навіть якщо вони для більшості здаються хибними. Слід не декларативно, а з науково переконувати, де саме хибність погляду вченого. Окреслимо кілька напрямів фізики, які мають слабке наукове, або нетрадиційне пояснення, але сьогодні є чи не найважливішими проблемами.

До таких можна віднести:

— чим відрізняється жива матерія (жива структура) від неживого, зокрема, чим людина як жива структура має якесь особливе поле (біополе), чи це є прояв звичайного електромагнітного поля;

— проблема слабких та надслабких електромагнітних полів, які сьогодні апаратно практично не вимірюються. Розробка цієї проблеми становить основу нових інформаційних технологій, зокрема в медицині. Проблема надслабких електромагнітних полів має прямий стосунок до об’єктивізації детектування шкідливих впливів полів комп’ютерів, мобільних телефонів та інших полів на здоров’я;

— з цим безпосередньо пов’язані питання розробки та використання таких захисних пристроїв для людини — від негативних електромагнітних полів та їхньої торсіонної копоненти, таких як «Форпост-1», «Антор», «Гама» та інші;

— за останні роки, завдяки насамперед японським вченим, показано незвичайні властивості, які проявляє вода. Сьогодні можна стверджувати, що завдяки специфічній структурі води, питна вода є природним індикатором будь-яких фізичних полів;

— на особливу увагу з боку фізики заслуговують такі нові проблеми, як телепортація, квантова теорія заплутаних станів; фізика геному людини, квантова фізика генетики.

Перелік проблем можна продовжувати, головне — можливості їх розвитку в державі і ретельно відмежовувати через практичну перевірку реальне від уявного.

Повертаючись до проблеми псевдонауки, сьогодні ще раз підкреслимо, що проблема існує, але методи подолання цього негативного явища не є оптимальними і, на жаль, як свідчить ситуація, малоефективні. Тут слід погодитися з думкою академіка Е.Круглякова про те, що одне із найважливіших наших завдань — поновлення науково-популярних видань. Чим більше вчені самі об’єктивно висвітлюватимуть досягнення, перспективи, проблеми науки для широкої громадськості, а не через журналістів чи кореспондентів, тим більше люди віритимуть цій інформації, і саме це унеможливить розквіт псевдонауки. А то як можна вияснити, де наука, а де лженаука, коли такий авторитетний експерт, як НАН України об’єктивно не зацікавлений у зміні діючої парадигми? Завдання дуже складне, його можна вирішити різними шляхами, але обов’язково чесними та методично грамотними способами.

Наприклад, шляхом збору доказів достовірності отриманих результатів, не зовсім зрозумілих з погляду вже існуючої парадигми. Засобами доказів можуть бути експерименти, коректно проведені розрахунки, узгодженість з відомими, раніше отриманими результатами. Необхідно шукати шляхи до світової мережі лабораторій, де сувора верифікація є обов’язковим додатком традиційних наукових експертиз, що забезпечить умови для зменшення залежності «протокольних» результатів перевірки від народженої в наукових кланах думки, абсолютно правильної на всі часи для будь-яких не своїх проектів.

А.Павленко
кандидат технічних наук, доктор енерго-інформаційних наук, професор