Прикрилися каліками!

Минулого вівторка у Верховній Раді «засвітилася» подія, котра, на нашу думку, свідчить про глибоку моральну деградацію певних чиновників з вулиці Банкової. Те, що сталося, пройшло повз увагу парламентських журналістів.

Бо вони на той час пе­редавали до своїх редакцій повідомлення про офі­ційний фінал демократичної коаліції. Ймовірно, що ініціатори аморальної акції розраховували саме на цю обставину — себто від­сутність журналістів і емоційне збурення депутатів.

Суть події: одразу після того, як спікер Верховної Ради офіційно підтвердив те, чого давно чекали, на трибуні з’явився представник Президента із, на перший погляд, безневинним законопроектом. Йшлося про позачергову амністію з нагоди річ­ниці проголошення Декларації прав людини. Мовляв, війна війною, а права в’язнів треба захищати.

Отут і почалося! Розпад коаліції, як з’ясувалося, не приспав, а загострив пильність нардепів. І тих, що колишні коаліціанти, і тих, що на моменті ще були в опозиції. Посипалися запитання. Перше: чому Президент так дбає про права в’язнів, що сподобився на позачергову амністію і водночас ігнорує права тих, хто від цих в’язнів потерпів, а то й втратив близьких. Доповідач заховався за стандартним посиланням, буцімто, головне в законопроекті те, що в разі його прийняття на свободу вийдуть ув’язнені… інваліди Великої Вітчизняної війни.

Наступне логічне запитання — а скільки ж у нас за ґратами інвалідів тієї війни — теж залишилося без відповіді. Бо й справді, наймолодшому у цій категорії — ВІСІМДЕСЯТ РОКІВ!!! Тут уже не до кримінальних дій, дай Боже самостійно вмитися і поголитися.

Наступні запитання роз­крили справжню сутність позачергового нападу любові до ув’язненого ближнього у президентської адміністрації. Виявляється — автори законопроекту включили до переліку тих, хто підлягає негайній амністії, дві категорії людей, які досі не підпадали під Президентську ласку.

Перша категорія — ті, чия службова недбалість призвела до численних людських жертв. Розшифровуємо: маються на увазі винуватці страшних катастроф на шахтах Донбасу.

Категорія друга — ті винуватці ДТП, у кого на совісті Богу духу винні ЗАГИБЛІ перехожі, а також водії і пасажири. І отут, власне, шило й вилізло з мішка! А як хто забув, то нардепи нагадали. В останні місяці українські дороги перетворилися на траси смерті. Україна втрачає в ДТП набагато більше людей, ніж їх ги­нуло щороку у без­глуздій афганській авантюрі. Осо­бливого резонансу на­бувають ДТП, скоєні діто­чками та онуками так званих «мажорів», себто, політиків, олігархів і високопоставлених чиновників. А також самими чиновниками, олігархами і політиками. Кілька фактів: шість перехожих, вбитих п’яним водієм джипу на тротуарі у Харкові, троє дівчаток, зметених з дороги високопоставленим податківцем на Київщині. Троє перехожих, убитих на «зебрі» у Кривому Розі, двоє прапорщиків з охорони посольства, котрих позбавив життя пасинок одного київського олігарха… перелік можна продовжити.

А тепер — увага! Законопроект, який намагалася пропхнути минулого вівторка Адміністрація Президента, передбачав, між іншим, негайне припинення оперативно-слідчих дій у стосунку до цієї публіки і відміну вже винесених судових рішень та вироків. До речі, підготовка до цієї ганебної аморальної акції розпочалася задовго до минулого вівторка. Ще рік тому в загальному гаморі Адміністрація Президента пропхнула через парламент поправку до Кримінального Кодексу, що знижує мінімальне покарання за ДТП з численними людськими жертвами з 7 до 5 років ув’язнення. В чому, як зараз кажуть, фішка? П’ять років ув’язнення — то стандартний строк, з яким можна втрапити під повну амністію.

Схоже, певним людям на Печерських пагорбах дуже кортить розширити власну абсолютну недоторканність на своїх діточок, онуків і взагалі — «потрібних людей».

Ця версія законопроекту не пройшла. Чи вистачить нардепам принциповості під час голосування у другому читанні? Час покаже.

 В.Н.