Полювання за великими грошима

Багато українських компаній шукають прийнятні для себе можливості отримання додаткових грошових коштів для розширення своєї фінансово-виробничої діяльності. Деякі вже вийшли на Лондонську фондову біржу й отримали гроші, яких шукали, проте біржа у Великій Британії жорстко регламентує правила виходу на неї і роботи на ній.

Тому не всі вітчизняні структури готові надати прозору інформацію про компанію, а також провести аудит діяльності. А в Європі є й інші фондові біржі, де закони ліберальніші, ніж на Туманному Альбіоні і теж можна отримати ті ж гроші.

Дефіцит грошей

Активізація українських компаній на ринку IPO обумовлена кількома причинами. По-перше, прискорений розвиток бізнесу в країні; по-друге, багато вітчизняних компаній піднялися до рівня, коли виручка і прибутковість дають змогу їм претендувати на публічне розміщення акцій і використовувати IPO як могутній важель господарського розвитку. По-третє, в Україні протягом тривалого часу відчувається дефіцит капіталу, тому швидко компанії, що активно розвиваються, шукають дешеві гроші. Четверте, зростання числа IPO пояснюється високим попитом на українські активи з боку зарубіжних інвесторів. Зазначимо, що здійснення процедури виходу на IPO потребує часу і значних витрат.

Крім того, наприкінці 2005 року Держкомісія з цінних паперів і фондового ринку України виступила з ініціативою видавати дозвіл на проведення первинних розміщень за кордоном. Зокрема, однією з умов ГКЦБФР запропонувала обов’язково реєструвати акції емітента на місцевій біржі. Фондовики вже оцінили ці норми як безглузді, бо компанії повинні самі вирішувати, на яких ринках вони хочуть розміщувати свої акції. Щоб вони проводили IPO в Україні, державі потрібно, радше покращувати інвестиційний клімат і вдосконалювати інфраструктуру фондового ринку. Експерти припустили, що нові обмеження можна буде обходити, хоч і визнали — це додатково розтягне в часі і без того тривалу процедуру підготовки до IPO.

 До речі, пропонується, що наші компанії почнуть освоювати й інші біржі Європи, окрім Лондонської, а також і вітчизняну ПФТС. Цікаво те, що ті українські компанії, які орієнтуються на ринок Росії, навіть не думають розміщувати свої цінні папери на фондових майданчиках нашого північного сусіда, та й останній (ринок) не запрошує українські компанії працювати на них. Напевно, є на це причини чисто геополітичного характеру.

Процес IPO пішов

Уперше українські компанії вийшли на світовий ринок IPO в 2005 році. Це була відома київська компанія «XXI ВІК», що успішно розмістила свій пакет акцій (35%) на Лондонській фондовій біржі й отримала $139 млн на розвиток будівельної структури (підготовка до виходу зайняла кілька років). А виробник молока і сирів «Укрпродукт» продав 27,2% акцій за 6 млн фунтів ($9,6 млн). Представники першої української компанії, до речі, розраховують за 2-3 роки збільшити вартість «XXI століття» удвічі — саме за рахунок зростання ціни акцій на ЛФБ.

Процес IPO за широкої участі українських компаній активізувався у 2006 році. Він поки що рекордний для України. За даними українських аналітиків, зростання приватних розміщень торік порівняно з 2005 роком становить більш як 200%. Вийшли на зарубіжні біржі й банки «Надра» та «Родовід» (отримали $105 млн), торгові компанії — «Фуршет» і «Велика кишеня» (отримали $69 млн), а також автомобілебудівна компанія ЛУАЗ ($26 млн). А ось цукровий холдинг «Астарта» на Варшавській фондовій біржі отримав $31 млн від розміщення пакету акцій.

Деякі вітчизняні компанії вирішили вийти на цей ринок повторно. Наприклад, «Галнефтогаз» вперше розмістив 10% своїх акцій, а потім виставив на продаж ще 5% і має намір довести пакет акцій, що обертаються на відкритому ринку, на 20 — 25%. До того ж вторинне і подальше розміщення акцій для наших компаній відбувається на вигідніших умовах, ніж первинне: вартість акцій оцінюється на зарубіжних біржах, як правило, на 25 — 30% дорожче. За непідтвердженою інформацією, роздумують над проведенням IPO «Миронівський хлібопродукт», торговець електронікою AVentures Group, банк «Фінанси і кредит», а також гірничо-переробне підприємство Полтавський ГОК

Відома на українських і світових просторах вітчизняна компанія «Інтертайп» оголосила про початок попереднього етапу процесу публічного розміщення акцій структури (IPO) на Лондонській фондовій біржі. Це дать змогу «Інтерпайпу» (її власником є бізнесмен Віктор Пінчук) стати повноцінним учасником міжнародного фондового ринку, привернути додаткові інвестиції для свого розвитку ще й дізнатися (це сьогодні дуже важливо) реальну власність своєї компанії (річний оборот компанії становить близько $1, 6 млрд, і продукція продається в 76 країнах). Українська компанія має намір вийти на ринок IPO в другій половині 2008 року. За свідченням Олександра Кирічко, генерального директора «Інтертайпу», на першій фазі потрібно вибрати європейську біржу і «юридичного провідника», а потім розробити генеральну лінію компанії на майбутнє.

Має намір вийти на цей ринок і відома донецька група СКМ, яку очолює Ринат Ахметов, однак про час її «появи» на ринку ІРО поки що не відомо. Оскільки вітчизняна структура наразі не готова розкрити повністю інформацію про свою діяльність, вийти на європейські біржі не вдасться.

За твердженням українських фінансистів, 2007 року мають намір вийти на європейські біржі вітчизняні підприємства торгівлі, машинобудування, металургії, нафтохімії, а також структури фінансового сектора. Аналітики припускають, що вітчизняні структури не виставлятимуть дріб’язкові пакети і, швидше за все, виставлять на продаж значні пакети акцій (15 — 20%), до того ж за ціною 4-5 номіналів.

Труднощі виходу на IPО

Вийти на ринок міжнародних запозичень для українських компаній важко. І «ця біда» криється в самій господарській структурі України, що змушує багато структур, навіть успішних, застосовувати різні «чорні схеми», тобто приховувати від держави свої доходи через тяжкий податковий тягар. Щоб увійти на цей ринок, українській компанії треба зробити кілька амбітних кроків, направлених на розкриття, так скажемо, її «внутрішнього механізму», а, за словами керівників українських фірм і підприємств, не завжди вигідно розсекречувати широкій громадськості всю інформацію про їхню діяльність.

Тому нашим компаніям перед виходом на ринок IPO, слід здійснити такі заходи, які, на жаль, викликають невизначеність у термінах розміщення IPO і можуть затримати вихід на цей ринок на 2-3 роки (саме такий час потрібний українській компанії для підготовки розміщення пакету акцій).

По-перше, перед IPO компанія повинна пройти через повну реструктуризацію. На ній проводиться комплексний фінансовий і юридичний аудит. ЗАТ і ТОВ перетворюються на ВАТ.

По-друге, система управління будується за схемою, зрозумілою саме для західних інвесторів. Компанія переходить на міжнародні стандарти фінансової звітності і налагоджує систему розкриття інформації про себе. Все це украй непросто для українських компаній, які звикли працювати в режимі повної секретності.

 По-третє, ключовим питанням у виході на європейські фондові майданчики є переведення прав власності на офшорну компанію. Робиться це тому, що українське законодавство не дозволяє проводити IPO на західних ринках безпосередньо. Крім того, завжди є великою проблемою перерахування дивідендів на користь нерезидентів — НБУ дуже неохоче дозволяє вивозити валюту. Тому вітчизняні емітенти чинять простіше: створюють холдинг в офшорній юрисдикції і перереєстровують на нього право власності на всі українські активи. Наприклад, Укрпродукт створював таку компанію на англійському острові Джерсі, а «XXI вік» — на Кіпрі. Далі офшорна компанія робить додаткову емісію, продає її через механізм IPO на біржі, а виручені гроші вже переводить до України. Ось такий, скажімо, складний механізм отримання грошей за кордоном і «вкидання» їх у вітчизняну економіку.

Четверте, публічність накладає свій відбиток на процес продажу акцій. Продавцеві доводиться робити свою компанію максимально зрозумілою і відкритою, щоб інвестори могли зрозуміти, що вони купують. Вже після IPO доводиться назавжди звикнути, що потрібно публікувати звітність, підтримувати високу прозорість компанії, упроваджувати сучасні стандарти управління. Адже акції після розміщення залишаються на біржі, і щодня їх вартість змінюється. Щоб вона не падала, потрібно постійно підтримувати впевненість інвесторів у блискучому майбутньому компанії. При приватному розміщенні, навпаки, можна показувати звітність тільки обмеженому колу власників, і до розміщення акцій, і і після. Проте компанії йдуть на незручності, пов’язані з IPO тому, що так можна отримати найбільшу ціну за акції своєї компанії. Звертаючись до обмеженого числа інвесторів, доводиться миритися з тим, що вони заплатять менше.

П’яте, за IPO, навпаки, якщо ж компанія приваблива на ринку, вартість акцій у багато разів перевищує пропозицію, то, зрозуміло, ціна їх зросте.

Краще Лондон, ніж Нью-Йорк

Теоретично перелік місць для проведення IPO українськими компаніями дуже широкий. У Європі це біржі, що входять до мережі Euronext і Deutsche Boerse, майданчики у Варшаві, Москві і Нью-Йорку (NYSE, Nasdaq). Проте з усіх варіантів українські і російські компанії вибирають, здебільшого, Лондонську фондову біржу. Можна прогнозувати, що ця тенденція збережеться й надалі, бо ЛФБ має багато переваг.

У США також здатні розміщувати свої акції тільки великі відомі компанії. По-перше, регулювання американського фондового ринку найжорсткіше в світі, щоб компанія провела IPO в Штатах, необхідно виконати цілу низку умов. Наприклад, потрібно розкрити неймовірно великий обсяг інформації і пройти непростий процес реєстрації акцій у Комісії з цінних паперів і бірж. По-друге, США не дарма називають «раєм для юристів». Виходячи на місцевий ринок, велика компанія повинна бути готова постійно судитися, а це дуже дороге задоволення. Наприклад, дуже поширені позови від міноритаріїв, тобто власників невеликих пакетів акцій. По-третє, зовсім недешево здійснити підготовку до IPO, летіти через океан і назад, а після розміщення — постійно підтримувати достатній рівень публічності. Особливо для невеликих емітентів.

Лондон має намір змінити правила гри на ринку IPO

 За останніми дослідженнями IPO Watch Europe Price­waterhouse­Coopers (PWC), Лондон залишається біржею номер один на європейському континенті (2006 р. було привернуто 29,7 млрд євро). Цікаво, що обсяг привернутих засобів під час кожної з 10 найбільших операцій IPO перевищив 1 млрд євро, а загальний обсяг 10 найбільших операцій становив 23,1 млрд євро порівняно з 18,8 млрд євро в 2005-му й 14,2 млрд євро в 2004 році. До речі, рекордним у сфері розміщення IPO став минулий рік і для російських кампаній. «Роснефть» привернула 5,2 млрд євро.

Нові правила розміщення IPO в Лондоні нині на стадії обговорення, що робить прогнозування подальшого ходу подій проблематичним. Як показує практика, жорстке регулювання в цій області призводить до зниження розміщень IPO. У світлі останніх заяв керівництва об’єднаного біржового холдингу NYSE-Евронекст, в українських емітентів з’являється гарна можливість виходу на інші європейські і азійські біржі.

Ринок розігріли

За даними дослідницької компанії Dealogic, у 2006 році спостерігалося збільшення первинних розміщень акцій (IPO) по всьому світу. Впевнене зростання ринку-2006 відбулося багато в чому за рахунок IPO компаній країн, що розвиваються. До того ж частка країн Східної Європи становить майже 1/4 загальноєвропейського показника.

Загальний обсяг розміщень IPO становив $237 млрд — на 38% більше, ніж у 2005 році. Перше місце в цьому списку займають американські компанії — вони провели розміщення на $46 млрд. На другому місці — китайці з результатом $33 млрд.

Згідно з підрахунками Dealogic, 2006 рік став для Європи найкращим з останніх шести років — обсяг розміщень становив $107 млрд. Рекорд 2000 року ($132,5 млрд) побити не вдалося, зате торішні результати було перевершено на 45%. Це відбулося багато в чому завдяки країнам Східної Європи. Компанії з цього регіону розмістили свої акції на загальну суму $22,1 млрд, що становить 22% загальноєвропейського обсягу. На думку аналітиків Dealogic, зростання обсягів східноєвропейських IPO має зберегтися і наступного року, коли очікується, зокрема, первинне розміщення акцій ВТБ і емісія акцій російського Ощадбанку. «Історія ринків, що розвиваються, буде тривалою. Як у Азії є Китай, так у Європи є Росія», — сказав Генрі Гобел з Morgan Stanley.

Дані Dealogic підтверджуються і підрахунками іншої компанії — Ernst & Young. За її даними, 6 з 20 найбільших розміщень, кожне з яких привернуло більш як $1,3 млрд, припадають саме на країни, що розвиваються. Крім того, саме компанія з ринку, що розвивається — китайський банк ICBC — становив цього року абсолютний світовий рекорд за обсягом кошиів, привернутих у ході IPO — $22 млрд. Друге і третє місця за наслідками цього року зайняли IPO Bank of China і Роснефть — кожен привернув для своїх потреб більш як $10 млрд.

Найбільший обсяг капіталу було привернуто в результаті IPO в таких секторах, як фінансові послуги ($58 млрд), нерухомість ($33 млрд), енергетичний сектор ($26 млрд). За даними Ernst & Young, за часткою привернутого капіталу на перше місце вийшла гонконзька біржа HKSE — 17% загального обсягу проведених IPO, на другому — London Stock Exchange (15%). Трійку замикає New York Stock Exchange — 11%.

Як сказав аналітик Ernst & Young Грегорі Еріксен: «2006 року продовжилася глобалізація ринків капіталу. Спостерігалося зростання обсягів міжнародного лістингу, посилення конкуренції між біржами, що створює більше можливостей вибору і для інвесторів, і для компаній, які дедалі частіше хочуть стати публічними. 2006 рік, безумовно, був роком ринків, що розвивалися... Ми чекаємо, що вони продовжать рух вперед і в 2007 році».

Тему досліджував
Сергій Лебедько